Рішення

від 05.08.2014 по справі 910/11442/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11442/14 05.08.14

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот-Київ»

про стягнення 10 923,02 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Метелкіна О.Л. (представник за довіреністю №196-17/КР від 08.01.2014р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот-Київ» (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором № 983/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва від 21.10.2011 р. у розмірі 10 и923,02 грн., з яких: 7 543,81 грн. - основний борг, 567,33 грн. - пеня, 2 359,25 грн. - 15% річних та 452,63 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за вказаним договором, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 10 923,02 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, відповідно до відомостей з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підпріємців, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014р. в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/11442/14 та призначено до слухання на 01.07.2014р.

Ухвалою від 16.06.2014р. в справі №910/11442/14 було виправлено описку, допущену в ухвалі від 12.06.2014р. та зазначено вірну дату слухання справи, а саме 15.07.2014р.

В судовому засіданні 15.07.2014р. розгляд справи було відкладено до 05.08.2014р. у зв'язку з неявкою представника зі сторони відповідача в судове засідання.

В судове засідання 05.08.2014р. представники від відповідача повторно не з'явились.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05 серпня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2013 р. між позивачем (підприємство за Договором) та відповідачем (розповсюджувач за Договором) було укладено Договір №983/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким (-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (надалі - Договір).

Відповідно до умов даного Договору, зокрема, п.п. 1.1. за цим Договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу)-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання відповідачем цього Договору та Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 27 вересня 2010 року №767, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а відповідач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування у відповідності до умов Договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, і встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок позивача, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими відповідачу правами.

У розділі 3 Договору (Адресні програми та облік місць для розміщення рекламних засобів), сторони визначили, що адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які за відповідачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про відповідача, дату та строк дії пріоритету, відомості базовий тариф. (п. 3.1. Договору)

Відповідно до п. 3.2. Договору, адресні програми на Право тимчасового користування-це перелік місць для розміщення РЗ, на які відповідачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які відповідачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про базовий тариф, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно п. 3.6 Договору, адресні програми є невід'ємною частиною цього Договору. У разі внесення змін до відповідної адресної програми, позивач оформлює адресну програму в новій редакції або зміни до відповідної адресної програми та направляє вказані документи відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надає уповноважені відповідачем особи під розпис. Відповідач зобов'язаний підписати відповідну адресну програму, зміни до неї, що оформлюються позивачем на підставі встановлених пріоритетів, наданих відповідачу дозволів, внесення змін до дозволів або скасування відповідних пріоритетів та дозволів, протягом трьох робочих днів з моменту встановлення відповідних пріоритетів, надання чи скасування дозволів на розміщення зовнішньої реклами чи внесення відповідних змін.

Відповідно до п.п. 5.2.3 та 5.2.5 Договору, відповідач зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за Право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету та у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, скоригований розмір несплаченої суми за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення відповідачем строків (термінів) сплати та порушення відпоівдачем інших умов цього Договору.

Ціну Договору та плату за право тимчасового користування, сторонами визначено у розділі 6 укладеного Договору.

Так, згідно п.п. 6.1., 6.2., та 6.3. Договору, сторони домовились, що ціною цього Договору є плата за Право тимчасового користування, розрахована згідно вимог Порядку, цього Договору згідно встановлених за відповідачем пріоритетів та наданих дозволів, вказаних у відповідних адресних програмах. Розмір плати за Право тимчасового користування встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та нараховується позивачем відповідно до вимог Порядку та умов цього Договору. Підставою для нарахування плати за Право тимчасового користування є відповідні рішення робочого органу та/або виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 6.5. Договору, розрахунковим періодом надання Права тимчасового користування та нарахування плати за Право тимчасового користування є календарний місяць.

Плата за Право тимчасового користування нараховується позивачем щомісячно та перераховується відповідачем не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за звітним, виключно на поточний рахунок позивача, в розмірах, зазначених позивачем в рахунках. Факт неотримання рахунку не звільняє відповідача від здійснення плати за Право тимчасового користування. (п. 6.6 Договору).

Рахунок позивача, із наведеним в ньому розрахунком розміру плати за право тимчасового користування, підтверджує факт надання Права тимчасового користування у відповідному розрахунковому періоді та підлягає сплаті у встановленому цим Договором порядку. Зазначений ранок одночасно є актом приймання-передачі згідно цього Договору за відповідний розрахунковий період (п. 6.7. Договору).

Приписами п. 8.1 Договору сторонами погоджено, що Договір вступає в юридичну силу з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє щодо кожного місця розміщення РЗ, протягом строку дії встановленого пріоритету та/або дозволу. Припинення пріоритету або дозволу щодо окремого місця для розміщення РЗ, у разі наявності у відповідача інших діючих пріоритетів та/або дозволів, не тягне за собою припинення Договору в цілому.

Як вбачається з матеріалів справи, та згідно наданих представником позивача пояснень, на виконання умов Договору між позивачем та відповідачем підписано ряд Адресних програм на пріоритет, зокрема: Адресна програма на пріоритет №1 від 21.10.2011р. до Договору; Адресна програма на пріоритет №2 від 01.11.2011р. до Договору; Адресна програма на пріоритет №3 від 04.04.2012р. до Договору; Адресна програма на пріоритет №4 від 04.04.2012р. до Договору (копії зазначених адресних програм містяться в матеріалах справи).

Згідно даних адресних програм, сторони визначили вид РЗ, місце розміщення кожного з РЗ, плату за місяць щодо кожного з них, дату прийняття рішення про надання пріоритету та дату кінця строку дії пріоритету.

Також, на виконання умов Договору позивачем виставлено рахунок №48718 від 03.01.2012р. на суму 202,06 грн. та рахунок №53434 від 04.04.2012р. на загальну суму 7 543,75 грн. на ім'я відповідача для оплати за надані позивачем послуги.

Відповідачем свій обов'язок за Договором було виконано частково, а саме на суму 202,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача за 17.01.2012р.

Однак, в повному обсязі відповідач свій обов'язок за договором не виконав, коштів за надані йому послуги в розмірі 7 543,81 грн. згідно Договору не сплатив.

У зв'язку з не проведенням відповідачем оплати отриманих за Договором послуг, позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Внаслідок укладення між сторонами Договору, між сторонами виникли цивільні права і обов'язки.

Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, внаслідок отримання відповідачем послуг за Договором, відповідач повинен був здійснити оплату за отримані послуги, згідно положень укладеного між сторонами Договору.

Водночас, як встановлено судом, повної оплати відповідачем на виконання умов Договору як станом на час подання позову, так і на час розгляду даної справи, здійснено не було, а тому факт невиконання відповідачем умов Договору судом встановлено.

За відсутності доказів зворотного, несплата вартості наданих послуг вважається судом невиконанням умов Договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 7 543,81 грн. (сума боргу за рахунком №53434 від 04.04.2012р. в розмірі 7 543,75 грн. + сума боргу за рахунком №48718 від 03.01.2012р. в розмірі 0,06 грн. (з урахуванням часткової оплати, проведеної відповідачем, в розмір 202,00 грн.) є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 567,33 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 договору позивач має право застосувати до відповідача такі штрафні санкції: за несвоєчасне або неповне внесення плати - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 567,33 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши даний розрахунок, суд зазначає, що розрахунок пені є обґрунтований, відповідає матеріалам справи та умовам Договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 567,33 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних збитків в розмірі 452,63 та 15% річних в розмірі 2 359,25.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до п. 7.3. Договору крім штрафних санкцій, позивач має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за Право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.

Контррозрахунку суми інфляційних збитків та 15% річних відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення з відповідача суми 3% річних та збитків від інфляції, суд, перевіривши розрахунок позивача, вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 452,63 грн. в якості збитків від інфляції та 15% річних у розмірі 2 359,25 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм, викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в справі №910/11442/14 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача суми основного боргу у розмірі 7 543,81 грн., суми пені в розмірі 567,33 грн., суми інфляційних збитків в розмірі 452,63 грн. та 15% річних в розмірі 2 359,25 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для ворот-Київ» (код ЄДРПОУ 34875183, адреса: 02002, Дніпровський район, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (код ЄДРПОУ 26199714, адреса: 04070, м. Київ, Боричів Узвіз, 8) основну заборгованість в розмірі 7 543,81 грн. (сім тисяч п'ятсот сорок три гривни 81 копійка), пеню в розмірі 567,33 грн. (п'ятсот шістдесят сім гривень 33 копійки), інфляційні збитки в розмірі 452,63 грн. (чотириста п'ятдесят дві гривні 63 копійки), 15% річних в розмірі 2 359,25 грн. (дві тисячі триста п'ятдесят дев'ять гривень 25 копійок) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.08.2014р.

Суддя С.М. Морозов