Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/13404/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13404/14 05.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічний

комплекс "ЕРА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯСНИЙ СВІТ"

про стягнення 8 993,88 грн.

Суддя Г. П. Бондаренко

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 05.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-технічний комплекс «Ера» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясний світ» про стягнення 8 993, 88 грн. за договором № 28-СМ-2 купівлі - продажу від 05.06.2013, з яких 7 983, 77 грн. основної заборгованості, 131, 90 грн. 3 % річних, 878, 21 грн. інфляційних збитків, також позивач просить суд покасти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №910/13404/14, розгляд справи призначено на 05.08.2014.

04.08.2014 року через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та про долучення документів до матеріалів справи.

В судове засідання 05.08.2014 сторони не з'явились, відповідач про свою відсутність суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, представник позивача про свою відсутність повідомив, надавши суду клопотання про неможливість прибуття представника позивача до суду.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором №28-СМ-2 купівлі-продажу від 05.06.2013, в частині оплати за відвантажену позивачем продукцію згідно накладної №2 від 03.12.13 р. (рахунок № 61 від 03.12.13).

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до поданої позивачем інформації з ЄДР, адреса відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 03087, м. Київ, вул. Волинська, 2.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем був укладений договір № 28-СМ-2 купівлі-продажу (далі за текстом - договір), відповідно п.1. якого позивач зобов'язався поставити продукцію згідно накладних до даного договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію за цінами, узгодженими сторонами на момент відвантаження.

Відповідно п. 3.1. договору поставка продукції виконується на умовах EXW м. Дніпродзержинськ (склад позивача) протягом 15 днів з моменту подання письмової заявки.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та асортимент продукції вказані в накладних.

Сторони погодили у п.5.1. договору, що оплата виконується з відстрочкою платежу 10 (десять) календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору позивач згідно накладної №2 від 03.12.13 р. (рахунок №61 від 03.12.13) поставив відповідачу продукцію на суму 7 983,77 грн. з ПДВ, яка була прийнята відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, зокрема довіреністю № 45 від 03.12.2013, виданої на ім'я Якубчик А. М.

Як стверджує позивач, оскільки, оплата рахунку № 61 від 03.12.2013 відповідачем не здійснювалася, за ним рахується основна дебіторська заборгованість у розмірі 7 983,77 грн. з ПДВ.

21.05.2014 відповідачеві була направлена претензія № 13 від 21.05.2013 про повне погашення дебіторської заборгованості.

Станом на момент винесення рішення по справі відповідач не погасив свою дебіторську заборгованість та відповідь на претензію не надав, доказів іншого матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Договір № 28-СМ-2 купівлі-продажу від 05.06.2013, за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Так, поставка товару була здійснена 03.12.2013 найманим позивачем автотранспортом перевізником - Приватним підприємством «ВАССЕРМАНН», згідно Заявки - Договору №4 від 03.12.2013, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №002 від 03.12.2013.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором та чинним законодавством, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості в розмірі 7 983, 77 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 7 983, 77 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.1 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Заявлені позивачем вимоги, на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, про стягнення з відповідача на свою користь 131, 90 грн. трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 878, 21 грн. за весь час прострочення за період з 14.12.2013 по 01.07.2014.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку та прохальної частини позовної заяви. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясний світ" (03087, м. Київ, вул. Волинська, буд. 2; код ЄДРПОУ 37633755; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-технічний комплекс «Ера» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, буд. 18, пр. 58; код ЄДРПОУ 30745698) 7 983 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) грн. 77 коп. основної заборгованості, 131 (сто тридцять одну) грн. 90 коп. 3% річних, 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 21 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по оплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.08.2014.

Суддя Г. П. Бондаренко