Постанова

від 06.08.2014 по справі 809/2479/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2014 р. Справа № 809/2479/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя: Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Руміша В.Я.,

представника позивача: Созанської Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом Галицького районного центру зайнятості Івано-Франківської області до ОСОБА_2 про стягнення коштів в розмірі 1513,80 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 року Галицький районний центр зайнятості Івано-Франківської області (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення незаконно виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 1513,80 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", будучи зареєстрованим в Галицькому районному центрі зайнятості Івано-Франківської області як безробітна особа, 17.04.2012 року був працевлаштований, внаслідок чого незаконно отримав допомогу по безробіттю за період з 17.04.2012 року до 10.06.2012 року в розмірі 1513,80 гривень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав вказаних в позовній заяві. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча, у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається судом, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомленим. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 07.10.2011 року ОСОБА_2 звернувся до Галицького районного центру зайнятості Івано-Франківської області з метою пошуку роботи, якому 14.10.2011 року надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

17.04.2012 року, під час перебування на обліку в центрі зайнятості, ОСОБА_2 працевлаштувався, що підтверджується наказом ТзОВ «Донецькенергоремон» за №842-ОК від 17.04.2014 року про прийняття на роботу.

11.06.2012 року відповідач звернувся до позивача із заявою про зняття з обліку, у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості.

За період з 17.04.2012 року до 10.06.2012 року ОСОБА_2 незаконно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1513,80 гривень.

20.06.2014 року позивачем направлено відповідачу претензію щодо повернення незаконно отриманих ним коштів в розмірі 1513,80 гривень.

Вказану суму коштів відповідачем не повернено.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття .

Згідно частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду .

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості .

Згідно частини 2 статті 12 даного Закону Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості .

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, серед іншого: контролюють правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників..

Відповідно частини 1 статті 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України .

Закон України «Про зайнятість населення» визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття .

Відповідно частини 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи .

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про зайнятість населення» кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства; надання особливих гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці; надання додаткової гарантії зайнятості окремим категоріям населення, які не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці.

Відповідно частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що на застрахованих осіб, зареєстрованих в органах центру зайнятості як безробітні, покладено обов'язок своєчасно подавати відомості про працевлаштування, оскільки казана обставина є такою, що впливає на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг, а її наявністю є перешкодою у наданні відповідачу статусу безробітного.

Як встановлено судом, відповідачу за період з 17.04.2012 року до 10.06.2010 року, як безробітному, виплачено 1513,80 гривень матеріальної допомоги по безробіттю.

Відповідно пункту 1 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 60/62 від 13.02.2009 року (далі - Порядок) цей Порядок визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно пункту 2 Порядку, розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної.

Відповідно пункту 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (далі - центри зайнятості).

Згідно пункту 4 Порядку обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 за № 121/560/406, постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 за № 23-3, постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 за №368, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 за № 1523/11803.

Пунктом 6 Порядку встановлено, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Відповідно частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в порушенні статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» протиправно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1513,80 гривень за період з 17.04.2012 року до 10.06.2012 року, яка підлягає поверненню Галицькому районному центру зайнятості.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Галицького районного центру зайнятості Івано-Франківської області (вулиця Коновальця, 35, місто Галич, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 19390245) 1513 (одна тисяча п'ятсот тринадцять) гривень 80 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 11.08.2014 року.