Рішення

від 05.08.2014 по справі 922/2729/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2014 р.Справа № 922/2729/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008", м. Харків до Приватного підприємства "Промтехсервіс", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Комісарова Ю.І. (дов. б/н від 17.06.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд 2008" (позивач) звернулось до господарського суд Харківської області із позовом до приватного підприємства "Промтехсервіс" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 43295,11 грн. з яких: 38533,15 грн.- сума боргу, 608,09 грн. - 3% річних, 4153,87 грн. - інфляційних втрат та судові витрати.

Позові вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.07.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.07.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 15.07.2014 року на 05.08.2014 року.

01.08.2014 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Та збільшення суми позову в обгрунтованому розрахунку позовних вимог було додано нарахування пені та збільшено період нарахування штрафних санкцій до 05.08.2014 року.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Судом у судовому засіданні 05.08.2014 року прийнято відповідний розрахунок, як збільшення позовних вимог в частині нарахування 3% річних 1379,18 грн. та інфляцфйних втрат 7321,30 грн. Та відповідно клопотання вх. 27146 залишено без розгляду нарахування додатково пені.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причину неявки на час розгляду справи суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду, які долучені до матеріалів справи (а.с. 48).

Оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.08.2014 року року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд2008" (далі - позивач) та приватного підприємства "Промтехсервіс" (далі - відповідач) досягнуто усної домовленості щодо поставки будівельних матеріалів.

Відповідно до видаткових накладних: № 40 від 17.05.2013р. (на суму 1611,20 грн.); № 41 від 20.05.2013р. (на суму 478,12 грн.); № 42 від 20.05.2013р. (на суму 5491,06 грн.); № 46 від 21.05.2013р. (на суму 810,00 грн.); № 47 від 21.05.2013р. (на суму 964,13 грн.); № 48 від 21.05.2013р. (на суму 5737,64 грн.); № 93 від 28.05.2013р. (на суму 2119,16 грн.); № 94 від 28.05.2013р. (на суму 2433,44 грн.); № 95 від 28.05.2013р. (на суму 2538,72 грн.); № 96 від 28.05.2013р. на суму (492,14 грн.); № 103 від 29.05.2013р. на суму 296,35 грн.); № 104 від 29.05.2013р. (на суму 9477,93 грн.); № 127 від 31.05.2013р. (на суму 2157,14 грн.); № 128 від 31.05.2013р. (на суму 2332,84 грн.); № 128 від 21.06.2013р. (на суму 907,40 грн.); № 129 від 21.06.2013р. (на суму 685,88 грн.) - позивач передав відповідачу товар (перелічені в вищенаведених накладних будівельних матеріалів) на загальну суму 38533,15 грн., що підтверджено копіями вищевказаних документів, які містяться в матеріалах справи № 922/2729/14 (а.с. 13-28).

Відповідач товар від позивача отримав, про що свідчить наявний підпис на вищевказаних видаткових накладних, який скріплено печаткою підприємства, проте його вартість позивачу не сплатив.

У зв'язку з існуючою заборгованістю позивач 16.05.2014 року направив на адресу відповідача претензію за вих. № 1 та Лист з вимогою проведення звірки розрахунків, 19.06.2014 року направив Вимогу за вих. № 16/06, в яких позивач зазначав про наявну у відповідача заборгованість в розмірі 38533,15 грн. та просив останнього провести оплату поставленого товару (а.с. 29-34), однак відповідач відповіді не надав та суму боргу позивачу не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 38533,15 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні, які підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства.

Відповідач під час розгляду справи не скористався своїми правами, наділених його статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на участь уповноваженого представника в судовому засіданні, на спростування позовних вимог, не надав суду доказів належного виконання зобов'язань, не провів звірку взаємних розрахунків з позивачем, не надав суду свій варіант проекту акту звірки, тощо.

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Суд вважає за необхідне зазначити про те, що поставка товару за накладними є позадоговірною, оскільки позивачем не надано суду будь-якого договору в обґрунтування договірної передачі товару і який би свідчив про його виконання, крім того, сума боргу в розмірі 38533,15 грн., підтверджена видатковими накладними, визначає наявність заборгованості відповідача перед позивачем без посилання на договір.

Вказана домовленість відповідає вимогам ч. 2 ст. 205 ЦК України, згідно з якими правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Підтвердженням такого волевиявлення є наявність підписаних з боку сторін первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи № 922/2729/14 підтверджено, що 16.05.2014 року та 19.06.2014 року позивачем на адресу відповідача були направлені: Претензія за вих. № 1, Лист - вимога та Вимога за вих. № 16/06 (в порядку ст. 530 ЦК України), в яких позивач просив відповідача перерахувати суму боргу на вказаний розрахунковий рахунок.

В даному випадку, вищезазначена: Вимога фактично є вимогою про оплату, в порядку ст. 530 ЦК України та встановлює строки оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з приписами ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в розмірі 38533,15 грн. підтверджуються наявними матеріалами справи, відповідають вимогам діючого законодавству України, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Окрім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1379,18 грн та інфляційні нарахування суми заборгованості у розмірі 7321,30 грн.

Посилання позивача щодо застосування приписів статті 692 Цивільного кодексу України щодо спірних видаткових накладних є помилковим, оскільки у Претензії за вих. № 1 від 16.05.2014 року містились положення про розгляд претензі та надання відповіді щодо існування заборгованості у підприємства, підписання актів взаєморозрахунків, щодо з'ясування обставин в порядку статті 7 Господарського процесуального кодексу України.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд враховує, що відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3 % річних у розмірі 608,09 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 4153,87 грн., суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований за період з - 22.06.2013р. по 05.08.2014р., тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає період з 21.05.2014 року по 05.08.2014 року сума 3 % річних у розмірі 243,87 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 539,46 грн., в частині стягнення 1135,31 грн. 3% річних та 6781,84 грн. інфляційних суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду з вини відповідача судові витрати у розмірі 1827, 00 грн. підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Промтехсервіс" (61050, м. Харків, вул. Руставелі, буд. 11Б, поверх 4, кімната 2; ЄДРПОУ 22628087, п/р 26007102136 в ХОД "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805, ІПН 226280820380) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Скан-Буд2008" ( 61106, м. Харків, вул. Плиткова, 12, оф. 11; ЄДРПОУ 35970104, п/р 26002000326866 в ПУАТ "Фідобанк" м. Харків, МФО 300175, ІПН 359701020313) - 38533,15 грн. заборгованості; 243,87 грн. 3 % річних; 539,46 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частини стягнення 3% річних у розмірі 1135,31 грн. та інфляційних у розмірі 6781,84 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 11.08.2014 року.

Суддя О.О. Ємельянова