Постанова

від 07.08.2014 по справі 816/2864/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/2864/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мекенченко М.А.,

представника позивача - Фищука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства " Студентське Харчування " про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

24 липня 2014 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства " Студентське Харчування " про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13 346,67 грн та пені в розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем було порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме в 2013 році підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 1 робочого місця, що має наслідком накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 13 346,67 грн та пені у розмірі 340,00 грн, у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився. До суду повернувся конверт, який направлявся відповідачу на адресу: вул. Рози Люксембург, б. 75, м. Кременчук, Полтавська область з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 35 КАС України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " від 21.03.1991, № 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік № 53/104/1319 (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем 14.02.2014 Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві (рядок 01) за цей період становила 15 осіб. У відповідності до вимог статті 19 зазначеного Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце. Згідно вказаного Звіту на підприємстві в 2013 році робоче місце для працевлаштування інваліда було зайнято (рядок 02). Тобто підприємством виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця. При цьому до Звіту надано список працюючих інвалідів-штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві в 2013 році, за яким бухгалтеру підприємства ОСОБА_3 16.09.2013 встановлено III групу інвалідності з 16.09.2013 згідно довідки МСЕК № 184660 та зазначено, що вказана особа пропрацювала 4 повних місяці на посаді, будучи інвалідом (зв.бік а.с. 3).

Підпунктом 3.4 пункту 3 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інваладів", затвердженої Наказом Мінпраці та соцполітики України від 10.02.2007 № 42 визначено, що дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 ), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення).

Відповідно до списку інвалідів, які працювали в 2013 році в Приватному підприємстві "Студентське харчування", кількість місяців, відпрацьованих інвалідами - 4 (4 місяці : 12 місяців року = 0,33, що округляється до 0) Отже, фактично, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 0 осіб, а не 1, як зазначено у Звіті форми № 10-ПІ.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею ж 18 встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, нормами цієї статті встановлені конкретні обов'язки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, установ, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (надалі по тексту - роботодавців) стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, виконання яких роботодавцями презумує виконання їх обов'язку щодо самостійного працевлаштування інвалідів, встановленого частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ". А, оскільки працевлаштування інвалідів роботодавцями неможливе без відповідного волевиявлення інвалідів, то норми статті 18 також визначають, хоч і опосередковано, обов'язок інвалідів звернутися з метою працевлаштування або до роботодавців безпосередньо, або до центру зайнятості. В свою чергу альтернативний спосіб реалізації прав інвалідів на працевлаштування зумовлює обов'язок роботодавців звітувати до центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " (який діяв на момент виникнення правовідносин та втратив чинність на підставі Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316) формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ".

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (чинний) формою звітності роботодавців про наявність робочих місць в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є також форма № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця - про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно наявного в матеріалах справи листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 19.05.2014 № 2626, копія якого залучена представником позивача до матеріалів справи (а.с. 12-13), судом встановлено, що відповідачем з січня по жовтень 2013 року звіти про наявність вакансій для інвалідів (форми 3-ПН) не подавалися. Разом з тим, звіти були подані до служби зайнятості тільки в жовтні та листопаді 2013 року. Зазначено також, що до Приватного підприємства "Студенське харчування" службою зайнятості направлялась в листопаді місяці 1 особа на посаду буфетника (прим. суду - в цей час на підприємстві вже працювала бухгалтер ОСОБА_3, якій 16.09.2013 встановлена інвалідність), однак відповідачем було відмовлено у працевлаштуванні цього інваліда із зазначенням у звіті у графі "причини відмови" - не відповідає вимогам.

Таким чином, підприємством не надано доказів на підтвердження реального наміру виконання, покладеного на нього законодавством обов'язку, а не просто створення видимості вчинення дій по його виконанню.

Отже, відповідачем не було виконано обов'язок по працевлаштуванню інвалідів, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за несплату цих санкцій відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ".

Частиною 1 статті 20 Закону України № 875 визначено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі , організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України № 875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої за повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідача в 2013 році працювало 15 працівників, фонд оплати праці у вказаному році складав 200 200,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає: 200 200,00 грн : 15 = 13 346,67 грн.

За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 16.04.2014 (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 вказаного Закону - до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 346,67 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну позивачем було зараховано пеню в сумі 340,00 грн.

Оскільки вказані суми так і не були сплачені відповідачем, то відповідно до частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні " ці суми можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

У відповідності до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Студентське харчування" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Студентське харчування" (код ЄДРПОУ 37812807, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Рози Люксембург, б. 75, р/р 26006008735901 в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 300131) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Полтава, вул. Зигіна, б. 1; одержувач: УДКСУ в м. Кременчук, код 37965850, р/р 31212230700008 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 13 346,67 грн (тринадцять тисяч триста сорок шість гривень шістдесят сім копійок) та пеню за порушення термінів сплати санкцій в розмірі 340,00 грн (триста сорок гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 12 серпня 2014 року.

Суддя Л.О. Єресько