Рішення

від 04.08.2014 по справі 911/2533/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа № 911/2533/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна»

до Сімферопольської міської ради

про розірвання договору оренди землі

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача : Дрозденко К.В., довір. № 248 від 31.12.2013 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (далі - ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Сімферопольської міської ради (далі - відповідач) про розірвання договору оренди землі.

Предметом позовних вимог ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» є розірвання укладеного ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» з відповідачем договору оренди земельної ділянки, який зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Сімферополь у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за № 011010004000653 від 16.11.2012 р., відповідно до умов якого позивачеві в строкове платне користування було передано земельну ділянку загальною площею 1,3158 га, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183 (кадастровий номер 01 101 000 00:02:001:0526).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.03.2014 р. позивачем та ТОВ «ЛУКОЙЛ-Югнефтепродукт» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183, у зв'язку з чим позивач повідомив відповідача про відмову від земельної ділянки з підстав припинення договору у відповідності до ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України та просив підписати акти прийому-передачі земельної ділянки з оренди. Однак, за твердженням позивача, відповідач не надав відповіді та проігнорував підписання угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки.

У зв'язку з викладеним позивач просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 22.10.2012 р. (кадастровий номер 01 101 000 00:02:001:0526) між Сімферопольською міською радою та Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» , який зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Сімферополь АРК, у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за № 011010004000653 від 16.11.2012 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2014 р. за вказаною позовною заявою було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 14.07.2014 р. та 04.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 14.07.2014 р. та 04.08.2014 р. представника не направив. Відзиву на позов не надав.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 04.08.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.10.2012 р. між Сімферопольською міською радою (орендодавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Сімферополь АРК, у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району за № 011010004000653 від 16.11.2012 р., відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183 (кадастровий номер 01 101 000 00:02:001:0526).

Договір припиняється в разі придбання права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які знаходяться на орендованій земельній ділянці іншої особою (пп. 7.3.7 п. 7.3 договору).

Пунктом 7.4 договору встановлено, що дія договору припиняється з підстав, визначених законом.

26.03.2014 р. між ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «ЛУКОЙЛ-Югнефтепродукт» було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183, який зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим № 885, 886.

Згідно з п. 9.1 договору купівлі-продажу договір вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації і є обов'язковим для сторін до повного виконання покупцем і продавцем всіх умов договору.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р. «Про затвердження порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державну реєстрацію права на нежитлову будівлю загальною площею 115,2 кв.м, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183, проведено нотаріусом.

17.04.2014 р. Підприємство з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» надіслало відповідачеві лист № 1854 про зміну користувача земельної ділянки, із повідомленням щодо відмови від земельної ділянки з підстав припинення договору у відповідності до ст. 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України, а також позивач надіслав два примірники акту прийому-передачі земельної ділянки з оренди. Водночас, орендар просив орендодавця один примірник акту, після його підписання, направити на його адресу. Крім того, у зазначеному листі позивач повідомив Сімферопольську міську раду про те, що ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» припиняє сплату платежів за користування земельною ділянкою у зв'язку з відсутністю правових підстав для здійснення таких платежів.

ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» відповіді на лист № 1854 від 17.04.2014 р. від відповідача отримано не було.

З огляду на непідписання сторонами угоди про розірвання договору оренди земельної ділянки, ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» і звернулось з даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Так, згідно з частиною 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами частини першої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 тієї ж статті 651 ЦК України).

Поряд з цим статтею 188 Господарського кодексу України встановлено порядок зміни та розірвання господарських договорів, згідно з яким зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 792 ЦК України та ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює оренду землі, є Закон України «Про оренду землі», частиною першою статті 2 якого встановлено, що відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, зокрема, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до приписів статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (п. 7 ч. 1).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Слід зазначити також, що згідно з приписами ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розмішені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як зазначено у п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями), правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. При цьому новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, внаслідок укладення 26.03.2014 р. між ПІІ «ЛУКОЙЛ-Україна» та ТОВ «ЛУКОЙЛ-Югнефтепродукт» договору купівлі-продажу нерухомого майна - автозаправної станції, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 183, до останнього перейшло право на земельну ділянку, на якій знаходиться зазначене майно.

Враховуючи викладені вище норми матеріального права та зважаючи на те, що фактичне користування земельною ділянкою і будівлею на ній здійснює її новий власник ТОВ «ЛУКОЙЛ-Югнефтепродукт», а також що законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, у даному випадку - позивача, то, відповідно, договір оренди земельної ділянки від 22.10.2012 р. підлягає припиненню шляхом його розірвання.

Наведена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19.06.2012 р. у справі № 36/368-9/63.

Згідно з приписами частини третьої статті 82 Господарського процесуального кодексу України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі та розірвання укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 22.10.2012 р.

Судові витрати згідно приписів ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Слід зазначити також, що згідно з приписами ст. 12 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, було змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснювався господарським судом Київської області.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 01 101 000 00:02:001:0526), укладений 22.10.2012 р. між Сімферопольською міською радою (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, код 33433669) та Підприємством з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код 30603572), зареєстрований в управлінні Держкомзему у м. Сімферополь АРК, у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Київського району від 16.11.2012 р. за № 011010004000653.

3. Стягнути з Сімферопольської міської ради (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, код 33433669) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «ЛУКОЙЛ-Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код 30603572) - 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Повне рішення підписане 11.08.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна