Рішення

від 12.08.2014 по справі 904/5345/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.08.14р. Справа № 904/5345/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕПЛОСЕРВІС", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до комунального закладу "Середня загальноосвітня школа № 42 м. Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Павленко О.В., довіреність №1 від 16.02.14р.

від відповідача: директор Мартиненко І.І. - паспорт № НОМЕР_1

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс", м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №42 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 36280,51грн. (з яких 34409,20грн. - заборгованість за отриману теплову енергію по договору №4/13пТ від 25.12.13р.; 1871,31грн. - пеня).

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 494 від 21.07.14р. ухвалою суду від 22.07.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 12.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

12.08.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечує, суму заборгованості визнає в повному обсязі, про що подав відзив на позов.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.12.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (далі по тексту - позивач, учасник) та комунальним закладом "Середня загальноосвітня школа №42 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (далі по тексту - відповідач, замовник) укладено договір №4/13пТ про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води включно з холодоагентами (відпуск теплової енергії) за державні кошти (далі по тексту - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору предметом договору є надання послуг з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування послуги: постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання; кількість послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим договором послуг 41,86017Гкал.

Відповідно до пункту 1.3 договору згідно ст.48 Бюджетного кодексу України замовник бере бюджетне зобов'язання і здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Пунктом 2.1 договору визначено, що учасник повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам "Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж" затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.07р. №71, та інших нормативних актів України.

Ціна цього договору становить 39124,20грн., у тому числі 6520,70грн. Ціна договору визначається з урахуванням Закону України "Про податок на додану вартість" (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства. Зміна тарифу є підставою для переукладання договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, замовник самостійно одержує платіжну вимогу у учасника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість визначеної у договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

Відповідно до пункту 4.2 договору всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує учасник замовнику.

Двосторонній акт про постачання теплової енергії замовник підписує і один екземпляр повертає учаснику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Підпунктом г пункту 6.2 визначено, що замовник зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та його скріплення печатками сторін, але не раніш ніж через 14 днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника і діє до 31.12.13р., а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.

Позивач належним чином виконував умови укладеного між сторонами договору зокрема в період з грудня 2013 року по березень 2014 року, що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками актами від 31.12.13р. на суму 104409,20грн. (а.с.21), від 31.01.14р. на суму 86199,40грн. (а.с.23), від 28.02.14р. на суму 93724,87грн. (а.с. 25), від 31.03.14р. на суму 54966 (а.с. 27).

Факт подачі теплової енергії підтверджується актом підключення об'єкту до мереж теплопостачання від 04.10.13р., складеним представниками позивача та відповідача (а.с.19).

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконував умови договору та станом на час розгляду справи не оплатив теплову енергію за період з грудня 2013 по березень 2014 року на загальну суму 34409,20грн.

В якості доказу визнання відповідачем заборгованості позивач надав суду акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.06.14р. (а.с. 28), який підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін.

Відповідач у відзиві на позов пояснив суду, що у межах планових асигнувань була здійснена проплата згідно платіжних доручень №239 та №240 від 30.12.13р. на суму 70 тис.грн.

Із-за відсутності кошторисних призначень асигнувань виникла кредиторська заборгованість у сумі 34409,20грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 34409,20грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд встановив, що в період з грудня 2013 по березень 2014 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 339299,72грн., за яку останній розрахувався частково, а саме у розмірі 304890,52грн.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Відповідач визнав себе винним і у відзиві на позов, який в судовому засіданні підтримав повноважний представник відповідача.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 34408,95грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову визнав обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться учасником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у замовника.

Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення оплати теплової енергії за період з грудня 2013 року по березень 2014 року за загальний період з 21.01.14р. по 31.05.14р. у сумі 1871,31грн. (по кожному рахунку окремо).

Господарський суд перевірив розрахунки пені, які здійснені позивачем, визнав їх правильними, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 530, 549, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з комунального закладу "Середня загальноосвітня школа №42 м.Дніпродзержинська" Дніпродзержинської міської ради (51906, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Дунайська, 51; ідентифікаційний код 23362071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Теплосервіс" (51909, Дніпропетровська область, м.Дніпродзержинськ, вул.Беспалова, буд.2; ідентифікаційний код 32540420) 34409,20грн. (тридцять чотири тисячі чотириста дев'ять грн. 20 коп.) - основної заборгованості; 1871,31грн. (одна тисяча вісімсот сімдесят одна грн. 31 коп.) - пеня; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

12.08.14р.

Суддя І.В. Петренко