Рішення

від 05.08.2014 по справі 906/995/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" серпня 2014 р. Справа № 906/995/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача Шкварницька А.О. - дов. від 01.06.2014р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ТОВ "Українська генетична компанія" (с.Оліївка, Житомирський район, Житомирська область)

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" (с.Рихальське, Ємільчинський район, Житомирська область)

про стягнення 60861,32 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 60861,32 грн., із яких 58001,00грн. заборгованості, 2860,32 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.08.2014р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвали суду від 22.07.2014р. не виконав, про причини неявки не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000214313506 про вручення 25.07.2014р. відповідачу рекомендованого листа.

Вирішення спору здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2014р. між ТОВ "Українська генетична компанія" (продавець/позивач) та ДП "Дослідне господарство "Рихальське" укладено договір поставки №31 (а.с. 8), відповідно п. 1.1. якого на умовах даного договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупцю спермопродукцію бугаїв-плідників, рідкий азот, інструменти та матеріали необхідні для штучного осіменіння тварин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у встановленому цим Договором порядку.

Передача (приймання-передача) товару здійснюється в пункті поставки, шляхом підписання повноважними представниками сторін видаткової накладної, яка складається в двох примірниках, по одному для кожної із сторін (п. 5.2 договору).

В обґрунтування пред'явленого позову, позивач вказує на наявність заборгованості по оплаті поставленого товару по видатковій накладній №РН-0000122 від 03.04.2014р. на суму 58001,00грн. (а.с. 13).

Відповідно п. 7.2. договору розрахунки по цьому договору проводяться шляхом попередньої оплати грошових коштів на банківський рахунок продавця, вказаний у реквізитах сторін. У випадку прострочення платежу за отриманий без попередньої оплати товар (за згодою продавця та ін.), після закінчення 7 календарних днів з моменту отримання товару, покупець зобов'язується сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

04.04.2014р. відповідач надав гарантійний лист, згідно якого оплату отриманої продукції в сумі 58001,00грн. гарантує протягом 30 календарних днів (а.с. 14).

Однак, взяті на себе зобов'язання відповідач не виконав. Заборгованість за отриману по накладній №РН-0000122 від 03.04.2014р. продукцію становить 58001,00 грн.

У зв'язку з несплатою вартості поставленої продукції, позивачем, в порядку п. 7.2 договору, за період з 11.04.2014р. по 15.07.2014р. нараховано відповідачу пеню в розмірі 2860,32грн.

06.06.2014р. відповідачу направлена претензія з вимогою про сплату боргу та пені за несвоєчасно проведені розрахунки (а.с. 9-10), яка отримана ним 12.06.2014р., що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 11).

На момент вирішення спору матеріали справи не містять доказів врегулювання спору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення учасника судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Нормою ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи, зокрема видатковою накладною № РН-0000122 від 03.04.2014 р., яка підписана як з боку постачальника, так і з боку отримувача (а.с. 13), підтверджується факт поставки відповідачу товару, що вказує на належне виконання зобов'язання з боку позивача, та факт невиконання договірних зобов'язань відповідачем.

При цьому, сторонами у договорі обумовлено порядок проведення розрахунків, відповідно якого, у разі непроведення відповідачем попередньої оплати, строк оплати поставленого товару настає після спливу 7 календарних днів з моменту одержання товару. Тобто, оплата, поставленого 03.04.2014р., мала бути здійснена до 10.04.2014р. включно.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2014 р., тобто на наступний день після отримання продукції, відповідач на ім'я директора ТОВ "УГК" подав гарантійний лист про сплату вартості отриманої продукції протягом 30 календарних днів (а.с. 14).

Той факт, що позивач не висунув своїх заперечень на гарантійний лист, вказує на те що він погодився з умовами проведення розрахунків, запропонованими відповідачем.

Оскільки, відповідач взяті на себе згідно умов договору та гарантійного листа зобов'язання не виконав, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 58001,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в розмірі 2860,32грн. господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд встановив, що її нараховано за період з 11.04.2014р. по 15.07.2014р., тобто без урахування гарантійних зобов'язань відповідача, з якими погодився позивач.

Правомірним нарахуванням пені за несвоєчасно проведені розрахунки буде за період з 03.05.2014 р. (03.03.2014 р. + 30 календарних днів) по 15.07.2014 р., яка становить 2204,04 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 60205,04 грн., з яких: 58001,00грн. - заборгованість за отриману продукцію; 2204,04 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

Враховуючи, що саме неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань стало причиною звернення позивача до суду для врегулювання спору, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" (11246, Житомирська область, Ємільчинський район, с.Рихальське, вул. Леніна, 14, ідентифікаційний код 00729356)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська генетична компанія" (12402, Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, пров. 3-й Щорса, 1, ідентифікаційний код 38542067)

- 58001,00грн. заборгованості,

- 2204,04 грн. пені,

- 1827,00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.08.14

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- до справи

2- позивачу (наручно)

3- відповідачу (рек. із зв. повід.)