Рішення

від 05.08.2014 по справі 914/2309/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2014 р. Справа № 914/2309/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м. Городок

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова", м. Донецьк

до відповідача-2: Приватного підприємства "Закторгсервіс", м. Львів

про: стягнення 94 487,89 грн.

Представники:

Від позивача: Вавринчук О.Б. - представник (Довіреність б/н від 12.06.2014р.).

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар", м. Городок до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова", м. Донецьк, до відповідача-2: Приватного підприємства "Закторгсервіс", м. Львів про стягнення 94 487,89 грн.

Ухвалою суду від 02.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 22.07.2014 р. розгляд справи відкладався.

05.08.2014 р. від позивача в канцелярію суду поступило Клопотання (вх. № 33749 від 05.08.2014 р.), відповідно до якого позивач просить суд долучити до матеріалів справи зведений розрахунок суми основного боргу.

Також у поданому клопотанні вказується про те, що у прохальній частині позовної заяви позивачем було допущено описку та ряд арифметичних помилок, а тому позивач просить суд вважати вірною прохальну частину позовної заяви наступного змісту: « 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" 78 565,18 грн. основного боргу, 3 839,52 грн. пені, 2 117,39 грн. 3 % річних та 8 965,80 грн. інфляційних втрат та стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова" та Приватного підприємства "Закторгсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" 1 000,00 грн. заборгованості».

Окрім того, позивач зазначає про те, що керуючись ст. 22 ГПК України ТзОВ "Яблуневий дар" відмовляється від позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 1 000,00 грн. боргу.

В судовому засіданні 05.08.2014 р. представник позивача позовні вимоги до відповідача-1 підтримав, просив суд позов в цій частині вимог задоволити. Щодо позовних вимог до відповідача-2, то представник позивача просив суд прийняти відмову позивача від позову до відповідача-2 та провадження у справі в цій частині вимог припинити.

Відповідачі-1,2 явку представників в судове засідання не забезпечили, відзиву на позовну заяву на виконання вимог Ухвали суду від 02.07.2014 р. суду не надали, хоч і були належно повідомлені про час та місце розгляду господарського спору.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності представників відповідачів-1,2 за наявними в ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

21.09.2012 р. між ТзОВ "Яблуневий дар" та ТзОВ "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова" укладено Договір поставки № ТДГ-84 із Протоколом розбіжностей від 21.09.2012 р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передавати у власність відповідача-1 товар партіями у відповідності до замовлень відповідача-1, а відповідач-1 у свою чергу зобов'язався проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного Договору.

Як зазначається у позовній заяві на виконання договірних зобов'язань позивач за період з 24.09.2012 р. по 15.07.2013 р. здійснив відвантаження відповідачу-1 товару - сокової продукції під торговою «Galicia» на загальну суму 207 342,96 грн. ,

У п. 5.3. Договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем-1 протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок відповідача.

Із змісту позовної заяви слідує, що отриманий від позивача товар відповідач-1 оплатив частково, частину товару було повернуто позивачу. Станом на момент подання позову неоплаченим залишається товар, отриманий згідно Видаткових накладних: № 310 від 06.03.2013 р. на суму 12 645,36 грн. (з них 7 503,82 грн. оплачено); № 428 від 29.03.2013 р. на суму 16 074,00 грн.; № 583 від 24.04.2013 р. на суму 17 986,32 грн. (з них товар на суму 164,16 грн. відповідачем повернуто); № 773 від 23.05.2013 р. на суму 18 206,64 грн.; № 1276 від 15.07.2013 р. на суму 45 240,48 грн. (з них товар на суму 22 919,64 грн. відповідачем повернуто). Таким чином, сума боргу відповідача-1 за отриманий товар складає 79 565,18 грн. Однак, згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача-1 основний борг в розмірі 78 565,18 грн.

Пунктом 8.2.1. Договору передбачено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3. даного Договору, відповідач-1 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Із посиланням на вищенаведений пункт Договору, а також положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем, окрім суми основного боргу в розмірі 78 565,18 грн., заявлено до стягнення 3 839,52 грн. пені , 8 965,80 грн. інфляційних втрат та 2 117,39 грн. 3 % річних.

Загальна сума позовних вимог складає 93 487,89 грн.

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-84 від 21.09.2012 р. забезпечено укладеним між ТзОВ "Яблуневий дар" та ПП "Закторгсервіс" Договором поруки б/н від 02.01.2013 р.

Згідно умов вищевказаного Договору поруки відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати вартості товару, отриманого відповідачем-1 від позивача відповідно до Договору поставки № ТДГ-84 від 21.09.2012 р., а також сплати можливих штрафних санкцій у розмірі та у випадках, передбачених основним договором та чинним законодавством України.

У разі порушення відповідачем-1 основного договору відповідач-1 та відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 1 000,00 грн. (п. 1.2. Договору).

Договір поруки б/н від 02.01.2013 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р. (п. 3.1. Договору поруки).

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи 21.09.2012 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поставки № ТДГ-84, у відповідності до умов якого позивач постачав відповідачу сокову продукцію під торговою маркою «Galicia».

Факт передачі товару відповідачу засвідчують представлені суду видаткові накладні із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін (оригінали накладних оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається із змісту Договору здійснити оплату за товар відповідач-1 зобов'язався протягом 90 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок відповідача (п. 5.3. Договору).

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як встановлено судом зобов'язань перед позивачем щодо оплати товару відповідач-1 належно не виконав, отриманого товару у повному обсязі не оплатив.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно визначення ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 8.2.1. Договору сторони обумовили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п. 5.3. даного Договору, відповідач-1 сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм та з огляду на обставини, встановлені в процесі розгляду справи, суд перевіривши розрахунок позовних вимог прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги до відповідача-1 є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

В судовому засіданні суд встановив, що на забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за Договором поставки № ТДГ-84 від 21.09.2012 р. між ТзОВ "Яблуневий дар" та ПП "Закторгсервіс" було укладено Договір поруки б/н від 02.01.2013 р.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається із змісту Договору поруки від 02.01.2013 р., умовами Договору визначено солідарну відповідальність відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем. Однак, відповідальність поручителя обмежена сумою у розмірі 1 000,00 грн. (п. 1.2. Договору поруки)

Слід зазначити, що у разі, коли в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись ст. 543 ЦК України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу. Таким чином, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

Враховуючи те, що згідно Клопотання (вх. № 33749 від 05.08.2014 р.) позивач відмовився від позовних вимог до відповідача-2 і така відмова не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку про прийняття відмови від позовних вимог в цій частині та припинення провадження у справі..

Відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 253, 509, 525, 526, 530, 553, 554, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дистриб'юторські системи Донбасу Нова" (83045, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 34. Ідентифікаційний код 32085111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (81500, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, 274. Ідентифікаційний код 32475074) 79 565,18 грн. основного боргу, 3 839,52 грн. пені, 8 965,80 грн. інфляційних втрат, 2 117,39 грн. 3 % річних, всього - 94 487,89 грн. ; 1 889,76 грн. судового збору.

3. В частині вимог до відповідача-2 провадження у справі припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.08.2014 р.

Суддя Ділай У.І.