Ухвала

від 11.08.2014 по справі 916/2136/13

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про припинення провадження

"11" серпня 2014 р. Справа № 916/2136/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Сидоренка М.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Щербатюк О.В.

Представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р.

у справі №916/2136/13

за заявою Приватного підприємства „Престиж Гарант"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У серпні 2013 р. голова ліквідаційної комісії Приватного підприємства „Престиж Гарант" звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про визнання Приватного підприємства „Престиж Гарант" (далі - ПП „Престиж Гарант") банкрутом, оскільки під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. Вказана заява подана з урахуванням вимог ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2013 р. прийнято до розгляду заяву ПП „Престиж Гарант" та призначено до розгляду у підготовчому засіданні суду.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі за заявою боржника ПП „Престиж Гарант" про визнання банкрутом за положеннями ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Одеської області від 18.09.2013 р. визнано ПП „Престиж Гарант" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута гр.ОСОБА_1, який виконував функції ліквідатора у досудовій процедурі ліквідації.

04.10.2013р. у газеті „Урядовий кур'єр" №181, на виконання п.5 резолютивної частини постанови про визнання банкрутом від 18.09.2013 р., опубліковано відповідне оголошення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. затверджено звіт ліквідатора ПП „Престиж Гарант", затверджено ліквідаційний баланс ПП „Престиж Гарант", припинено юридичну особу ПП „Престиж Гарант", припинено повноваження ліквідатора ПП „Престиж Гарант" гр. ОСОБА_1 з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення юридичної особи - банкрута у порядку ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом", припинено провадження у справі №916/2136/13, тощо.

Ухвала суду мотивована тим, що розглянувши наданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс банкрута, суд дійшов до висновку, що підприємство підлягає ліквідації, а кредиторські вимоги слід вважати погашеними, оскільки майна банкрута не виявлено.

Не погоджуючись із даною постановою до Одеського апеляційного господарського суду звернулась ДПІ у Приморському районі м. Одеси з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. №916/2136/13 та припинити провадження у справі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 6. 51 Закону про банкрутство, ч. 4 ст. 105. ч. З ст. 110. ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України та ст.ст. 60. 61 Господарського кодексу України, а тому є такою, що підлягає скасуванню. Так, на думку апелянта, при розгляді судом першої інстанції заяви ліквідатора про визнання ПП «Престиж Гарант» банкрутом, суду належало з'ясувати, чи мало ПП «Престиж Гарант», станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію, недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами, у той час як з наявного ж у справі акту інвентаризації не вбачається, чи проводилась належним чином інвентаризація майна боржника, оскільки цей акт не містить у переліку жодних цінностей.

До того ж, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ліквідатором не отримано інформацію на предмет наявності чи відсутності у банкрута зареєстрованих об'єктів інтелектуальної власності, корпоративних прав в інших суб'єктах господарювання, авіаційної техніки чи морських або річкових плавзасобів. До того ж, ліквідатором не надано жодних відомостей щодо наявності на праві власності банкрута земельних ділянок, тобто відомості від ДП «Центр державного земельного кадастру» відсутні та інформації від органу державної реєстрації прав не отримано.

Таким чином, на думку скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ліквідатор здійснив усі заходи ліквідаційної процедури, повно вчинив дії по виявленню активів боржника й довів неможливість платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів, що є приводом для скасування оскарженого судового акта.

Крім того, ДПІ вважає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 34 ГПК України, передчасно, без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних у справі доказів, визнав боржника банкрутом та ліквідував.

Апелянт вважає, що незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Представники учасників провадження у справі про банкрутство у судове засідання не з'явились.

Враховуючи строки розгляду ухвали господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. у справі про банкрутство ПП „Престиж Гарант" в апеляційній інстанції, передбачені ст. 102 ГПК України, судова колегія вважає, що неявка учасників провадження, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає припиненню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 4 1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі-Закон про банкрутство), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 129 Конституції України встановлює, як одну з основних засад судочинства, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (п.8).

Проте, зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.

Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення перебуває в залежності від положень процесуального закону.

Господарський процесуальний кодекс України містить імперативні норми про те, в яких випадках та яка саме особа має право оскаржувати прийняті господарським судом рішення (в цьому випадку - ухвалу місцевого господарського суду) в апеляційному чи касаційному порядку.

Положеннями частини 1 ст. 91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут); учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності-боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство.

При цьому, відповідно до приписів ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - це юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні ограни, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Провадження у даній справі здійснюється в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, яка передбачає спрощену процедуру банкрутства відсутнього боржника.

Пункт 1 ст. 23 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

У зв'язку із викладеним судова колегія також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема після визнання його вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами своїх вимог до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 3 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами до боржника заяв із вимогами до банкрута в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

На підставі вищезазначеного, та виходячи зі змісту ст. 1 Закону про банкрутство, орган державної податкової служби (а в даному випадку - Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси) в процедурах банкрутства не може мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто сторони у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до банкрута, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після визнання цих вимог і тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження судових рішень.

Отже, у справі про банкрутство боржника, порушеної за ознаками ст. 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів звернення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси з грошовими вимогами до боржника в установленому порядку та відсутність посилання на наявність таких вимог в апеляційній скарзі, податкова інспекція не набула статусу кредитора у справі про банкрутство ПП „Престиж Гарант", а тому й не мала процесуального права на оскарження в апеляційному порядку ухвали господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.09.2013 р. порушено провадження у справі про банкрутство ПП „Престиж Гарант", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, та призначено розгляд даної справи у судовому засіданні, копію якої було направлено ДПІ у Приморському районі м. Одеси 09 вересня 2013 р., та отримано представником податкової 16.09.2013 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 76).

Як вбачається із матеріалів справи, у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації "Бюлетень державної реєстрації" №240(5) від 21 лютого 2013 р. було опубліковано оголошення про ліквідацію ПП „Престиж Гарант" (а.с. 22-23).

21 лютого 2013 р. ліквідатором ПП „Престиж Гарант" було направлено на адресу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси заяву про припинення платника податків за формою 8-ОПП (а.с. 17-19).

На підставі зазначеного, спростовуються доводи Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, щодо неповідомлення ДПІ про ліквідацію боржника та позбавлення її права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП „Престиж Гарант".

У відповідності до п. 5 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Постанови Вищого господарського суду від 23.03.2012 р. № 3), у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Тобто, з'ясування обставини щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження - чи вирішив господарський суд питання про права та обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням, як це передбачено нормами ст. 91 ГПК України, має здійснюватись апеляційним господарським судом у відкритому судовому засіданні під час розгляду відповідної апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що в оскарженій ухвалі господарського суду від 11.12.2013 р. про затвердження ліквідаційного балансу ПП „Престиж Гарант", припинення ПП „Престиж Гарант" та припинення провадження у справі №916/2136/13, питання про права і обов'язки органу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, в розумінні ст. 91 ГПК України, не вирішувались. Звідси, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, не будучи учасником провадження у справі, не набула права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції від 11.12.2013 р.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 юридичні та фізичні особи, акціонери, учасники господарських товариств, що не мають статусу сторони чи учасника у справі про банкрутство, не мають права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, а помилково порушене апеляційне і касаційне провадження підлягають припиненню в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України на підставі ст. ст. 91, 107 ГПК України як такі, що не підлягають вирішенню в господарських судах.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 86, ст. 91, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 11.12.2013 р. по справі №916/2136/13 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - припинити.

Справу №916/2136/13 повернути до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Сидоренко М.В.

Суддя Таран С.В.