Рішення

від 04.08.2014 по справі 910/11873/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11873/14 04.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Таск - інвест"

до Публічного акціонерного товариства венчурний корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "МАНУСКРИПТ"

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 329 410,81 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Дудник В.В.- представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 04.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Таск - інвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства венчурний корпоративний інвестиційний фонд недиверсифікованого виду закритого типу "МАНУСКРИПТ" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у розмірі 329 410,81 грн. на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів №Б-0620/359 від 20.06.2011.

Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, на виконання укладеного між сторонами даного спору договору купівлі-продажу цінних паперів, відповідач здійснив на користь позивача лише часткову оплату цінних паперів у сумі 62500 грн. Сума боргу відповідача перед позивачем складала 256 363,04 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі №910/11873/14, розгляд справи призначений на 16.07.2014.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 16.07.2014 відклав розгляд даної справи на 04.08.2014.

Ухвалою від 16.07.2014 відкладено розгляд справи на 04.08.2014.

Відповідач у судове засідання призначене на 04.08.2014 не з'являвся, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 04.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) 20.06.2011 укладено договір купівлі-продажу цінних паперів Б-0620/359, згідно з яким продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити наступні цінні папери: Облігації іменні процентні серії А, форма існування бездокументарна, емітентом яких є Відкрите акціонерне товариство фірма "Укрбудресурси", код 04648809, номінальною вартістю 1 ЦП 1000 грн., кількістю 296 шт., договірна вартість 1 ЦП 1048,30 грн., загальна договірна вартість 310 296,80 грн.(п.1.1.9 договору)

Пунктом 2.1 договору, покупець до 29 вересня 2011 року, включно, здійснює оплату цінних паперів шляхом перерахування грошових коштів у сумі, визначеній у п.п.1.1.9 договору (сума договору), з власного поточного рахунку на банківський рахунок ПІДІФ "ТАСК Український Капітал", зазначений у розділі 12 Договору, а покупець може здійснювати оплату цінних паперів частинами.

Як свідчать матеріали справи між сторонами договору укладено ряд додаткових угод до нього, а саме: Додаткову угоду № 1 від 29.09.2011, Додаткову угоду №2 від 08.11.2011, уклали Додаткову угоду №3 від 19.12.2012 про внесення змін та доповнень до Договору №Б-0620/359 від 20.06.2011 (далі - Додаткові угоди), якими були внесені зміни до пунктів п.1.1, 2.1, 3.2, 3.3 Договору

Відповідно до умов п. 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 19.12.2012, оплата цінних паперів здійснюється покупцем частинами до 12 грудня 2013 року включно, в наступному порядку: Першу частину грошових коштів за придбані цінних паперів в сумі 32 500 грн. покупець сплачує в день підписання цієї додаткової угоди уповноваженими представниками сторін (п.п.2.1.1 договору). Наступні платежі здійснюються покупцем щомісячно до 13 числа кожного календарного місяця, починаючи з січня 2013 року шляхом перерахування частини грошових коштів у розмірі не меншому ніж 32 500 грн. з власного поточного рахунку на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 12 договору (п.п.2.1.2 договору). Покупець до 12 грудня 2013 року, включно, здійснює останній платіж за цінні папери шляхом перерахування частини грошових коштів у розмірі, що становить різницю між сумою, визначеною у п.1.1.9 цього договору та сумою платежів, здійснених покупцем відповідно до пп.2.1.1 та п.п.2.1.2. цього договору, з власного поточного рахунку на банківський рахунок продавця, зазначений у розмірі 12 договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.11.2011, а відповідач прийняв цінні папери, узгоджені сторонами в п.1.1 договору купівлі - продажу, однак стверджує, що станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, не вчинив жодних дій, спрямованих на врегулювання спору, сума заборгованості в розмірі 256 363,04 грн. за отримані цінні папери не сплачена.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 256 363, 04 грн., інфляційних нарахувань в сумі 27 867,98 грн., 3% річних у сумі 7 854,40 грн., пені у розмірі 37 325, 39 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу цінних паперів № Б-0620/359 від 20.06.2011. Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови договору купівлі -продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів позивач за розпорядженням №01 від 11.11.2011 передав відповідачу цінні папери 296 шт. загальною номінальною вартістю 296 000,00 грн., а останній прийняв їх, у зв'язку з чим набув обов'язок оплатити отриманих цінних паперів.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони п. 2.1 договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 19.12.2012, визначили обов'язок покупця сплатити першу частину грошових коштів за придбані цінні папери в сумі 32 500 грн. в день підписання цієї додаткової угоди уповноваженими представниками сторін.(п.п.2.1.1 договору). Наступні платежі здійснюються покупцем щомісячно до 13 числа кожного календарного місяця, починаючи з січня 2013 року шляхом перерахування частини грошових коштів розмірі не меншому ніж 32 500 грн. з власного поточного рахунку на банківський рахунок продавця, зазначений у розділі 12 договору (п.п.2.1.2 договору). Покупець до 12 грудня 2013 року, включно, здійснює останній платіж за цінні папери шляхом перерахування частини грошових коштів у розмірі, що становить різницю між сумою, визначеною у п.1.1.9 цього договору та сумою платежів, здійснених покупцем відповідно до пп.2.1.1 та п.п.2.1.2. цього договору, з власного поточного рахунку на банківський рахунок продавця, зазначений у розмірі 12 договору.

Як вбачається із наявної в матеріалах банківської виписки про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах № 500012 за період з 11.11.2011 по 11.11.2011 цінні папери в кількості 296 шт. були списані з рахунку позивача 11.11.2011.

Враховуючи вищевикладене строк оплати отриманих цінних паперів наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов'язання у відповідності з умовами договору № Б-0620/359 від 20.06.2011.

Відповідач лише частково здійснив оплату грошових коштів за передані ЦП, а саме 19.12.2012 у сумі 32 500 грн., 02.08.2012 у сумі 30 000 грн. про що свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки з рахунку позивача від 19.12.2012, від 02.08.2013.

Таким чином за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 256 363,04 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів погашення боргу у розмірі 256 363,04 грн. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умов договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості отриманих цінних паперів, позивачем нараховані 3% річних в сумі 7 854,40 грн. та індекс інфляції у розмірі 27 867, 98 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд перевірив розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, визнав його обґрунтованим та вірним, тобто заявлена позивачем сума 3% річних у розмірі 7 854,40 грн. та інфляційні втрати у розмірі 27 867,98 грн. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 37 325,39 грн.

Згідно положень ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, згідно з п. 6.3 договору, у випадку прострочення виконання стороною грошових зобов'язань, передбачених цим договором, або таких що випливають з нього, така сторона зобов'язана сплатити управненій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Нарахування пені відбувається до моменту повного виконання стороною грошових зобов'язань.

Дослідивши розрахунок пені, суд зазначає, що позивач не взяв до уваги п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де зазначено наступне:щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Початковою датою періоду прострочення виконання зобов'язання позивач визначив 14 число місяця, що не порушує умови договору, однак слід зазначити наступне.

Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року) (п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Отже, враховуючи початкову дату періоду, часткові проплати та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд здійснив перерахунок пені, за яким остання підлягає задоволенню у розмірі 17 785, 39 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині суми основного боргу - 256 363,04 грн., пені - 17 785,39 грн., 3 % річних - 7 854,40 грн., інфляційних втрат - 27 867,98 грн.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства венчурного корпоративного інвестиційного фонду недиверсифікованого виду закритого типу «Манускрипт» (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30, код 33225502) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Таск-інвест» (01601, м. Київ, пров. Рильський, буд. 6, код 34045704) 256 363,04 грн. (двісті п'ятдесят шість тисяч триста шістдесят три гривні 04 коп.) суми боргу, 17 785,39 грн. (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 39 коп.) пені, 7 854,40 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 40 коп.) 3% річних, 27 867,98 грн. (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 98 коп.) та 6 197, 42 грн. (шість тисяч сто дев'яносто сім гривень 42 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.08.2014.

Суддя М.Є. Літвінова