Рішення

від 07.08.2014 по справі 904/4968/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.08.14р. Справа № 904/4968/14

За позовом Дочірнього підприємства "Смигаторф" Державного підприємства "Рівнеторф", смт. Смига, Рівненська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 51 999,00 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

від позивача: представник Абакумова І.О., довіреність № 1 від 30.01.14р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 08.07.14р. порушено провадження у справі № 904/4968/14 за позовом Дочірнього підприємства "Смигаторф" Державного підприємства "Рівнеторф" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" (далі-відповідач) про стягнення 51 999,00 грн. Справу призначено до розгляду на 07.08.14р.

06.08.14р. до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 39 009,87 грн., 3% річних у розмірі 1888,89 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 637,87 грн., пеню у розмірі 4 437,82 грн., всього 47974,45 грн.

07.08.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав (згідно заяви про зміну предмету позову) та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи: лист № 03-21/409 від 21.07.14р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно державної реєстрації позивача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно державної реєстрації відповідача. Також, повноважний представник позивача подав власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся судом на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно державної реєстрації відповідача, відповідно до якого, адреса відповідача співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.08.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.13р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 09 (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.2. якого позивач зобов'язується передати товар у власність згідно з заявкою відповідача, а останній зобов'язується прийняти товар та провести оплату відповідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 1.6. Договору ціна одиниці товару в момент укладання договору 400,00 грн/т.

Згідно з п. 2.1. Договору відповідач здійснює 100% передплату вартості товару за кожну партію товару згідно виставлених позивачем рахунків.

Відповідач проводить оплату в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача (п. 2.2. Договору).

В п. 3.2. Договору вказано про те, що у разі прострочення оплати товару протягом зазначеного терміну, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.2. Договору всі суперечки, які можуть виникнути стосовно даного Договору, вирішуються шляхом переговорів. При неможливості дійти згоди, спір передається на розгляд господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 6.1. Договору).

Договір укладений строком до 31.12.13р. і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по даному Договору (п. 6.2. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 85 280,00 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15-21) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 28-29). В свою чергу відповідач здійснив часткову оплату на загальну суму 46 270,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 22-27), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 009,87 грн.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п. 3.2. була нарахована пеня у розмірі 4 437,82 грн. (згідно заяви про зміну предмету спору).

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 637,87 грн. та 3% річних у розмірі 1 888,89 грн. (згідно заяви про зміну предмету спору).

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 39 009,87 грн., пеню у розмірі 4 437,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 2637,87 грн. та 3% річних у розмірі 1 888,89 грн.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що матеріалами справи підтверджено, що позивач свої обов'язки по Договору виконав належним чином, а саме позивач поставив відповідачу товар без будь-яких зауважень, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 15-21) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а.с. 28-29). Крім того, господарський суд бере до уваги той факт, що відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за поставлений товару у розмірі 39 009,87 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

В п. 3.2. Договору вказано про те, що у разі прострочення оплату товару протягом зазначеного терміну, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на дату нарахування пені, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

На підставі п. 3.2. Договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 4 437,82 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 637,87 грн. та 3% річних у розмірі 1 888,89 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергетична компанія" (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 5, код ЄДРПОУ 32780603) на користь Дочірнього підприємства "Смигаторф" державного підприємства "Рівнеторф" (35680, Рівненська обл., смт. Смига, вул. Миру, буд. 1, код ЄДРПОУ 24174526) суму боргу у розмірі 39 009,87 грн. (тридцять дев'ять тисяч дев'ять грн. 87 коп.), 3% річних у розмірі 1 888,89 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім грн. 89 коп.), інфляційні втрати у розмірі 2 637,87 грн. (дві тисячі шістсот тридцять сім грн. 87 коп.), пеню у розмірі 4 437,82 грн. (чотири тисячі чотириста тридцять сім грн. 82 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.08.14р .

Суддя Н.Е. Петренко