Ухвала

від 11.08.2014 по справі 2а-1970/2297/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2014 р. Справа № 121223/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Затолочного В.С., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Губач Х.І.

з участю представника відповідача: Мельника О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» до Тернопільської митниці та Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.08.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 04.03.2011 року при розмитненні 20 тонн насіння пшениці ярої м`якої сорту «Аранка» еліта, відповідач 1 не врахувавши вимоги чинного законодавства щодо пільг в оподаткуванні, а саме п.15 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, відповідно до якого тимчасово, до 01.01.2014 року звільняються від оподаткування податком на додану вартість зернових культур товарних позицій 1001 - 1008 згідно УКТЗЕД та безпідставно нарахував їм 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн., а також у графі 36 ВМД не зазначив код пільги в обкладенні ПДВ - «112».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позичач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідач не врахувавши вимог чинного законодавства щодо пільг в оподаткуванні, безпідставно нарахував 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн., а також у графі 36 ВМД не зазначив код пільги в обкладенні ПДВ - «112».

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Мельник О.А. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що платником податку не було заявлено митному органу свого бажання використати передбаченого Податковим кодексом України звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту зернових культур товарної позиції 1001.

Невикористана позивачем податкова пільга зі сплати податку на додану вартість при імпортуванні зернових культур товарної позиції 1001 не надає права останньому на відшкодування сплачених сум з податку на додану вартість із Державного бюджету.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 04.03.2011 року ТОВ «Бучачагрохлібпром» було здійснено розмитнення 20 тонн насіння пшениці ярої м'якої сорту «Аранка» еліта (товарна позиція по УКТЗЕД 1001), при якому позивачу було нараховано 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31 659,11 грн. Згідно вантажної митної декларації № 403020000/2011/000413 на р/р 37343240300026 Тернопільської митниці в Управлінні Держказначейства в м. Києві (МФО 820019, код 23590688) ТзОВ «Бучачагрохлібпром» було перераховано 20% ПДВ від вартості вказаного товару, а саме - 31659,11 грн.

Позивач 17.03.2011 р., 07.06.2011 р. та 21.06.2011 року звертався до Тернопільської митниці із заявами про видачу висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

На листи ТОВ «Бучачагрохлібпром» щодо повернення податку на додану вартість в сумі 31 569,11 грн. регіональна митниця надала письмові відповіді в яких підтверджується факт того, що дійсно, при проведенні митного оформлення декларантом у вантажно-митній декларації № 403020000/2011/000413 від 04.03.2011 року не було заявлено податкову пільгу при сплаті ПДВ, проте враховуючи той факт, що сам позивач не скористався податковою пільгою, а також враховуючи вимоги пункту 30.4 статті 30 Податкового кодексу України, відповідно до якого, податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету, відповідач 1 відмовив позивачу у видачі висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Крім того, 07.06.2011 року позивач звертався із заявою про повернення коштів до Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області.

Відповідно до листа-відповіді ГУДКУ в Тернопільській області від 16.06.2011 року за №14-22-04/175-2852 позивачу було роз'яснено, що відповідно до п.2 «Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів», затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Відповідно до статті 26 Митного кодексу України інтереси імпортера можуть бути представлені через митного брокера, який згідно зі статтею 176 цього Кодексу є підприємством, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Положеннями частини другої статті 177 цього Кодексу передбачено, що взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Відповідно до частини першої статті 87 Кодексу декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники).

При цьому, згідно із положеннями частини першої статті 88 Кодексу декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Статтею 177 МК встановлено, що митний брокер здійснює брокерську діяльність відповідно до норм цього Кодексу та ліцензійних умов, що затверджуються спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування та органом ліцензування.

Взаємовідносини митного брокера з особою, яку він представляє, визначаються договором доручення.

Відповідно до частин першої та третьої статті 179 Митного кодексу України митний брокер виконує повноваження в обсязі, встановленому за дорученням особи, яку він представляє, здійснювати будь-які операції, пов'язані з пред'явленням митному органу товарів, транспортних засобів та документів на них до митного оформлення.

Вчиняючи дії, передбачені частиною першою цієї статті, митний брокер виконує всі обов'язки і несе відповідальність, встановлену законом.

Із зазначеними приписами кореспондуються й положення Податкового кодексу України, де зокрема підпунктом 17.1.2 статті 17 зазначено, що платники податків мають право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.

Повноваження представника платника податків та шляхи надання йому повноважень визначено у ст. 19 цього Кодексу, де зазначено, що платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника.

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Представник платника податків користується правами, встановленими Податковим кодексом України для платників податків. До таких прав належить й право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому Кодексом (підпункт 17.1.4 статті 17 Податкового кодексу України).

Пунктом 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що тимчасово, до 1 січня 2014 року звільнено від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту зернових культур товарних позицій 1001.

Таке звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку за Податковим кодексом України (ст. 30) віднесено до податкової пільги. Відповідно до цього Кодексу, платник податків вправі використати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Положеннями пункту 30.4 статті 30 Податкового кодексу України зазначено, що податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

Позивач імпортував на митну території України насіння пшениці ярої м'якої сорту «Аранка» еліта, товарної позиції згідно УКТ ЗЕД 1001.

У графі 54 вантажної митної декларації № 403020000/2011/000413 зазначено відомості про посередника - митного брокера суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2 (декларант ОСОБА_3), який здійснював декларування імпортного товару.

Відповідно до договору-доручення від 01.10.2009 року пролонгованого на 2011 рік приватний підприємець ОСОБА_2 надавав позивачу послуги митного брокера.

Відповідно до умов зазначеного договору приватний підприємець ОСОБА_2 зобов'язувався за винагороду, від імені і за рахунок позивача виконувати декларування товарів, які підлягають митному оформленню. Також у договорі сторони передбачили умови згідно з якими усі дії, які випливають із договору-доручення митний-брокер повинен виконувати за вказівками позивача.

Окрім цього, розділом третім договору-доручення визначено, що за декларуванням кожної окремої партії товарів повірений зобов'язаний робити розрахунок сум митних платежів, необхідних для здійснення митного оформлення. Усі доручення повірений зобов'язаний виконувати добросовісно, з максимальною вигодою для Довірителя.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що з врахуванням умов договору-доручення, а також вимог Митного та Податкового кодексів України, що лише митний-брокер вказівкою позивача міг здійснювати будь-які дії пов'язані із декларування товару.

Таким чином, заявлення у митній декларації відомостей про податкові зобов'язання, спосіб їх сплати, а також необхідність використання права на податкову пільгу здійснено представником або за вказівкою позивача, або у зв'язку з неналежним виконанням свої обов'язків передбачених договором.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що з ціллю визначення порядку заповнення граф вантажної митної декларації, унесення до останньої особливих відомостей залежно від напрямку переміщення товарів, митного режиму тощо, Держмитслужбою України наказом від 09.07.1997 року № 307 затверджено Інструкцію про порядок заповнення вантажної митної декларації.

Відповідно до зазначеної Інструкції у графі 36 ВМД «Преференція» зазначаються цифрові коди податкових пільг відповідно до Класифікаторів пільг в обкладенні товарів увізним митом, акцизним збором, податком на додану вартість, що затверджуються Держмитслужбою. У випадку не застосування пільги у графі проставляється дев'ять нуликів.

Разом з тим, як вбачається із долученої до матеріалів справи копії вантажної митної декларації №403020000/2011/000413 у графі 36 декларантом заявлено дев'ять нуликів, таке кодове позначення свідчить про не використання пільги в оподаткуванні, а застосування загальних правил адміністрування податками передбаченими до сплати.

З вищенаведеного вбачається, що платником податку не було заявлено митному органу свого бажання використати передбаченого Податковим кодексом України звільнення від оподаткування податком на додану вартість операції з імпорту зернових культур товарної позиції 1001.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що враховуючи імперативний характер податкових норм, невикористана позивачем податкова пільга зі сплати податку на додану вартість при імпортуванні зернових культур товарної позиції 1001 не надає права останньому на відшкодування сплачених сум з податку на додану вартість із Державного бюджету.

Відповідно до підпункту 14.1.182. статті 14 Податкового кодексу України помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями є суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

З врахуванням вимог п.2 «Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів», затвердженого спільним наказом Державної митної служби та Державного казначейства України зід 20 липня 2007 року №611/147, відповідно до якого, повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бучачагрохлібпром» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2011 року у справі №2-а-1970/2297/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді В.С.Затолочний

І.І.Запотічний