Рішення

від 31.07.2014 по справі 910/12116/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12116/14 31.07.14

За позовом Прилуцького міжрайонного прокурора Чернігівській області в інтересах

держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна

України по Чернігівській області

до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад Міжрегіональна академія персоналом» в особі Прилуцької філії приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Прилуцький агротехнічний коледж

про стягнення 34867,44 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представники учасників процесу:

від позивача не з'явились

від відповідача Цермолонський І.М. (за довіреністю)

від прокуратури Атаманюк І.О. (за посв. № 019896)

від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прилуцький міжрайонний прокурор Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального Фонду державного майна України по Чернігівській області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» в особі Прилуцької філії приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» про стягнення 39077,68 грн. з яких, 31303,09 грн. основного боргу та 7774,59 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуального визначеного (нерухомого або іншого майна), що належить до державної власності, в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/12116/14, розгляд останньої призначено на 21.07.2014 р., а також залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Прилуцький агротехнічний коледж (суддя Капцова Т.П.).

08.07.2014 р. через канцелярію суду від третьої особи надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

15.07.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить зменшити суму основного боргу до 27092,85 грн., інші вимоги залишити без змін. Також надійшли пояснення, в яких зазначається, що відповідач станом на 11.07.2014 р. частково погасив заборгованість, а тому сума основного боргу складає 27092,85 грн., а пеня - 7774,59 грн.

Через канцелярію суду 18.07.2014 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені.

Розпорядженням від 18.07.2014 р. щодо призначення повторного автоматичного розподілу, справу було передано для розгляду судді Удаловій О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. справу прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні представник прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги, надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині стягнення суми пені, надав усні пояснення по справі.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. розгляд справи було відкладено на 31.07.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

28.07.2014 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення (зменшення розміру) позовних вимог, зокрема відповідач просить стягнути з позивача 27092,85 грн. боргу та 7774,59 грн. пені та додаткові письмові пояснення по справі.

31.07.2014 р. через канцелярію від прокурора надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких прокурор підтримує позовні вимоги з врахуванням поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Через канцелярію 31.07.2014 р. від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній зазначає, що позивач порушив порядок нарахування пені, строк її нарахування, а також строк позовної давності про стягнення неустойки, а тому до вимог про стягнення пені просив застосувати строк позовної давності.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив. Сторони надали усні пояснення по справі.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 31.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Прилуцькою міжрайонною прокуратурою при проведенні перевірки додержання законодавства оренди державного та комунального майна навчальних закладів встановлено наступне.

01.03.2003 р. між Прилуцьким агротехнічним технікумом (орендодавцем) та Міжрегіональною академією управління персоналом в особі Прилуцької філії Міжрегіональної Академії Управління персоналом Чернігова (орендарем) був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна № 20а, що належить до державної власності (далі - Договір).

Позивач передав, а відповідач прийняв у платне строкове користування окреме індивідуально визначене майно: приміщення навчального корпусу № 2, площею 611,00 кв. м., розміщене за адресою: м. Прилуки, вул. Садова, 52, на першому поверсі будівлі для розміщення закладу освіти, що підтверджується актом здачі-приймання від 01.03.2003 р.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що орендна плата за кожний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у рівному співвідношенні: 50% щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним.

Угодою до договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 20 а від 22.02.2007 р., внесені зміни до п. 1.1 Договору, а саме сторони погодили п. 1.1 Договору наступним чином: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування без права передачі в суборенду нерухоме майно -нежитлове приміщення на першому поверсі одноповерхової будівлі учбового корпусу (надалі - майно) загальною площею 611,00 кв. м. розміщене за адресою: м. Прилуки, вул. Садова, 52, яке знаходиться на балансі Прилуцького агротехнічного технікуму (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена станом на 28.02.2003 р. за незалежною оцінкою 112656,18 грн.

Орендна ставка за використання нерухомого майна встановлюється від вартості за незалежною оцінкою на рівні: 10% - для розміщення приватного навчального закладу і застосовуються з 01.01.2007 р.

Крім того, сторони погодили викласти п. 3.1 Договору в наступній редакції: «орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати з оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 з урахуванням змін і доповнень до неї і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (перший місяць оплати за новими орендними ставками) - січень 2007 р. 1375,34 грн.

За додатковою угодою до оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 20 а від 08.07.2008 р. згідно з наказом № 67 по Прилуцькому агротехнічному технікуму про зменшення суми орендної плати Прилуцькому коледжу Міжрегіональної академії управління персоналом, було вирішено доповнити п. 1.1 предмет Договору наступним чином: «Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно площею 492,2 кв. м., розташоване за адресою: м. Прилуки, вул. Садова, 52 на першому поверсі учбового корпусу № 2».

Відповідно до п. 4.2 Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити до бюджету та на рахунок орендодавця орендну плату, про що щомісячно інформувати регіональне відділення шляхом надання копій платіжних доручень з відміткою банку про сплату орендної плати.

Разом з тим, в порушення умов договору відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконував взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого утворилася заборгованість за користування приміщенням.

Починаючи з березня 2011 року Прилуцька філія приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала орендну плату.

Станом на час розгляду справи загальна сума заборгованості за оренду нежитлових приміщень по вул. Садовій, 52, у м. Прилуки Чернігівської області становить 27092,85 грн., проти чого відповідач не заперечує.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 27092,85 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, тому вимога про його стягнення є правомірною.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 7774,59 грн.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та орендодавцю у визначеному пунктом 3.3 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі 120% облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Отже, сторонами у договорі погоджена можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, тобто строк нарахування штрафних санкцій не обмежений шестимісячним терміном, передбаченим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Вказана позиція підтверджується також постановою Вищого господарського суду України у справах № 910/419/13, № 5011-12/11851-2012.

Однак, слід зазначити, що у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» йдеться про те, що приписом частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Відповідач заявив про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення пені.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст.ст. 257, 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивачем було подано до суду позовну заяву - 18.06.2014 р. (відмітка на позовній заяві), отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 13.04.2011 р. (дата, з якої нарахована пеня позивачем) по 18.06.2013 р. (один рік до дня звернення з позовом до суду), задоволенню не підлягають як такі, що заявлені після спливу строку позовної давності.

Суд здійснив власний розрахунок пені, оскільки розрахунок, наданий позивачем, є невірним. Суд нараховує пеню на платежі, строк оплати яких настав з 13.07.2013 р.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та орендодавцю у рівному співвідношенні: 50% щомісячно не пізніше 12 числа місяця наступного за звітним. Отже, прострочення починається з 13 числа кожного місяця.

З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що останній нараховує пеню до 31.03.2014 р., тому, враховуючи те, що положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України у даній справі не застосовуються, пеня нараховується до 31.03.2014 р.

Так, у пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 - 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання , та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства та умов Договору, пеня становить 282,16 грн.

У задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 7492,43 грн. судом відмовлено.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 27092,85 грн. та 282,16 грн. пені.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, код 00127522) в особі Прилуцької філії (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Садова, буд. 52, код 25621973) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (14000, Чернігівська обл., м. Чернігів, проспект Миру, буд. 43, код 14243893) 27092 (двадцять сім тисяч дев`яносто дві) грн. 85 коп. боргу, 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 16 коп. пені.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» (03039, м. Київ, вул. Фрометівська, буд. 2, код 00127522) в особі Прилуцької філії (17500, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Садова, буд. 52, код 25621973) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення в дохід Державного бюджету України 1434 (одну тисячу чотириста тридцять чотири) грн. 40 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 13.08.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова