Ухвала

від 20.05.2014 по справі 872/13906/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2014 рокусправа № 804/7018/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 804/7018/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ведем» до Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ведем» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби, № 0000362220 від 01.04.2013р. з податку на додану вартість на загальну суму 15 686,30 грн., в т.ч. за основним платежем 12 549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 137,30 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Таурус Голд», ТОВ «Спецагроресурс», ПП «Електролайф», ТОВ «Консалтингова група «Вікторі», ПП «Робота Плюс», ТОВ «Транс Сервіс Груп Плюс» за період з 04.11.2011р. по 31.01.2013 року, за результатами якої складено Акт № 385/222/37861744 від 19.03.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Ведем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 04.11.2011р. по 31.01.2013р. На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362220 від 01.04.2013 р. з податку на додану вартість на загальну суму 15 686,30 грн., в т.ч. за основним платежем 12 549,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3 137,30 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із судовим рішенням, Криворізька південна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апелянт зазначає, що позивачем занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконують свого зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість до бюджету. Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність договорів позивача з його контрагентом, що укладені без мети настання реальних наслідків.

Сторони, належним чином повідомлені про день, місце і час розгляду апеляційної скарги, доказом чого є повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Криворізькою південною міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Tовариства з обмеженою відповідальністю «Ведем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Таурус Голд», TOB «Спецагроресурс», ПП «Електролайф», TOB «Консалтингова група «Вікторі», ПП «Робота Плюс», TOB «Транс Сервіс Груп Плюс» за період з 04.11.2011 р. по 31.01.2013 р. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт № 385/222/37861744 від 19.03.2013р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Ведем» з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Таурус Голд» (код 38112590), TOB «Спецагроресурс» (код 38112611), ПП «Електролайф» (код 35987469), TOB «Консалтингова група «Вікторі» (код 38112585), ПП «Робота Плюс» (код 24257092), TOB «Транс Сервіс Груп Плюс» (код 38112606) за період з 04.11.2011р. по 31.01.2013р.», яким встановлено порушення TOB «Ведем» п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого TOB «Ведем» завищено податковий кредит у розмірі 12 549,02 грн., у т.ч. у розрізі звітних податкових періодів по взаємовідносинам з TOB «Спецагроресурс» за жовтень 2012 р. в частині формування податкового кредиту; ст.22, п.185.1 ст.185, п.187.1, ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, перевіркою встановлено, що операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей TOB «Ведем» у ПАТ «МТС Україна» та TOB «Астеліт» та реалізація їх в подальшому на адресу TOB «Таурус Голд», TOB «Спецагроресурс», ПП «Електролайф», TOB «Консалтингова група «Вікторі», ПП «Робота Плюс», TOB «Транс Сервіс Груп Плюс» укладені без мети настання реальних наслідків, а тому на думку відповідача зазначені операції, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.215, ч.ч. 1, 5 ст. 203, 228, 662, 655, 656, ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, направлені на отримання податкової вигоди третіх осіб. На підставі вказаного Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362220 від 01.04.2013 р. з податку на додану вартість на загальну суму 15 686,3 грн., в т.ч. за основним платежем 12 549,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 137,30 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між «Ведем» (продавець) та вищевказаними підприємствами (покупцями) були укладені договори купівлі-продажу:

- з TOB «Таурус Голд» договір купівлі-продажу №В25ПЕ від 10.07.2012 р.

- з ПП «Електро-Лайф» договір купівлі-продажу №В54ПЕ від 16.07.2012 р.

- з TOB «Транс Сервіс Груп Плюс» договір купівлі-продажу №В55ПЕ від 16.07.2012 р.

- з TOB «Консалтингова група «Вікторі» договір купівлі-продажу №В70ПЕ від 09.08.2012 p.,

- з TOB «Спецагроресурс» договір купівлі-продажу №В56ПЕ від 16.07.2012 p.,

- з ПП «Робота Плюс» договір купівлі-продажу №В75ПЕ від 13.08.2012 p.

Відповідно до вказаних договорів, умови яких в цілому є аналогічними, Продавець зобов'язався передати у власність Покупця припейд продукцію, що належить Продавцеві (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар у кількості і асортименті згідно з накладними. За умовами договорів оплата здійснюється на умовах 100% попередньої оплати від вартості продукції за безготівковим розрахунком. Підставою для внесення оплати є рахунок, що надається Продавцем, накладні на товар одночасно є актом прийому-передачі товару по кількості та якості.

Як вчтавнолено судом першої інстанції, основною правовою підставою фіксації відповідачем в Акті перевірки порушень стали не первісні документи позивача, а Акти ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати проведення перевірок контрагентів позивача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з платниками податків. З аналізу цих актів відповідач прийшов висновку, що підприємства, з якими співпрацював та укладав правочини позивач за податковою адресою не знаходяться, особи, що відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження не встановлено, перевірку проведено за відсутності первинних та бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та інших документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності. У підприємств-контрагентів не встановлено наявність офісних, виробничих або складських приміщень, технічного персоналу, робочого персоналу, обладнання, автотранспортних засобів, операції з поставки по ланцюгу не містять у своїй суті розумних, економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів та не спричиняють реального настання правових наслідків, щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, а отже є нікчемними. У підприємств-контрагентів відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) та по операціях з продажу товарів (послуг). Відповідачем, з урахуванням вищенаведеного, зроблено висновок про те, що правочини позивача з його контрагентами мають ознаки нікчемності та суперечать інтересах держави. Проте, а ні суд першої інстанції, а ні колегія суддів із зазначеним погодитись не може з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки позивачем були надані первинні документи, а саме: видаткові накладні, рахунки-фактури, банківські виписки та інше.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вищенаведених норм та зі змісту наявних первинних документів, що наявні в матеріалах справи, можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем на перевірку, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договору. Крім того, приєднані до справи документи про рух товару та безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по поставці, а контрагентами по оплаті вартості товарів за вже вказаними вище правочинами шляхом перерахування безготівкових коштів, що свідчить про реальність господарських операцій.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не передбачає обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності, в даному випадку позивача, бути обізнаним із особливостями господарювання контрагентів. Так, для платника податку не передбачено обов'язку та не надано право вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в тому числі наявність основних засобів та трудових ресурсів, правильності ведення податкового обліку, сплати податків до бюджету тощо), права перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах. Не передбачено також обов'язку чи права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість чи податку на прибуток іншого платника податку. Це саме стосується і перевірки замовником намірів виконавця щодо сплати ним податків в держаний бюджет. Єдині відомості, що є обов'язковими для перевірки суб'єктом підприємницької діяльності стосовно контрагента - це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та наявність свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ на час здійснення господарських операцій.

На час укладення та виконання всіх правочинів контрагенти позивача та сам позивач були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податків на додану вартість.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що помилковими є і висновки відповідача про заниження сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагенти не виконують свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, повинні ґрунтуватися лише на належних, достатніх та тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, законодавець визначає платника податку - як особу, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку. Відповідно до законодавства саме платники податку на додану вартість, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Відтак, навіть якщо контрагенти TOB «Ведем» як платники податку не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це має тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо них, а не для TOB «Ведем». Зазначена обставина не є підставою для позбавлення TOB «Ведем» як платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум до податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, оскільки перевіркою не було встановлено порушення TOB «Ведем» в цій частині формування податкового кредиту чи податкових зобов'язань та не виявлено помилок при здійсненні розрахунку відповідних сум за вказані періоди.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкове повідомлення-рішення; доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, вірно застосований матеріальний закон та не допущено порушень процесуального права, оскаржене судове рішення має бути залишено без змін.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької південної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 липня 2013 року у справі № 804/7018/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її тексту у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко