Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/9243/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9243/14 30.07.14

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен», м.Чернігів, ЄДРПОУ 00381048

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», м.Київ, ЄДРПОУ 36282432

про стягнення 25 004,54 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Кривенко О.І. - по дов.

від відповідача: Вихристенко А.А. - по дов.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Ясен», м.Чернігів звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 20 837,12 грн. та штрафу в розмірі 4167,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «Концерн «Екоп» умов договору №8-13/У від 02.01.2013р. поставки в частині здійснення оплати поставленого товару у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві б/н від 04.06.2014р. та у судовому засіданні 30.07.2014р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення з огляду на наявність між сторонами тривалих договірних відносин, протягом яких неодноразово укладались угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог. Крім того, за твердженнями представника Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», покупцем було погашено спірну заборгованість 25.09.2013р., що підтверджується відповідною банківською випискою.

Стосовно клопотань б/н від 25.07.2014р. відповідача про відкладення розгляду 30.07.2014р. справи та продовження строку вирішення спору на 15 днів господарський суд зазначає наступне.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За приписами ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

За висновками суду, наявні в матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення, а визначені діючим законодавством підстави для відкладення розгляду справи - відсутні.

Одночасно, суд зазначає, що ухвалою від 25.06.2014р. строк розгляду справи вже було подовжено на 15 днів та останнім днем терміну розгляду справи і є 30.07.2014р., що виключає можливість задоволення заяви відповідача.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтовуючи своє клопотання заявник посилався на неможливість прибуття у судове засідання представника Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», тоді як фактично останній під час розгляду спору був присутній.

За таких обставин, у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній документами, а клопотання б/н від 25.07.2014р. Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп» залишаються судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі представлені учасниками судового процесу докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.01.2013р. між Публічним акціонерним товариством «Ясен» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Концерн «Екоп» (покупець) було укладено договір №8-13/У поставки, у відповідності до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором та у відповідності із замовленнями покупця, поставляти товар (передавати у власність покупця) для використання у господарській діяльності в зазначену ним торгову точку та/або склад покупця, а покупець зобов'язується приймати замовлену в обсягах і на умовах, передбачених договором, продукцію та оплатити її вартість за цінами, узгодженими сторонами, з метою наступного перепродажу та реалізації від свого імені кінцевим споживачам.

У п.1.1 договору №8-13/У від 02.01.2013р. зазначено, що точний обсяг і асортимент товарів, який придбається покупцем, визначається товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами.

Згідно з п.13.1 спірного правочину договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їхнього завершення.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №8-13/У від 02.01.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

Згідно з ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У п.5.1 договору №8-13/У від 02.01.2013р. контрагенти погодили, що постачальник поставляє товар партіями, в обсягах та асортименті, який визначається замовленням, складеним покупцем на кожну окрему партію.

Обов'язки постачальника вважаються виконаними з моменту передачі покупцю партії товару та підписанням товарно-транспортної накладної постачальника (п.5.10 договору №8-13/У від 02.01.2013р.).

Відповідно до п.1.2 укладеного між сторонами правочину перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється товарно-транспортною накладною та засвідчує факт отримання товару покупцем.

Як встановлено судом, на виконання умов спірного правочину позивачем було поставлено, а представником відповідача прийнято товар на загальну суму 20837,12 грн., а саме за товарно-транспортними накладними №3906 від 17.01.2013р. на суму 9947,42 грн., №6906 від 30.01.2013р. на суму 6605,78 грн. та №7374 від 05.03.2013р. на суму 4283,92 грн.

У судовому засіданні 25.06.2014р. судом було оглянуто оригінали вказаних документів та встановлено, що останні підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками господарських товариств.

Під час розгляду спору 30.07.2014р. відповідачем жодних заперечень з приводу отримання від позивача товару на зазначену суму на виконання умов саме договору №8-13/У від 02.01.2013р. не представлено, належного виконання продавцем своїх обов'язків за спірним правочином не спростовано.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені сторонами товарно-транспортні накладні є належними доказами передачі продукції відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки продукції на загальну суму 20 837,12 грн. за договором договору №8-13/У від 02.01.2013р.

Одночасно, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у період 02.01.2013р. по 05.03.2013р. між сторонами будь-яких інших договорів поставки товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У п.2.5 угоди №8-13/У від 02.01.2013р. сторони визначили, що загальна вартість договору визначається виходячи з умов передачі товару (поставки) СРТ-склад покупця відповідно до Міжнародних правил інтерпретації термінів «Інкотермс-2010» і включає сумарну вартість кожної партії поставленого товару на підставі товарно-транспортних накладних.

Покупець оплачує товари у кількості та за цінами, вказаними в товарно-транспортних накладних. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 35 календарних днів з моменту отримання товару (п.п.3.1, 3.3 договору №8-13/У від 02.01.2013р.).

Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленої продукції, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати продукції за товарно-транспортними накладними №3906 від 17.01.2013р. на суму 9947,42 грн., №6906 від 30.01.2013р. на суму 6605,78 грн. та №7374 від 05.03.2013р. на суму 4283,92 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, Приватним акціонерним товариством «Концерн «Екоп» своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у встановлений договором строк та до моменту звернення Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен» до суду з розглядуваним позовом виконано не було.

Ухвалою від 16.05.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати докази виконання своїх зобов'язань з оплати продукції за договором №8-13/У від 02.01.2013р.

Відповідачем на підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем представлено до матеріалів справи банківську виписку з рахунку Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», яка відображає перерахування 25.09.2013р. на рахунок Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен» грошових коштів в сумі 22 539,16 грн.

Відповідно до п.3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яку затверджено Постановою №22 від 21.01.2004р. Національного банку України, якщо розрахунки здійснюються із застосуванням платіжних доручень, обов'язковим реквізитом останніх є графа «призначення платежу». Реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З представленої до матеріалів справи банківської виписки вбачається, що в графі «призначення платежу» зазначено «оплата за печиво згідно дог.№319-12 від 03.01.2012».

Будь-яких належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів погодження сторонами зміни призначення платежу до матеріалів справи не представлено.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що представлена до матеріалів справи банківська виписка за 25.09.2013р. не свідчить про погашення спірної заборгованості. Аналогічні висновки наведено у постанові від 25.06.2014р. Вищого господарського суду по справі №904/9853/13.

Одночасно, твердження відповідача про відсутність будь-яких грошових зобов'язань, зокрема, і за договором №8-13/У від 02.01.2013р., перед заявником з огляду на численні угоди про залік зустрічних однорідних вимог суд до уваги також не приймає, оскільки представлені до матеріалів справи угоди було укладено між сторонами у 2010, 2011 та 2012 роках, тобто, ще до виникнення спірних правовідносин, а отже, ще до моменту виникнення у сторін взаємних прав та обов'язків з поставки товару за договором №8-13/У від 02.01.2013р.

Наразі, інших доказів погашення спірної заборгованості відповідачем до матеріалів справи не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У клопотанні б/н від 25.07.2014р. Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп» про відкладення розгляду справи не було зазначено про бажання надати нові докази в наступному судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги позицію Вищого господарського суду України, виходячи з представлених сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів, з огляду на те, що позивач зобов'язання за договором №8-13/У від 02.01.2013р. виконав належним чином, а відповідачем не було надано належних доказів для спростування факту порушення взятих на себе за вказаним правочином обов'язків щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен» до Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп» про стягнення основного боргу в сумі 20 837,12 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо задоволення в повному обсязі вимог позивача про стягнення штрафу в розмірі 4167,42 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У п.11.3.2 договору №8-13/У від 02.01.2013р. сторони визначили, що у випадку прострочення покупцем оплати за товар більше ніж на 10 календарних днів, останній сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Позивач, враховуючи порушення відповідачем строків оплати товару за товарно-транспортними накладними №3906 від 17.01.2013р. на суму 9947,42 грн., №6906 від 30.01.2013р. на суму 6605,78 грн. та №7374 від 05.03.2013р. на суму 4283,92 грн., що загалом становить 20 837,12 грн., більш ніж на 10 днів нарахував неустойку в розмірі 4167,42 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником розрахунку, а також враховуючи передбачений спірним правочином термін оплати поставленої продукції, господарський суд встановив, що нарахування Публічним акціонерним товариством «Продовольча компанія «Ясен» штрафу в сумі 4167,42 грн. є обґрунтованим.

За таких обставин, приймаючи до уваги все вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен» до Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп» про стягнення основного боргу в сумі 20 837,12 грн. та штрафу в розмірі 4167,42 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен», м.Чернігів до Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 20 837,12 грн. та штрафу в розмірі 4167,42 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн «Екоп» (04053, м.Київ, Шевченківський район, вул.Артема, буд.26, ЄДРПОУ 36282432) на користь Публічного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Ясен» (14037, Чернігівська область, м.Чернігів, Новозаводський район, вул.Борисенка, буд.41 А, ЄДРПОУ 00381048) основний борг в сумі 20 837,12 грн., штраф в розмірі 4167,42 грн., а також судовий збір в розмірі 1827 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.07.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко