Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/7478/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7478/14 05.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олєвєр"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Собко Л.В. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 05 серпня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

22 квітня 2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява б/н від 14 квітня 2014 року в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олєвєр" (відповідач) заборгованості за дистриб'юторською угодою № 234 від 02.11.2012 року з протоколом розбіжностей від 02.11.2012 року в сумі 10 968,60 грн. з них основного боргу - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень), пені /п. 9.2. угоди/ - 652,95 грн. (шістсот п'ятдесят дві гривні 95 копійок), індексу інфляції - 5 165,00 грн. (п'ять тисяч сто шістдесят п'ять гривень) та 3% річних - 150,65 грн. (сто п'ятдесят гривень 65 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як Дистриб'ютор, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за дистриб'юторською угодою № 234 від 02.11.2012 року, зокрема, у визначені угодою строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленої йому позивачем, як Продавцем, продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином станом на квітень 2014 року.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову, за викладених у відзиві підстав, заперечує та просить суд відмовити у позові повністю.

В п. 3.11. постанови від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам України роз'яснення про те, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Так, під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 08.07.2014р. через канцелярію подав до суду заяву б/н б/д «Про зменшення позовних вимог» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олєвєр" заборгованість за дистриб'юторською угодою № 234 від 02.11.2012 року з протоколом розбіжностей від 02.11.2012 року в сумі 5 756,09 грн. з яких: основного боргу - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень), пені /п. 9.2. угоди/ - 316,74 грн. (триста шістнадцять гривень 74 копійки), індексу інфляції - 288,70 грн. (двісті вісімдесят вісім гривень 70 копійок) та 3% річних - 150,65 грн. (сто п'ятдесят гривень 65 копійок).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2014 року (суддя Котков О.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/7478/14, розгляд справи призначено на 20.05.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року розгляд справи, у зв'язку із нез'явленням представників відповідача в судове засідання відкладено до 12.06.2014 року.

В судових засіданнях 12.06.2014р., 08.07.2014р., 10.07.2014р., судом у відповідності до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

Розпорядженням від 15.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/7478/14 для розгляду судді Пригуновій А.Б., у зв'язку із перебуванням судді Коткова О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 року справу № 910/7478/14 прийнято до провадження судді Пригунової А.Б., розгляд справи призначено на 05.08.2014 року о 11:40.

Розпорядженням від 15.07.2014р. Голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/7478/14 для розгляду судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2014 року справа № 910/7478/14 прийнята до провадження, судом ухвалено розглядати вказану справу в судовому засіданні призначеному на 05.08.2014р. о 10:40.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2012 року між позивачем (надалі - Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець або Отримувач) (разом - сторони) було укладено дистриб'юторську угоду № 234 (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи, надалі - Угода або Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якої Продавець поставляє на підставі замовлень Дистриб'ютора прийнятих Продавцем до виконання та передає у власність Дистриб'ютору продукцію, а Дистриб'ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених Угодою.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму - 134 179,65 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар, зокрема на суму - 129 179,65 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 5 000,00 грн., тобто 134 179,65 грн. - 129 179,65 грн.

Окрім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання умов Договору щодо оплати товару.

З викладеними позивачем в позовній заяві твердженнями відповідач не погоджується та у своєму відзиві вказав, що позивачем не доведено, що відповідач отримав товар за неоплаченими накладними №№: 00000296 від 15.02.2013р. та 00000297 від 14.02.2013р. Окрім того, відповідач у відзиві просить суд застосувати строки позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені у загальному розмірі 652,95 грн., оскільки строк позовної давності для таких вимог сплинув, а також вказує, що розрахунок пені позивачем здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України (ст. 232 ГКУ).

Оцінивши в нарадчій кімнаті наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н б/д «Про зменшення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 02 листопада 2012 року між сторонами укладено дистриб'юторську угоду № 234 згідно п. 1.1. якої Продавець поставляє на підставі замовлень Дистриб'ютора прийнятих Продавцем до виконання та передає у власність Дистриб'ютору продукцію, а Дистриб'ютор приймає та здійснює оплату продукції в порядку та на умовах передбачених Угодою.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з грудня 20122 року по лютий 2013 включно позивач передав товар на загальну суму 134 179,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №№: 002197, 002402, 002403, 002404, 002410, 00000111, 00000116, 00000141, 00000156, 00000181, 00000182, 00000255, 00000256, 00000298, 00000297 та 00000296 (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки/штампу Отримувача на відповідних накладних.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 4.2. Договору, в редакції протоколу розбіжностей б/н від 02.11.2012 року, встановлено, що Дистриб'ютор здійснює оплату поставленої Продукції шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця у розмірі, що дорівнює вартості відвантаженої Продукції на протязі 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання Продукції. Датою отримання продукції вважається дата підписання супровідних документів Дистриб'ютором.

З матеріалів справи слідує, що Покупець перерахував на користь Продавця 129 179,65 грн. за товар по Договору, що підтверджується банківськими виписками та випливає зі змісту складеного між сторонами акту звірки станом на 01.12.2013р. (документи містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення, з урахуванням того, що доказів оплати товару по Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень згідно заяви б/н б/д «Про зменшення позовних вимог», станом на серпень 2014 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з Покупця на користь Постачальника заборгованості за Договором поставки в розмірі 5 000,00 грн. з розрахунку 134 179,65 грн. (сума товару за накладними №№: 002197, 002402, 002403, 002404, 002410, 00000111, 00000116, 00000141, 00000156, 00000181, 00000182, 00000255, 00000256, 00000298, 00000297 та 00000296) - 129 179,65 грн. (частково оплачений товар).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за прострочення оплати партії продукції, Дистриб'ютор сплачує на корить Продавця неустойку в вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення оплати партії продукції. Пеня розраховується від суми простроченої оплати за партію Продукції. Сплата пені не звільняє Дистриб'ютора від виконання зобов'язань за Угодою.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості отриманого за Договором товару, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з Покупця на користь Продавця 316,74 грн. пені за порушення терміну оплати продукції за період з 14.10.2013р. по 14.04.2014р.

Щодо заявлених відповідачем у відзиві тверджень про пропущення позивачем строків позовної давності для стягнення пені, то суд зазначає слідуюче.

У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права, - позовна давність - встановлюється тривалість у три роки.

Положеннями ст. 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності чи право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення свого права.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, строк оплати товару за Договором по видатковим накладним №№: 00000296 від 15.02.2013р. та 00000297 від 14.02.2013р., в силу п. 4.2. Договору, в редакції протоколу розбіжностей б/н від 02.11.2012 року, спливає до: 16.04.2013р. та 17.04.2013р. відповідно, а тому, за переконанням суду, початок строку перебігу спеціальної позовної давності виникло у позивача з: 16.04.2013р. та 17.04.2013р. відповідно, тобто з моменту настання першого дня, до дати якого товар оплачений не був і, відтак, закінчується - 16.10.2014р. та 17.10.2014р. (після спливу 6 (шість) місяців та 1 (один) року).

Позовна заява надійшла до суду 22.04.2014р., про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви. А тому, враховуючи положення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення пені за період починаючи з 14.10.2013р. по 14.04.2014р., тобто в межах строку позовної давності.

За таких обставин, викладені відповідачем у відзиві обставини щодо пропущення позивачем строку спеціальної позовної давності є недоведеними.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару, стягненню з Покупця, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 9.5. Договору, на користь Продавця підлягає 149,18 грн. 3% річних, що становить:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1371.20 17.04.2013 - 14.04.2014 363 3 % 40.91 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 3628.80 17.04.2013 - 14.04.2014 363 3 % 108.27 та 169,60 грн. втрат від інфляції, що складає:

45,25 грн. +

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 17.04.2013 - 14.04.2014 3628.80 1.034 124.35 3753.15 Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень згідно заяви згідно заяви б/н б/д «Про зменшення позовних вимог», підлягають частковому задоволенню про стягнення 5 590,27 грн. з них основного боргу - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень), пені /п. 9.2. угоди/ - 316,74 грн. (триста шістнадцять гривень 74 копійки), індексу інфляції - 169,60 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 60 копійок) та 3% річних - 149,18 грн. (сто сорок дев'ять гривень 18 копійок).

Щодо господарських витрат у справі № 910/8220/14.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви б/н б/д «Про зменшення позовних вимог», становить - 5 756,09 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 774,20 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олєвєр" (ідентифікаційний код 30302704, адреса: 04080, м. Київ, вул. В. Хвойко, буд. 18/14, п/р 26009300002114 в AT «ЗЛАТОБАНК», МФО 380612), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (ідентифікаційний код 36805359, адреса: 02660, м. Київ, вул. М. Ряскової, буд. 23, оф. 704, п/р 2600201301221 в ВАТ «БМ Банк», МФО 380913), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень), пені - 316,74 грн. (триста шістнадцять гривень 74 копійки), індексу інфляції - 169,60 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень 60 копійок), 3% річних - 149,18 грн. (сто сорок дев'ять гривень 18 копійок) та судові витрати - 1 774,20 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят чотири гривні 20 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Копію даного рішення направити відповідачу по справі 910/8220/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.08.2014р.

Суддя О.В. Котков