Рішення

від 17.06.2014 по справі 923/769/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 р. Справа № 923/769/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Короткій Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАУБЕХА", м.Київ

до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне комерційне підприємство "Транстехсервіс", м.Херсон

про стягнення 15 521 грн. 87 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - Савіна А.С. дов від 12.03.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАУБЕХА» (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (відповідач) про стягнення 14156,15 грн. основного боргу, 164,01 грн. три відсотки річних, 162,79 грн. інфляційних втрат та 1038,92 грн. пені на підставі договору поставки товару №13/46 від 01.08.2013 р.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог, в судове засідання не прибув, просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАУБЕХА» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №13/46 від 01.08.2013 р. (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець - прийняти та оплатити товар.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договорами поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

В п.6.2. договору сторони обумовили, що оплата партії товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати замовленої партії товару.

Судом встановлено, що відповідач свої обов'язки, передбачені п.6.2. договору не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за Договором заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1038,92 грн. пені

Відповідно до п.7.2. Договору при порушенні строків оплати товару, передбачених п.6.2. та п.6.6. договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно приписів статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 ЦК України.

Частиною 3 статті 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Пунктом 6.6. договору сторони передбачили, що розрахунки за цим договором повинні бути проведені покупцем у повному обсязі до кінця календарного року, в якому було поставлено товар.

Враховуючи викладене, суд погоджується з думкою відповідача і вважає обґрунтованим нарахування пені за період з 01.01.2014 р. по 15.05.2014 р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки пені та зазначає, що розрахунок відповідачем зроблено вірно. Згідно обґрунтованого розрахунку стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 752,80 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача інфляційні втрати та три відсотки річних з простроченої суми.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 162,79 грн. та річні в сумі 164,01 грн. Позовні вимоги щодо стягнення інфляційних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 162,79 грн ., вимоги щодо стягнення річних підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга» (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню за період з 01.01.2014 р. по 15.05.2014 р. -в сумі 157,08 грн.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладених норм права та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційне комерційне підприємство «Транстехсервіс» (73013, м.Херсон, вул..40 років Жовтня, 31-А, код ЄДРПОУ 03119061, р/р 26001699251 в Херсонській філії ПАТ «Марфінбанк у м.Херсоні, МФО 328168) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАУБЕХА» (02093, м.Київ, вул..Бориспільська, 49, кв.78, код ЄДРПОУ 21450307, р/р 26003001355236 в АТ ОТП Банк м.Київ, МФО 300528) 14156,15 грн. боргу, 752,80 грн. пені, 157,08 грн. три відсотки річних, 162,79 грн. інфляційних та 1790,46 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.06.2014 р.

Суддя В.В.Литвинова