Рішення

від 07.08.2014 по справі 923/961/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2014 р. Справа № 923/961/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Миргородський хлібозавод", м. Миргород Полтавської області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 47 263 грн. 40 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельченко Л.М. представник, дов. від 05.08.2014року.

від відповідача - ОСОБА_1, виписка з ЄДРПОУ Серія НОМЕР_2 від 26.12.2011року.

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 42775грн.87коп. боргу за поставлений товар, 1493грн. 25коп. пені за прострочення оплати отриманого товару, 2994грн. 31коп. - 7% штрафу від суми несвоєчасно оплаченого товару.

Заявою без дати та номеру, що зареєстрована у господарському суді 07.08.14р. за вхідним № 2/3432/14 позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 42775,87грн. - сума основного боргу, 2598,05 грн. - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2994,31 грн. - 7 (сім) відсотків від розміру несплаченої суми за прострочення строків виконання зобов'язання понад З0 календарних днів. Всього - 48368, 23 грн.

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що в якості підтвердження поставки товару Позивач надає товарно - транспортні накладні № 8223 віл 20.03.2014 року : - № 8224 від 20.03.2014 року; № 1667 від 03.04.2014 року; № 1651 від 04.04.2014 року; №4381 від 10.04.2014 року; №4386 від 10.04.2014 року. Товарно транспортна накладна не являється документом, який би підтверджував поставку (купівлю-продаж товару), оскільки відповідно до розділу I Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку ( на шлях) їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3. 11.4. 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та дорожній листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат.

Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Жодних податкових накладних від Позивача Відповідачу не надходило, в доданих до позову документах також відсутні такі документи, а тому підстав для здійснення оплати товарів немає. Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги збільшені в частині нарахування суми, яка нараховується за кожний день прострочення платежу, збільшення суми позову не тягне за собою збільшення суми судового збору, заява позивача задовольняється та позов розглядається з позовними вимогами про стягнення з відповідача 42775,87грн. - суми основного боргу, 2598,05 грн. - пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2994,31 грн. - 7 відсотків від розміру несплаченої суми за прострочення строків виконання зобов'язання понад 30 календарних днів. Всього - 48368,23 грн.

01 січня 2014 року між ТДВ "Миргородський хлібозавод" (Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем (Покупець) було укладено Договір №30-14/п на поставку продукції (товару) (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити і поставити продукцію (товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти і оплатити вартість такої продукції.

На виконання умов Договору ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставив відповідачу товар на загальну суму 42775грн. 87коп., що підтверджується товарно-транспортною накладною №8223 від 20.03.2014 р., за якою ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 товар на суму 15285грн. 78 коп. Товар за цією накладною був оплачений частково, залишок боргу складає 2190грн. 73 коп. Відповідно до товарно-транспортної накладної №8224 від 20.03.2014 р. ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 Товар на суму 330 грн. 24 коп. Відповідно до товарно-транспортної накладної №1667 від 03.04.2014 р. ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 Товар на суму 165грн. 12 коп.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №1651 від 04.04.2014 р. ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 Товар на суму 24832 грн. 22 коп. Відповідно до товарно-транспортної накладної №4381 від 10.04.2014 р. ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 Товар на суму 15051 грн. 16 коп. Відповідно до товарно-транспортної накладної №4386 від 10.04.2014 р. ТДВ "Миргородський хлібозавод" поставило ФОП ОСОБА_1 товар на суму 206 грн. 40 коп.

Отримання товару відповідачем по вказаним накладним підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1 у кожній накладній та її печаткою.

Щодо посилання відповідача на те, що документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній листи не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, оскільки відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат. Пунктом 198.2 ст.198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Жодних податкових накладних від Позивача Відповідачу не надходило, в доданих до позову документах також відсутні такі документи, а тому підстав для здійснення оплати товарів немає, то господарський суд виходить із того, що відповідач при надходженні до нього товару без вказаних документів, прийняв його без будь - яких зауважень, що підтверджується підписом ФОП ОСОБА_1 у кожній накладні та її печаткою.

Відсутність вказаних документів не позбавило відповідача можливості витребувати їх у позивача, але доказів запиту у позивача цих документів відповідач не надав.

До того ж відповідач сам вказує на те, що Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином позивач надав належні докази виконання ним своїх договірних зобов'язань. Щодо питання бухгалтерського та податкового обліку, то відповідач зобов'язаний вчинити всі необхідні для такого обліку дії, а у випадку невідповідності цих документів законодавству, що регулює ці взаємовідносини, несе відповідальність передбачену цим законодавством, а отриманий без зауважень товар повинен оплатити відповідно до умов договору.

Умовами п. 5.1. договору передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію на протязі 14-ти календарних днів з моменту поставки продукції (товару) постачальником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст.173 господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За таких умов позов в частині стягнення 42775грн. 87коп. підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення 2598,05 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2994,31 грн. - 7 відсотків від розміру несплаченої суми за прострочення строків виконання зобов'язання понад 30 календарних днів.

Відповідно до ст.546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторони у п.7.3. Договору №30-14/п від 01.01.14р. на поставку продукції передбачили, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період за який вона нараховується, нараховану на суму простроченого платежу за кожен день прострочки, а за прострочення строків виконання зобов'язання понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків від розміру несплаченої суми.

П.1.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" - пеня та інші нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань визначаються позивачем у твердій сумі на час подання позову і включаються в ціну останнього, з якої сплачується судовий збір у встановленому законом розмірі. Розрахунок відповідної суми може бути викладений у позовній заяві або доданий до неї; в останньому випадку він підписується особою, яка його склала, або особою, яка підписала позовну заяву.

П.2.1 вказаної постанови передбачає, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно розрахунку позивача пеня складає 2598,05 грн., а 7% річних - 2994,31 грн. та підлягають стягненню.

За таких умов позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, на користь ТДВ "Миргородський хлібозавод", Полтавська обл., м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 169, п/р 26004054600769 в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", МФО 331401, код ЄДРПОУ 00376975, суму основного боргу в розмірі 42775 грн. 87 коп., 2598 грн. 05коп. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 2994 грн. 31 коп. - 7 відсотків від розміру несплаченої суми та 1827грн. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 12.08.2014року

Суддя З.В. Клепай