Рішення

від 04.08.2014 по справі 1304/11128/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1304/11128/12 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/3188/14 Доповідач в 2-й інстанції: Бакус В. Я.

Категорія:34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого: судді Бакуса В.Я.,

суддів: Гірник Т.А., Левика Я.А.,

секретаря: Глинського О.А.,

з участю: представників позивача - ТзОВ «Антена» Сидоренка О.Г., Мелешка М.І., представника відповідача - ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Антена» до ОСОБА_4, третя особа - Львівське комунальне підприємство (далі ЛКП) «Айсберг» про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної залиттям, -

встановила:

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2014 року вищевказаний позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Антена» 8 015 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, 2 000 грн. моральної шкоди, 214 грн. 60 коп. судового збору, 2 250 грн. витрат на правову допомогу, 1 000 гривень за проведення будівельно-технічного дослідження та 95 гривень за підготовку матеріалів справи.

Рішення суду оскаржила відповідач, просить його скасувати й ухвалити нове, яким відмовити у задоволені вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт, зокрема, зазначає, що рішення суду не містить жодних висновків, що самовільне перепланування відповідачкою квартири перебуває в причинному зв'язку із залиттям належних позивачу приміщень; суд не врахував, що оплата позивачем коштів за проведення будівельно-технічного дослідження та за підготовку матеріалів справи не входять до складу судових витрат, а витрати позивача на правову допомогу не підтверджені матеріалами справи. Крім того, апелянт посилається на те, що стягуючи з відповідача моральну шкоду суд не обґрунтував підставу для стягнення такої та її розмір.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу - представника апелянта ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, представників позивача - ТзОВ «Антена» Сидоренка О.Г., Мелешка М.І. на заперечення апеляційної скарги, вивчивши обставини та матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1, яку використовує, у відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради, в нежитлових цілях - офісні приміщення. Квартира розташована на 2-му поверсі багатоквартирного чотирьохквартирного будинку. Відповідачка є власником квартири № 8, що розташована над квартирою позивача (а.с.20, 84).

Згідно із ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).

За правилами ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З наведеного вбачається, що обов'язок доказування розподіляється згідно з перерахованими нормами таким чином: позивач доказує наявність шкоди та її розмір, а відповідач - відсутність його вини в заподіянні шкоди.

Як вбачається з акту ЛКП «Айсберг» від 31 січня 2011 року, комісія в складі працівників ЛКП - головного інженера, майстра по експлуатації житлового фонду та слюсаря-сантехніка, встановила факт залиття квартири позивача, що мало місце 12 січня 2011 року. Як зазначено в акті залиття відбулось через проведення ремонтних робіт в квартирі відповідача, а саме - під час зняття перегородки порушено водопровідну трубу (а.с.7).

Матеріалами справи підтверджується самовільне перепланування відповідачкою своєї квартири № 8 (а.с.9, 11).

Стаття 1166 ЦК України (в деліктних зобов'язаннях) передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Таким чином, з огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завдані шкоди відповідачу - залиття квартири.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 02-09-11 (а.с.77-92), проведеного експертом Рубцовою Г.В., що діє на підставі відповідного сертифікату та свідоцтва, вартість відновлювального ремонту квартири № 3 становить 8 015 грн. Зазначену суму відповідачем не спростовано.

А відтак, з урахуванням викладеного, суд правомірно стягнув заподіяну шкоду з відповідача - власника квартири № 8.

А тому в цій частині рішення районного суду є законним, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, а відтак підстав для скасування або зміни рішення суду в цій частині колегія суддів не вбачає.

В той же час, колегія суддів приходить до висновку, що стягуючи кошти на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, районний суд не врахував характеру правопорушення та особи позивача.

В п.3 своєї постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Будь-яких доказів на ствердження того, що підприємству діями відповідача внаслідок залиття приміщення, яке належить позивачу, заподіяно немайнову шкоду внаслідок приниження ділової репутації ТзОВ «Антена», позивачем не надано, а в матеріалах справи такі відсутні.

Відтак, рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового про відмову в позові у цій частині.

Відповідно до ст.79 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та втрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, пов'язані з розглядом справи, визначені в ч.3 ст.79 ЦПК, і їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, установлених цим Кодексом (ст.ст.88, 89 ЦПК).

Відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до аналізу змісту ст.ст.40, 42, 84, 88 ЦПК, судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвоката під час вирішення цивільної справи.

В матеріалах справи відсутні докази про оплату таких витрат на суму, яку зазначає позивач та стягнув суд, а саме - 2 250 грн.. Натомість маються лише дві квитанції до прибуткового касового ордеру від 22 лютого 2012 року про сплату 250 грн. та від 22 травня 2012 року про сплату 1 000 грн. Сидоренком О.Г. адвокатській фірмі, адвокат якої надавав правову допомогу (а.с.38, 39).

За таких обставин, у суду першої інстанції не було правових підстав стягувати з відповідача на користь позивача 2 250 грн. витрат на правову допомогу.

Тому рішення суду в цій частині підлягає до зміни - зменшення суми з 2 250 грн. до 1 250 грн.

Не можна погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відшкодування на користь позивача судових витрат у вигляді - 1 000 грн. за проведення будівельно-технічного дослідження та 95 грн. за підготовку матеріалів до суду, оскільки відшкодування зазначених витрат не передбачено ст.79, 86, 87 ЦПК України.

Під судовими витратами розуміють витрати, які несуть учасники цивільного процесу у зв'язку із розглядом і вирішенням цивільної справи. Вони складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 79 ЦПК України.

Таким чином, судом не було враховано, що витрати позивача за проведення експертного дослідження по його заяві до подання ним позову, як і витрати по підготовці матеріалів позову не відносяться до судових витрат.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат районний суд вказаного вище не врахував.

Відтак рішення суду в цій частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені цих вимог, а залишення рішення без зміни лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача сплачений позивачем судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп. (а.с.1).

Відповідно до ч.2 ст.314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни.

Керуючись ст.ст.303, 305, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст. 309, ч.2 ст.314, ст.ст.313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Антена» 2 000 грн. моральної шкоди, 1 000 гривень за проведення будівельно-технічного дослідження та 95 гривень за підготовку матеріалів справи скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені цих вимог відмовити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 лютого 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ТзОВ «Антена» 2 250 грн. витрат на правову допомогу змінити, зменшивши суму з 2 250 грн. до 1 250 (однієї тисячі двісті п'ятдесяти) грн.

В решті частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набранням рішенням законної сили.

Головуючий : Бакус В.Я.

Судді: Гірник Т.А.

Левик Я.А.