Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/12662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12662/14 30.07.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Роял стайл» простягнення 77120,22 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Жувака О.В. - представник від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Роял стайл» про стягнення 77120,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 231/12 від 10.05.2012 в частині здійснення розрахунків за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 46804,74 грн. Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14152,13 грн, плату за користування чужими коштами у розмірі 14152,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 1778,58 грн, 3% річних у розмірі 232,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/12662/14 та призначено розгляд справи на 30.07.2014.

В судове засідання, призначене на 30.07.2014, представник позивача з'явився, позов підтримав.

Відповідач повноважних представників в судове засідання не направив, відзив на позов не надав.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 36-38, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами, в тому числі Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.07.2014 № 19010124 та вказано у позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Роял стайл» (покупець) укладено договір поставки № 231/12 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується у встановлений Договором строк, відповідно до заявок покупця, передати продукти харчування (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору товар відвантажується покупцю зі складу постачальника за цінами, визначеними у специфікації або накладній, що є невід'ємним додатком до цього Договору.

Найменування товару, кількість, вартість, ціна, вид тари (пакування), форма упаковки вказуються у заявці покупця, на підставі якої продавцем складається товарна накладна (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 5.1 Договору здавання-прийом товару за кількістю та якістю проводиться уповноваженими на те представниками сторін на складі покупця. Сторони погоджуються з тим, що уповноваженою особою (представником) на отримання товару є особа. Яка поставила підпис на товарній накладній. Сторони гарантують, що особи, які підписали товарні накладні належним чином уповноважені на їх підписання. Факт затвердження печаткою (штампом) підпису представника покупця є фактом, що підтверджує повноваження такої особи на отримання товару, тому покупець в подальшому не може посилатись на відсутність у представника таких повноважень.

За змістом п. 2.2 Договору загальна ціна Договору визначається як сукупна сума всіх накладних, за якими був переданий товар в період чинності цього Договору, що включають в себе вартість маркування, пакування, безповоротної тари, навантаження на транспорт постачальника, доставку товару.

На виконання умов Договору в період з 10.04.2014 по 18.04.2014 позивачем було поставлено відповідачу товар - продукти харчування на суму 46804,74 грн, що підтверджується ви видатковими накладними № Ап-1442 від 10.04.2014 на суму 28883,14 грн, № Ап-2030 від 16.04.2014 на суму 12549,00 грн та № Ап-2446 від 18.04.2014 на суму 5372,60 грн, підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками підприємств.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 6.1 - 6.3 Договору встановлено, що ціна товару за кожну окрему поставку вказується у товарних і податкових накладних. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Покупець сплачує постачальнику вартість товару протягом 7 календарних днів з дати його поставки.

За змістом п. 6.5 Договору товар вважається оплаченим з моменту надходження грошових коштів за нього на рахунок постачальника.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 6.3 Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по сплаті вартості поставленого товару настав:

- за товар, поставлений згідно накладної № Ап-1442 від 10.04.2014 на суму 28883,14 грн, - 17.04.2014;

- за товар, поставлений згідно накладної № Ап-2030 від 16.04.2014 на суму 12549,00 грн, - 23.04.2014;

- за товар, поставлений згідно накладної № Ап-2446 від 18.04.2014 на суму 5372,60 грн, - 25.04.2014.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що свого зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару (за накладними № Ап-1442 від 10.04.2014 на суму 28883,14 грн, № Ап-2030 від 16.04.2014 на суму 12549,00 грн та № Ап-2446 від 18.04.2014 на суму 5372,60 грн) відповідачем не виконано, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 46804,74 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором поставки № 231/12 від 10.05.2014 у розмірі 46804,74 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 14152,13 грн, плату за користування чужими коштами у розмірі 14152,13 грн, інфляційні втрати у розмірі 1778,58 грн, 3% річних у розмірі 232,64 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу до моменту погашення заборгованості у повному обсязі, тобто за весь період заборгованості. У випадку затримки оплати вартості товару на строк, що перевищує 30 днів, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого в строк товару.

В той же час, згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону), а відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в п. 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки .

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством.

Суд здійснює перерахунок заявленої до стягнення суми пені, оскільки при здійсненні розрахунку позивачем не враховано встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За здійсненим судом перерахунком, в межах визначеного позивачем періоду нарахування, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1473,37 грн , з яких:

- пеня за прострочення оплати товару, поставленого згідно накладної № Ап-1442 від 10.04.2014, нарахована за період з 18.04.2014 по 19.06.2014 у розмірі 947,21 грн;

- пеня за прострочення оплати товару, поставленого згідно накладної № Ап-2030 від 16.04.2014, нарахована за період з 24.04.2014 по 19.06.2014 у розмірі 372,34 грн;

- пеня за прострочення оплати товару, поставленого згідно накладної № Ап-2446 від 18.04.2014, нарахована за період з 26.04.2014 по 19.06.2014 у розмірі 153,82 грн.

Положеннями ст. 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами Договору (п. 7.3) сторони погодили, що за порушення строків платежу постачальник додатково має право вимагати у покупця сплату 0,5% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, що є платою за користування чужими грошовими коштами. Проценти сплачуються за весь період прострочення платежу.

В п. 6.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами у розмірі 14152,13 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого на підставі Договору товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 232,64 грн та інфляційних втрат у розмірі 1778,58 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основної заборгованості у розмірі 46804,74 грн, пеня у розмірі 1473,37 грн, 3 % річних у розмірі 232,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 1778,58 грн та відсотки за користування чужими коштами у розмірі 14152,13 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються а сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірингова компанія «Роял Стайл» (01034, м. Київ, вулиця Ярославів вал, будинок 36-38, ідентифікаційний код 35331043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Асортимент» (02100, м. Київ, вулиця Попудренка, будинок 22, ідентифікаційний код 31455995) заборгованість у розмірі 46804 (сорок шість тисяч вісімсот чотири) грн 74 коп., пеню у розмірі 1473 (одна тисяча чотириста сімдесят три) грн 37 коп., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 14152 (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн 13 коп., 3 % річних у розмірі 232 (двісті тридцять дві) грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 1778 (одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн 58 коп. та судовий збір у розмірі 1526 (одна тисяча п'ятсот двадцять шість) грн 64 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 04.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова