Ухвала

від 04.08.2014 по справі 805/10255/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2014 року м. Київ К/800/51535/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Голубєвої Г.К.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013

у справі № 805/10255/13-а

за позовом Колективного підприємства "Фірма "Азовбудматеріали"

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013, позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення від 20.06.2013 №0000302202 та №0000312202.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами заявника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складений акт від 06.06.2013 № 448/22-2/00290541, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на прибуток у розмірі 296491,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижена сума податку на додану вартість у розмірі 271450,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 20.06.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000312202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 271450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 135725,00 грн.

- № 0000302202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 296491,00 грн., за штрафною (фінансовою) санкцією в сумі 74123,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (покупець) та ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник) було укладено договір поставки № 08/111-14, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях. Згідно п. 3 договору, покупець самостійно укладає окремий договір з перевізниками для транспортування продукції.

Також, 12.03.2012 між позивачем (покупець) та ВАТ «Комсомольське рудоуправління» (постачальник) було укладено договір поставки № 08/111-10, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (ресурси), кількість та номенклатура якого визначена у специфікаціях, поставка ресурсів здійснюється транспортними засобами, зазначеними в специфікаціях.

На виконання умов зазначених договорів, позивач уклав з ТОВ «Кром и КО» договір від 01.04.2011 № 118-3 та з ТОВ «Глобал-Транс Сервіс» договір від 21.11.2011 № 012-12 про надання транспортних послуг з перевезення вантажів, згідно яких зазначені товариства зобов'язані надати транспортні послуги, а позивач прийняти та оплатити надані транспортні послуги.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій з надання транспортних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: рахунками-фактурами, актами приймання-передачі, сертифікатами-паспортами, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача транспортних засобів спростовуються листом ГВПМ Маріупольської ОДПІ Донецької області ДПС від 17.05.2013 № 2636/7/07- 50 в/о, згідно якого вказані в товарно-транспортних накладних транспортні засоби ТОВ «Глобал- Транс Сервіс» рахуються за ТОВ « Старктранс» та фізичними особами, які в свою чергу передані по договору оренди ТОВ « Глобал - Транс Сервіс». Відомостей щодо відсутності транспортних засобів у ТОВ «Кром и КО» відповідачем суду не надано.

Слід зазначити, що чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) Г.К. Голубєва