Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/12278/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12278/14 05.08.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат»

до Приватного підприємства «Компанії «Інексукрпаркет»

про стягнення 16 940,00 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Барило О.М. (представник за довіреністю №104 від 03.07.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Компанії «Інексукрпаркет» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт в розмірі 16 940,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість виконаних позивачем робіт у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/12278/14, розгляд призначено на 15.07.2014р.

В судове засідання 15.07.2014р. представник від відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 05.08.2014р.

В судове засідання 05.08.2014р. представник від відповідач не з'явився повторно.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05 серпня 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2013 року між позивачем (виконавець за Договором) та позивачем (замовник за Договором) було укладено Договір на ремонт водопроводу №2/2013 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1. якого за завданням відповідача позивач зобов'язується провести роботи з ремонту водопроводу.

Відповідно до п. 2. Договору договірна ціна робіт, вказаних п. 1 цього Договору складає 16 940,00 грн., без ПДВ. Розрахунок договірної ціни виконується позивачем, вказується в кошторисі та узгоджується з відповідачем. Остаточні розрахунки за виконані роботи відповідач здійснює протягом 10-ти календарних днів після підписання уповноваженими представниками сторін (Акту приймання виконаних робіт).

Строк виконання робіт по цьому Договору з моменту підписання Договору по 15 жовтня 2013 року. Після виконання позивачем робіт і їх пред'явлення, відповідач зобов'язаний протягом трьох робочих днів прийняти роботи, підписати «Акт приймання виконаних робіт» та інші необхідні документи. (п. 3. Договору).

Позивачем, на виконання вимог умов Договору, було виконано роботи на суму в розмірі 16 940,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвіченою копією Акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000142 від 14.10.2013р.

Прийняття відповідачем наданих позивачем послуг підтверджується підписом представника відповідача та відбитком печатки на зазначеному Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не було проведено розрахунок за виконані позивачем згідно Договору роботи на суму в розмірі 16 940,00 грн., у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Внаслідок укладення між сторонами Договору, між сторонами виникли цивільні права і обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. (ст. 843 Цивільного кодексу України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. (ст. 846 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу Украхни якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного коджексу України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2 Договору, прострочення грошового зобов'язання відповідача по оплаті вартості виконаних позивачем робіт розпочалось з 25 жовтня 2013р.

Відповідачем на виконання умов Договору у встановлені строки не було оплачено вартість виконаних позивачем робіт, отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 940,00 грн. , оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідача згідно умов Договору на момент винесення рішення настав.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача, на підставі Договору, вартості виконаних останнім робіт в розмірі 16 940,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/12278/14 про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 16 940,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/12278/14 позовні підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 16 940,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача в розмірі 1 827,00 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Компанії «Інексукрпаркет» (код ЄДРПОУ 25635395, адреса: 03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1) на користь Приватного акціонерного товариства «Чернігівський ремонтно-виробничий комбінат» (код ЄДРПОУ 05388575, адреса: 04021, м. Чернігів, Новозаводський район, вулиця Любецька, 66) суму основної заборгованості у розмірі 16 940,00 (шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014р.

Суддя С.М. Морозов