Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/9617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9617/14 05.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультибренд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кравцов І.І. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 05 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

20 травня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультибренд" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 23 від 22.04.2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" (відповідач) заборгованості за договором поставки № ДТМ0304-12-01 від 31.01.2012 року в сумі 163 920,93 грн. (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 93 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № ДТМ0304-12-01 від 31.01.2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості переданого йому позивачем, як Постачальником, товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Окрім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд з метою забезпечення виконання рішення суду накласти арешт на кошти на рахунках та майно відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/9617/14, розгляд справи призначено на 08.07.2014 року.

03 липня 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/9617/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача в судове засідання відкладено до 17.07.2014 року.

Розпорядженням від 17.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/9617/14 для розгляду судді Цюкало Ю.В., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 року справу № 910/9617/14 прийнято до провадження судді Цюкало Ю.В., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року о 14:20.

Розпорядженням від 05.08.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/9617/14 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року справу № 910/9617/14 прийнято до провадження судді Коткова О.В., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року о 14:20.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову та позовні матеріали в цілому суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п. 3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26 грудня 2011 року N 16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем не наведено суду обґрунтованих підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено договір поставки № ДТМ0304-12-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, протягом строку дії Договору передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, приймати та оплачувати поставлений товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальник передав, а Отримувач прийняв товар на загальну суму - 304 011,50 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 50 035,00 грн. та на суму - 90 055,72 грн. повернув товар, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 163 920,93 грн., тобто 304 011,5грн. - 50 035,00 грн. - 90 055,72 грн.

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 31 січня 2012 року між сторонами укладено договір поставки ДТМ0304-12-01 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, протягом строку дії Договору передавати у власність Покупцю певний товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, приймати та оплачувати поставлений товар.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з травня по червень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 304 011,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: М-22 від 14.05.2012 та М-31 від 22.05.2012 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на відповідних видаткових накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що оплата за договором здійснюється до 15 числа місяця, що йде за розрахунковим, на підставі звіту про обсяги продажу, який надається Покупцем Постачальнику не пізніше 5 числа поточного місяця. Згідно умов п. 4.2. Договору оплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін».

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 50 035,00 грн. за товар по Договору, що підтверджується платіжними дорученнями №№: 5724 від 12.07.2012, 7471 від 10.09.2012, 10475 від 13.12.2012 і 947 від 05.09.2013 та на суму - 90 055,73 грн. повернув товар, що підтверджується видатковими накладними №№: 1884 від 05.11.2013, 1879 від 15.10.2013 та 1883 від 04.11.2013 (копії документів в справі).

Відтак, враховуючи суми, зазначені в видаткових накладних на повернення №№: 1884 від 05.11.2013, 1879 від 15.10.2013 та 1883 від 04.11.2013, а також суми вказані у платіжних дорученнях, заборгованість за Договором складає 163 920,77 грн., тобто 304 011,50 грн. - 50 035,00 грн. - 90 055,73 грн.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.05.2014, від 08.07.2014 та від 17.07.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надіслав.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що доказів оплати товару та/або доказів повернення товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві, станом на серпень 2014 року до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 163 920,77 грн. з розрахунку: 304 011,50 грн. (сума товару) - 50 035,00 грн. (частково оплачений товар) - 90 055,73 грн. (сума поверненого товару).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 163 920,77 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3 278,09 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Монарх Рітейл Україна" (ідентифікаційний код 37355731, адреса: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, п/р № 26005010003152 у ПАТ «Укрсоцбанк» м. Київ, МФО 300023, ІПН 37355731, свідоцтво платника ПДВ № 100310495), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультибренд" (ідентифікаційний код 37923538, адреса: 03022, м. Київ, вул. Теслярська, буд. 4, п/р № 26000010245078 у ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ІПН 379235326502, № свідоцтва платника ПДВ 200025767), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 163 920,77 грн. (сто шістдесят три тисячі дев'ятсот двадцять гривень 77 копійок) та судові витрати - 3 278,09 грн. (три тисячі двісті сімдесят вісім гривень 09 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

В задоволенні клопотання про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультибренд", викладене останнім в п. 4 прохальної частини позовної заяви № 23 від 22.04.2014 року - відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі 910/9617/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2014р.

Суддя О.В. Котков