Рішення

від 06.08.2014 по справі 922/2237/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р.Справа № 922/2237/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Метек", с.Слабин Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Варікон", м.Харків про стягнення 9226,20 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2014 року позивач, приватне акціонерне товариство "Метек", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Варікон" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 9226,20 гривень, з яких 8571,00 гривень борг за орендну плату та комунальні послуги та 655,20 гривень штрафу. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №А001, укладеного між сторонами 18 червня 2012 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 червня 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22 липня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2014 року було відкладено розгляд справи на 06 серпня 2014 року.

Представник позивача у судове засідання 06 серпня 2014 року не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання 06 серпня 2014 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвали господарського суду Харківської області були надіслані відповідачу за адресою, зазначеною у витягу з ЄДР, суд вважає за можливе, в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядати справу за наявними в ній матеріалами, без участі відповідача.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

18 червня 2012 року між приватним акціонерним товариством "Метек" (позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Варікон" (відповідачем) було укладено договір оренди №А001. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, орендодавець (позивач) зобов'язався передати орендарю (відповідачу) для платного користування нежитлові приміщення, зазначені у п.1.2 договору, а орендар, в свою чергу, зобов'язався користуватися цими приміщеннями і оплачувати таке користування.

Згідно із п.4.1 договору, орендар зобов'язався сплатити на користь орендодавця орендну плату - 40,00 гривень за 1 кв.м. в місяць.

Загальна площа об'єкта оренди складає 27,3 кв.м. (п.1.2 договору).

19 червня 2012 року, на виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення загальною площею 27,3 кв.м., яке розташоване за адресою: 14017, м.Чернігів, вул.Щорса, 62-А. Даний факт підтверджується відповідним актом прийому-передачі приміщення (а.с.20).

Крім того, 16 липня 2012 року між сторонами було укладено та підписано додаткову угоду №1 до основного договору, відповідно до умов якої, сторони домовились внести зміни до п.4.4 основного договору, виклавши його у наступній редакції:

"4.4 Вартість комунальних послуг, а саме опалення, вивозу сміття, витрати на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної плати, та обговорюється окремо. Орендодавець надає у користування орендарю телефонну лінію вартістю користування 100,00 гривень".

Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2012 року по червень 2013 року, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі та комунальним послугам у розмірі 8571,00 гривень. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін актами здачі-прийняття робіт (а.с.22-26), а також наявними у матеріалах справи виписками по рахунку та платіжними дорученнями, які підтверджують факт часткової оплати отриманих відповідачем послуг.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 8571,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі та комунальним послугам у розмірі 8571,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 655,20 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Позивач нарахував 10% штрафу, з урахуванням п.6.2 спірного договору.

Відповідно до п.6.2 договору, у разі невиконання чи неналежного виконання орендодавцем умов цього договору, орендар має право вимагати від нього сплати штрафу у розмірі 10% від суми щомісячної орендної плати, передбаченої п.4.1 договору, за кожний такий випадок.

Як вбачається зі змісту договору, орендодавцем є позивач, а орендарем є відповідач, тобто позивачем помилково застосовано даний пункт договору.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у стягненні 655,20 гривень штрафу.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.530, 546, 548, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Варікон" (61002, м.Харків, вул.Артема, 24, кімната 2-А, код ЄДРПОУ 33288494, р/р №26002001359318 в ПАТ "ОТП Банк", МФО 300528) на користь приватного акціонерного товариства "Метек" (15555, Чернігівська область, с.Слабин, вул.Лісна, 1, код ЄДРПОУ 14228103, р/р №26001000002192 в ПАТ БАНК ДЕМАРК, МФО 353575) 8571,00 гривень заборгованості по орендній платі та комунальним послугам та 1697,25 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 655,20 гривень штрафу відмовити.

Повне рішення складено 11 серпня 2014 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/2237/14