Рішення від 07.08.2014 по справі 902/956/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 серпня 2014 р. Справа № 902/956/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область

до : Приватного підприємства "Тотал-транс", м.Вінниця

про стягнення 4 440 грн 01 коп. заборгованості за отримані послуги за період з 24.07.2012 р. по 31.10.2012 р.

За участю секретаря судового засідання Кондратенко Т.І.

Представники сторін не з'явились.

В С Т А Н О В И В :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1" подано позов до Приватного підприємства "Тотал-транс" про стягнення 4 440 грн 01 коп. заборгованості за отримані послуги за період з 24.07.2012 р. по 31.10.2012 р..

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.07.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/956/14 та призначено до розгляду на 24.07.2014 р.

21.07.2014 р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без участі його повноважного представника мотивоване неможливістю забезпечити його явку в судове засідання.

Ухвалою від 24.07.2014 р. розгляд справи відкладено до 07.08.2014 р. в зв'язку ненаданням сторонами витребуваних доказів.

В засідання суду представники сторін не з'явились, витребуваних ухвалою суду документів не надали, причин неявки та неподання доказів не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином - ухвалою суду від 24.07.2014 р., яка надсилалась не адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а відповідачу рекомендованим листом за адресами які відображені у спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і які є ідентичними тим адресам по яким було направлено останнім ухвали про порушення провадження справі у даній справі (і які отримувались сторонами).

При цьому суд зазначає, що відповідач присутній в попередньому судовому засіданні повідомлявся про наступне судове засідання під розпис.

Разом з тим, суд констатує, що сторонами не подано клопотань, заяв, телеграм, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника, а конверт з ухвалою суду надісланий на адресу позивача на момент проведення судового засідання до суду не повернувся, що з врахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 свідчить про її отримання останніми.

Про поінформованість сторін щодо наявності в провадженні господарського суду Вінницької області справи № 902/956/14 свідчить подання позивачем клопотань та явка в судове засудання відповідача.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Окрім того суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, сторони своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористались, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс 1" (Виконавець) за період з 24.07.2012 р. по 31.10.2012 р. надано послуги без укладення договору Приватному підприємству "Тотал-Транс" (Замовник) по мийці вантажних автомобілів на загальну суму 4 440,01 грн.

Факт надання послуг підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) від 24.07.2012 р. № 22634 (1 500,00 грн), від 24.10.2012 р. № 30389 (1 540,01 грн), від 31.10.2012 р. № 31157 (700,00 грн), від 31.10.2012 р. № 31160 (700,00 грн).

Оглядом наданих позивачем оригіналів актів встановлено, що останні підписані та скріплені печатками двох сторін - Замовника та Виконавця.

03.06.2014 р. позивачем заявлено вимогу відповідачу № 03/06/14-Д про оплату наданих послуг в сумі 4 440,01 грн, яка за твердженням останнього залишилась без відповіді (а.с.12-16, т.1).

На момент проведення судового засідання 07.08.2014 р. матеріали справи не містять доказів проведення розрахунків відповідачем за отримані послуги.

Непроведення відповідачем оплати за надані позивачем послуги слугувало підставою звернення останнього з даним позовом до суду.

На підставі встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Беручи до уваги характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг, регулювання яких здійснюється в главі 63 "Послуги. Загальні положення", ст.ст.901-907 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вказувалось вище, 03.06.2014 р. позивачем заявлено вимогу про погашення боргу, яка отримана відповідачем 12.06.2014 р., що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про доведеність факту прострочення боржника та наявності боргу в сумі 4 440,01 грн, а відтак позовні вимоги про стягнення боргу є правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про повне задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

07.08.2014 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 48, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тотал-танс", проспект Космонавтів, 23, кв.3, м.Вінниця, 21021 (ідентифікаційний код - 32602104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Сервіс-1", с.Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118 (ідентифікаційний код - 36967239) - 4 440 грн 01 коп. - основного боргу, 1 827 грн 00 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 серпня 2014 р.

Суддя Банасько О.О.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область, 81118

3 - відповідачу - просп. Космонавтів, 23, кім. 3, м.Вінниця, 21021.