Рішення

від 22.07.2014 по справі 911/2645/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"22" липня 2014 р. Справа № 911/2645/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» , м. Київ,

до відповідача приватного акціонерного товариства «Альба Україна» , м. Бориспіль,

про стягнення 571 470,59 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Сідоренко Ю.В. , уповноважена, довіреність від 23.06.2014р. б/н;

Григоренко В.В. , уповноважений, довіреність від 23.06.2014р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер», м. Київ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом від 17.06.2014р. до відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна», м. Бориспіль, в якому просить суд стягнути з відповідача 571 470,59 грн. заборгованості за договором на поставку обладнання від 17.12.2012р. №1712/060, з яких: 419 225,00 грн. основного боргу, пеня в сумі 106 483,00 грн., 3% річних в сумі 4 259,32 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 41 503,27 грн., та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 430,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки обладнання №1712/060 поставив, а відповідач прийняв товар згідно видаткових накладних на загальну суму 2 967 086,50 грн., проте, в порушення умов договору, відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 419 225,00 грн. Крім того, позивач стверджує, що у зв'язку із порушенням грошового зобов'язання, з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 106 483,00 грн., 3% річних в сумі 4 259,32 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 41 503,27 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/2645/14 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2014р.

22.07.2014р. до господарського суду Київської області від товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» надійшла заява від 17.06.2014р. про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, станом на день подачі позову до суду, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором на поставку обладнання від 17.12.2012р. №1712/060 в розмірі 23 520,14 Євро, що в гривневому еквіваленті становить 373 735,03 грн. За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна» 373 735,03 грн. основного боргу, пеню в сумі 121 089,42 грн., 3% річних в сумі 4 858,52 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 40 737,03 грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи із змісту поданої заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» про уточнення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму позову. Заява від 17.06.2014р. про зменшення розміру позовних вимог чином направлена відповідачу, відповідно суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви від 17.06.2014р. товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна» 373 735,03 грн. основного боргу, пені в сумі 121 089,42 грн., 3% річних в сумі 4 858,52 грн. та інфляційних втрат в розмірі 40 737,03 грн.

В судове засідання 22.07.2014р. з'явились представники позивача, які подали витребувані судом документи.

14.07.2014р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшли документи із супровідним листом від 11.07.2014р. №2615. Відповідач в судове засідання 22.07.2014р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.07.2014р. в повному обсязі не виконав, відзив на позов не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Як свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 09.07.2014р.

Відповідно до пункту 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «ССІ Шефер»), до відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна», м. Бориспіль (далі по тексту - ПрАТ «Альба Україна»), вислухавши пояснення представників позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 17.12.2012р. між ТОВ «ССІ Шефер» (продавець/ SSI) та ПрАТ «Альба Україна» (одержувач) Договір на поставку обладнання (далі - Договір), згідно якого продавець поставляє на умовах цього Договору нове складське устаткування системи LogiMat, надалі обладнання, згідно Додатка №1 (Специфікація), яке є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов Договору:

- вартість обладнання становить 2 472 572,08 грн. без ПДВ, ПДВ 20% становить 494 514,42 грн., загальна вартість з ПДВ становить 2 967 086,50 грн., яка згідно з обмінним курсом (курс продажу Євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) становить в еквіваленті 279 650,00 Євро. Обслуговуючим банком продавця для цілей визначення ціни вважається ПАТ «Укрсоцбанк», м. Київ, МФО 300023 (пункт 2.2. Договору);

- під датою поставки розуміється дата передачі обладнання одержувачу, при цьому при передачі обладнання повинен бути присутнім уповноважений представник SSI, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (пункт 3.3. Договору);

- одержувач здійснює перший платіж (30%) в період з 08.01.2013р. по 15.01.2013р. в розмірі 890 125,95 грн. з ПДВ, яка згідно обмінного курсу (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) складає в еквіваленті 83 895,00 Євро, на підставі рахунку виставлених продавцем з урахуванням умов пункту 2.3. даного Договору (пункт 5.1. Договору);

- одержувач здійснює другий платіж (60%) за фактом поставки обладнання в розмірі 1780251,90 грн. з ПДВ, яка згідно обмінного курсу (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) становить в еквіваленті 167 790,00 Євро, на підставі рахунку виставленого продавцем з урахуванням умов пункту 2.3. даного Договору (пункт 5.2. Договору);

- одержувач здійснює фінальний платіж (10%) за фактом монтажу обладнання в розмірі 129708,65 грн. з ПДВ, яка згідно з обмінним курсом (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) становить в еквіваленті 127 965,00 Євро, на підставі рахунку виставленого продавцем з урахуванням умов пункту 2.3. даного Договору (пункт 5.3. Договору);

- у разі порушення строків оплати встановлених в цьому Договорі, одержувач зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної суми цього Договору (пункт 5.6. Договору);

- цей договір ступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до моменту виконання сторонами прийнятих на себе у відповідності із цим Договором зобов'язань, але в будь-якому разі не менше ніж до 31.05.2013р. (пункт 11.1. Договору).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як стверджує позивач, 22.02.2013р. та 28.03.2013р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 2 967 086,50 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками та засвідчених печатками обох сторін видаткових накладних, а саме: від 22.02.2013р. №10/1 на суму 366 610,28 грн. та від 28.03.2014р. №10/2 на суму 2 600 467,22 грн., а також відповідні довіреності на отримання матеріальних цінностей (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреності наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні). Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору щодо поставки товару.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Пунктами 5.1.-5.3. Договору сторонами встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений товар має бути здійснений наступним чином: одержувач здійснює перший платіж (30%) в період з 08.01.2013р. по 15.01.2013р. в розмірі 890 125,95 грн. з ПДВ, яка згідно обмінного курсу (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) складає в еквіваленті 83 895,00 Євро; другий платіж (60%) за фактом поставки обладнання в розмірі 1 780 251,90 грн. з ПДВ, яка згідно обмінного курсу (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) становить в еквіваленті 167 790,00 Євро; фінальний платіж (10%) за фактом монтажу обладнання в розмірі 129 708,65 грн. з ПДВ, яка згідно з обмінним курсом (курс продажу євро) обслуговуючого банку продавця на дату укладення цього Договору 17.12.2012р. (курс: 1 євро = 10,61 грн.) становить в еквіваленті 127 965,00 Євро на підставі рахунку, виставленого продавцем, з урахуванням умов пункту 2.3. даного Договору.

Так, пунктом 2.3. Договору сторони передбачили, що ціни, встановлені в цьому Договорі не є твердими і можуть переглядатися сторонами, про що буде підписаний відповідний додаток. Сторони домовилися, що сторони мають право вимагати один від одного плати курсової різниці. Курсовою різницею вважається різниця перевищення чи зниження між обмінним курсом продажу Євро обслуговуючого банку продавця, зазначена в пункті 2.2. даного Договору, і обмінними курсами продажу Євро обслуговуючого банку продавця на дату платежів від одержувача. Зміна ціни оформлюється шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

На виконання умов Договору позивачем виставлені рахунки-фактури, а саме: від 14.01.2013р. №10 на суму 2 967 086,50 грн., від 18.03.2013р. №10 на суму 1 780 251,90 грн. та від 05.02.2014р. №10 на суму 332 783,50 грн. (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні).

Так, у зв'язку із зміною курсу гривні до Євро сторонами був здійснений перерахунок вартості товару, відповідно до якого вартість товару збільшена на суму 52 893,74 грн., що підтверджується копією підписаного повноважними представниками та засвідченого печатками обох сторін акту перерахунку вартості, у зв'язку із зміною курсу гривні до Євро, від 05.02.2014р. (належним чином засвідчена копія акту наявна в матеріалах справи, а оригінал надана позивачем для огляду в судовому засіданні). Таким чином, вартість поставленого товару за Договором з урахуванням курсової різниці згідно акту перерахунку вартості, у зв'язку із зміною курсу гривні до Євро, від 05.02.2014р., становить 2 967 086,50 грн. + 52 893,74 грн. = 3 019 980,24 грн.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату вартості поставленого товару в розмірі 906 904,96 грн. (30.01.2013р.), 1 780 251,90 грн. (27.03.2013р.) та 52 893,74 грн. (19.03.2014р.) на підтвердження чого, позивачем до позову додано копії виписок по рахунку ТОВ «ССІ Шефер», які свідчать про оплату відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 2 740 050,60 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, підтверджена належними доказами (первинними бухгалтерськими документами) сума простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за Договором станом на 17.06.2014р. з врахуванням різниці перевищення чи зниження між обмінним курсом продажу Євро обслуговуючого банку позивача становить 373 735,03 грн., що еквівалентно 23 520,14 Євро.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд ухвалою від 03.07.2014р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості та якості товару або доказів повернення поставленого товару згідно спірних видаткових накладних суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

З огляду на викладене, за поданими документами суд достовірно встановив, що товар було поставлено позивачем та прийнято відповідачем і строк оплати переданого товару є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ПрАТ «Альба Україна» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 23 520,14 Євро, що за обмінним курсом продажу Євро обслуговуючого банку позивача становить 373 735,03 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 5.6. Договору, в сумі 121 089,42 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.6. Договору встановлено, що у разі порушення строків оплати встановлених в цьому Договорі, одержувач зобов'язується виплатити пеню в розмірі 0,2% від неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше 5% від загальної суми цього Договору.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення грошових зобов'язань.

Договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин, щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування, щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

В зазначеному законі прямо вказано про те, що розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, а відповідно до абзацу другого частини 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України (постанова Верховного суду України від 24.10.2011р. у справі №25/187).

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 4 858,52 грн. та індекс інфляції в сумі 40 737,03 грн.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 8.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов'язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневим, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання данного зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару, встановлені Договором;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 5.6. Договору та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та встановлені постановою правління НБУ 09.08.2013р. №315 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" та постановою правління НБУ 14.04.2014р. №212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" розмір облікової ставки НБУ відповідно 6,5% та 7,0%;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України та виходячи з наступного розрахунку:

документстрок оплати (розділ 5 Договору)курс продажу Євро , грн.до сплати , Євро/грн.фактично сплачено , грн./Євроосновний борг , Євро/грн. періодпеня, грн. 3% річних, грн.збитки, завдані інфляційними процесами, грн. 15.01.2013 10,61 83 895,00/ 890 125,95 Платіжне доручення від 30.01.2013р. №1159 10,81 906 904,96/ 83 895,00 Видаткова накладна від 22.02.2013р. №10/1 366 610,28 грн. 18.03.2013 10,61 1 780 251,90/ 167 790,00 Платіжне доручення від 27.03.2013р. №3611 10,61 1 780 251,90/ 167 900,00 Видаткова накладна від 28.03.2013р. №10/2 2 600 476,22 грн. Акт від 05.02.2014р. 52 893,74 грн. 05.02.2014 11,90 332 783,50/ 27 965,00 27 965,00/ 332 783,50 38 днів (10.02.2014-19.03.2014) 4 503,97 1 039,38 9 317,94 Платіжне доручення від 19.03.2014р. №2328 11,90 52 893,74/ 4 444,86 23 520,14/ 279 889,67 120 днів (20.03.2014-17.06.2014 * ) 16 287,28 2 760,56 24 350,40 Всього станом на 17.06.2014р. 15,89 279 650,00/ 4 443 638,50 23 520,14/ 373 735,03 20 791,25 3 799,95 33 668,34 * за заявлений позивачем період

судом встановлено, що за заявлений позивачем період з 10.02.2014р. по 17.06.2014р. сумарна заборгованість, яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача становить 431 994,57 грн., з яких: основний борг в розмірі 373 735,03 грн., пеня в сумі 20 791,25 грн., 3% річних в сумі 3 799,95 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 33 668,34 грн.

Позивачем заявлено до стягнення всього 540 420,39 грн., в тому числі: 373 735,03 грн. основного боргу, пеня в сумі 121 089,42 грн., 3% річних в сумі 4 858,52 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 40 737,03 грн.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки позивача, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - приватного акціонерного товариства «Альба Україна» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» 431 994,57 грн. заборгованості за Договором на поставку обладнання від 17.12.2012р. №1712/060, з яких: основний борг в розмірі 373 735,03 грн., пеня в сумі 20 791,25 грн., 3% річних в сумі 3 799,95 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в розмірі 33 668,34 грн., та у відповідності до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи із зменшеного розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 540420,39 грн., позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 10808,41 грн. (2% від суми зменшених позовних вимог). Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 23.06.2014р. №9795, позивач сплатив судовий збір в сумі 11 430,00 грн., виходячи з розміру первісних позовних вимог . Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в сумі 621,59 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись частиною 1 ст. 11, ст. 16, частиною 1 ст. 509, ст. ст. 525, 526, частиною 1 ст. 530, частиною 1 ст. 546, ст. 549, частиною 2 ст. 614, частиною 2 ст. 625, ст. ст. 627, 712 Цивільного кодексу України, частиною 1 ст. 173, частиною 1 ст. 179, частиною 1 ст. 181, ст. 230, частинами 4, 6 ст. 231, частиною 6 ст. 232, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» до приватного акціонерного товариства «Альба Україна» задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Альба Україна» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, буд. 100, код ЄДРПОУ 22946976)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ССІ Шефер» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, буд. 8, код ЄДРПОУ 30265317)

373 735,03 грн. (триста сімдесят три тисячі сімсот тридцять п'ять гривень три копійки) основної заборгованості,

20 791,25 грн. (двадцять тисяч сімсот дев'яносто одну гривню двадцять п'ять копійок) пені,

3 799,95 грн. (три тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто п'ять копійок) 3% річних,

33 668,34 грн. (тридцять три тисячі шістсот шістдесят вісім гривень тридцять чотири копійки) збитків, завданих інфляційними процесами,

8 639,89 грн. (вісім тисяч шістсот тридцять дев'ять гривень вісімдесят дев'ять копійок) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 13.08.2014р.