Рішення

від 11.08.2014 по справі 904/5175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.14 Справа № 904/5175/14

За позовом Комунального підприємства "Швидкісний трамвай", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "Фабрика реклами", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 556, 34 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Гуцалюк П.О. - представник за дов. № 294 від 05.03.2013

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Швидкісний трамвай» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства «Фабрика реклами» про стягнення 489 грн. основної заборгованості та трьох відсотків річних у сумі 67, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 137 на розміщення реклами в салонах рухомого складу від 18.07.2011 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 11.08.2014.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 489 грн., оскільки дана заборгованість була сплачена відповідачем відповідно до платіжного доручення від 07.08.2014 № 502.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа з ухвалою суду (арк. с. 14).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 11.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011 між Комунальним підприємством «Швидкісний трамвай» (далі - позивач, підприємство) та Приватним підприємством «Фабрика реклами» (далі - відповідач, рекламодавець) було укладено договір № 137 на розміщення реклами у салонах рухомого складу (далі - договір).

Підприємство надає рекламодавцю право на розміщення реклами у салонах рухомого складу. Підприємство виконує роботи з розміщення рекламних текстів, зображень, плакатів у салонах рухомого складу (п.п. 1.1 - 1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість за експонування та розміщення реклами визначається у гривнях згідно додатка, який є невід'ємною частиною цього договору.

Оплата за цим договором здійснюється шляхом передплати на розрахунковий рахунок підприємства, зазначений у цьому договорі (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.1 договору відповідальність сторін за виконання зобов'язань, визначених цим договором, настає у відповідності з діючим законодавством України.

Договір вступає в силу з моменту його підписання й укладається на строк з 18.07.2011 по 18.07.2012 (п. 7.1 договору).

Відповідач листом від 28.10.2011 вих.№ 63 звернувся до позивача з проханням продовжити строк експонування рекламних листівок в салонах рухомого складу на період з 29.09.2011 по 2911.2011 (арк. с. 7).

29.09.2011 між сторонами було підписано додаток № 07 до договору, відповідно до якого вартість розміщення реклами в салонах рухомого складу була встановлена у розмірі 569, 16 грн. та зазначено, що даний додаток до договору діє з 29.09.2011 по 29.11.2011 (арк. с. 8).

Листом від 28.10.2011 вих.№ 64 відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити термін експонування рекламних листівок в салонах рухомого складу на період з 02.10.2011 по 02.12.2011 (арк. с. 9).

02.10.2011 сторони підписали додаток № 06 до договору, в якому визначили вартість розміщення рекламних листівок на період з 02.10.2011 по 02.12.2011 у сумі 989 грн. (арк. с. 10).

Згідно з додатком від 30.11.2011 № 08 до договору сторони встановили з 30.11.2011 по 31.12.2011 вартість послуг з розміщення реклами в салонах рухомого складу у розмірі 284, 58 грн. (арк. с. 11).

На виконання умов договору та додатків до нього, позивач надав, а відповідач прийняв послуги з розміщення реклами в салонах рухомого складу на загальну суму 1842, 74 грн. за період з 02.10.201 по 31.12.2011, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.11.2011, 02.12.2011 та від 31.12.2011 (арк. с. 8, 10-11).

Також, позивач виставив відповідачу рахунки № 11226 від 08.11.2011 на суму 569, 16 грн., від 30.12.2011 № 1225 на суму 989 грн. та від 29.12.2011 № 1514 на суму 284, 58 грн. на оплату вартості наданих послуг (арк. с. 8, 10-11).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг з розміщення реклами в салонах вагонів рухомого складу, у зв'язку з чим на момент звернення позивача із позовом до господарського суду несплаченою залишалась вартість наданих послуг у розмірі 489 грн.

Після звернення позивача (11.07.2014) з позовом до суду, відповідач здійснив оплату вартості наданих послуг у розмірі 489 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.08.2014 № 502 (арк. с. 17)

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи, що відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 489 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за у розмірі 67, 34 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу повністю у сумі 67, 34 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фабрика реклами» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, б. 1, оф. 423, код ЄДРПОУ 25525815 ) на користь Комунального підприємства «Швидкісний трамвай» (50067, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, м-н. Праці, 1, код ЄДРПОУ 30950099) три відсотки річних у сумі 67, 34 грн. та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 489 грн. припинити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.08.2014

Суддя В.І. Ярошенко