Рішення

від 11.08.2014 по справі 910/12265/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/12265/14 11.08.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" простягнення 12 907,58 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились.

Рішення прийняте 11.08.2014 у зв'язку з оголошенням перерви 04.08.2014 на 11.08.2014.

У судовому засіданні 11.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" про стягнення 12 907,58 грн. на підставі Договору транспортного експедирування 046/04/12 від 27.04.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі №910/12265/14, розгляд справи призначений на 16.07.2014.

Ухвалою від 16.07.2014, на підставі ст.77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 04.08.2014.

В судовому засіданні 04.08.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 11.08.2014.

Відповідач письмового відзиву чи заперечень на позов не надав. Таким чином, відповідно до ст.75 ГПК України, спір розглядається за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 11.08.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.04.2012 між ФОП ОСОБА_1 (експедитор 1) та ТОВ "Трейдінг Восток" (експедитор 2) укладено договір №046/04/12 транспортного експедирування (далі - Договір), відповідно до умов якого експедитор 2 за дорученням та за рахунок експедитора 1 здійснює перевезення вантажів, наданих експедитором 1, а він бере на себе зобов'язання оплачувати послуги експедитору 2 в порядку і на умовах, викладених в даному Договорів.

Конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором 1 зазначаються в заявках на перевезення.

Вартість послуг експедитора 2, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних) вказуються у заявці, що передбачено п. 3.2 Договору.

Отже, на підставі Договору та відповідно до заявки №500283/13 від 26.03.2013 ФОП ОСОБА_1 зобов'язався надати автомобіль НОМЕР_1, причіп НОМЕР_4 для перевезення вантажів маршрутом Італія (VIA I MAGGIO.55-31043 FONTANELLE (IT) - Україна (м. Київ, вул. Автозаводська, 18). Відповідно до заявки ставка за перевозку становить 8 210,00 грн.

Відповідно до п. 4.2 Договору, оплата здійснюється на підставі оригіналів наступних документів - рахунку експедитора 2, виставленого згідно умов даного Договору, акту виконаних робіт та оригіналів CMR.

Оплата здійснюється через 10-14 днів після отримання оригіналів документів, якщо інше не передбачено в заявці (п. 4.3 Договору).

Відповідно до заявки, строк оплати наступний: на протязі 7-10 банківських днів за оригіналами документів.

На підтвердження надання послуг за вказаним Договором, позивач надав суду товаро-транспортну накладну з відмітками про отримання товару вантажоотримувачем без зауважень.

Крім того, позивач зазначив, що оригінали документів вказаних в п. 4.2 Договору були направлені відповідачу, який в результаті 03.04.2013 підписав та скріпив підпис печаткою акт надання послуг №114 від 03.04.2013, цим самим відповідач підтвердив надання позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажу маршрутом Італія -Київ (Україна) на суму 8 100,00 грн. та експедиційна винагорода - 100,00 грн., всього на суму 8 210,00 грн.

Також, відповідачу був виставлений рахунок №113 від 03.04.2013 на оплату послуг наданих згідно заявки № 500283/13 від 26.03.2013 та Договору № 046/04/12 від 27.04.2012, що відповідачем не заперечувалось.

Тобто вказаний акт №114 від 03.04.2014 є належним доказом на підтвердження надання послуг позивачем відповідачу на підтавав заявки № 500283/13 від 26.03.2013 та Договору №046/04/12 від 27.04.2012.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, позивач виконав свої зобовязання за договором належним чином та надав відповідачу послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом згідно наданої відповідачем заявки №500283/13 від 26.03.2013, однак доказів оплати вказаних послуг суду не представлено, враховуючи, що строк оплати настав відповідно до вказаної заявки.

Акт надання послуг №114 підписаний сторонами 03.04.2013, тобто враховуючи умови заявки відповідач зобов'язаний здійснити оплату в період з 04.04.2013 по 17.04.2014 включно, тобто з 18.04.2013 слід вважати настання прострочення виконання зобов'язання з оплати послуг наданих за заявкою № 500283/13 від 26.03.2013. Таким чином, позивач вірно визначив дату початку прострочення виконання зобов'язання відповідача за Договором.

Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

06.02.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою б/н про сплату заборгованості - 10 328,18 грн., що включає суму основного боргу та пеню.

Відповідно до повідомлення про отримання поштового відправлення вказана вимога отримана відповідачем 14.02.2014, про що свідчить відмітка про отримання представника відповідача за довіреністю.

Однак, відповідач залишив претензію без відповіді та задоволення.

Жодного доказу на підтвердження погашення відповідачем перед позивачем заборгованості, суду не подано, тому вимоги про стягнення основного боргу визнані обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 8210,00 грн.

Позивач заявив до стягнення 894,89 грн. інфляційних втрат, 288,81 грн. 3 % річних та пеню - 3 513,88 грн.

З розрахунку суми заборгованості з врахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пені, який наданий до суду 30.07.2014 вбачається, що позивач мав намір заявити до стягнення збільшений розмір 3 % річних, інфляційних втрат та пені, однак, враховуючи, що позивач не звернувся до суду з відповідною заявою в порядку ст. 22 ГПК України, уточнений розрахунок від 30.07.2014 судом не може бути прийнятий та розцінюватись як нова ціна позову.

Таким чином, суд розглядає ціну позову вказану у позовній заяві та з урахуванням розрахунку доданого до нього.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Пунктом 4.4 Договору, передбачено, що у разі прострочення оплати рахунків експедитора 2, експедитор 1 виплачує експедитору 2 пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Згідно наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування пені за період з 18.04.2013 по 19.06.2014 на суму 8 210,00 грн. за 428 днів, не врахувавши, при цьому, положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Щодо розміру пені - 0,1 % передбачений п. 4.4 Договору, слід зазначити, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд здійснив перерахунок пені за період з 18.04.2013 по 17.10.2013, за яким розмір останньої підлягає задоволенню - 573,35 грн

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., зазначено, що визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд перевірив розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат та визнав його обґрунтованим, та відповідно до якого 3 % річних підляють задоволенню у розмірі 288,81 грн. та інфляційні втрати - 894,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин, позовні вимоги підягають задоволенню в частині суми основного боргу - 8 210,00 грн., пені - 573,35 грн., 3 % річних - 288,81 грн., інфляційних втрат - 894,89 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А, код 36058165) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, код НОМЕР_3) суму основного боргу - 8 210,00 грн. (вісім тисяч двісті десять гривень 00 коп.), пеню - 573,35 грн. (п'ятсот сімдесят три гривні 35 коп.), 3 % річних - 288,81 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 81 коп.), інфляційні втрати - 894,89 грн. (вісімсот дев'яносто чотири гривні 89 коп.) та 1 410,78 грн. (одна тисяча чотириста десять гривень 78 коп.) - судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.04.2014

Суддя М.Є. Літвінова