Рішення

від 11.08.2014 по справі 906/798/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" серпня 2014 р. Справа № 906/798/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: від позивача: Бондар О.О. - дов. №410/06 від 19.06.14 р., діє до 31.12.2014 р.

від відповідачів: 1. Круглян С.М. - сільський голова (рішення Великофоснянської сільської ради від 08.11.2010р.),

2. Невмержицький П.В. - предст. ТОВ "Великофоснянське", дов. №9 від 14.09.2013р., дійсне до 01.11.2014р.

прокурор: Дедяєва О.І. - служб. посв. №016850, дійсне до 20.05.2018р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Овруцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства в Житомирській області (м.Житомир) - за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства України в Житомирській області (м. Житомир)

до Великофоснянської сільської ради Овруцького району (с. Велика Фосня, Овруцький район, Житомирська область)

про визнання протиправним рішення, недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

Овруцьким міжрайонним прокурором пред'явлено позов в інтересах Головного управління Держземагентства в Житомирській області до відповідачів про визнання протиправним рішення, недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.

В обгрунтування позову прокурор доводить, що в порушення ст.ст. 122, 123 Земельного кодексу України, з перевищенням наданих повноважень та без розроблення документації із землеустрою, Великофоснянською сільською радою прийняте рішення 25 сесії 6 скликання "Про надання в оренду земельної ділянки" та в порушення ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України надано у користування земельні ділянки державної власності відповідачу ТОВ "Великофоснянське" за договором оренди землі № 3 від 31.12.2013року.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсність договору оренди зумовлює правові наслідки, прокурор вимагає зобов'язати відповідача -2 повернути земельні ділянки до земель запасу сільської ради за актом приймання - передачі.

Ухвалою від 13.06.14р. господарський суд порушив провадження у справі, залучив до участі у справі Державну інспекцію сільського господарства України в Житомирській області третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, відповідно до ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи прокурором не подано заяви про зміну предмету та підстави позову, відповідачем не подано зустрічного позову.

В засіданні суду 24.06.14року суд перейшов до розгляду справи по суті. Ухвалою від 24.06.14року розгляд справи було відкладено.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просить останній задовольнити.

Представник Головного управління Держземагентства в Житомирській області позов підтримує.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 відзиву на позов не подали, вирішення спору відносять на розсуд суду.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На 25 сесії 6 скликання Великофоснянської сільської ради від 27 грудня 2013року з посиланням, зокрема, на ст. 1283, 1285 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з метою поповнення бюджету сільської ради, прийняте рішення в частині пункту 3 про укладення договору з ТОВ "Великофоснянське" на оренду земельних ділянок з земель запасу загальною площею 200га, що розташовані на землях сільської ради (а. с. 12).

31 грудня 2013року між Великофоснянською сільською радою та ТОВ "Великофоснянське" укладено договір оренди землі № 3 , за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі статей 1283,1285 ЦК України в строкове платне користування земельні ділянки земель запасу загальною площею 200га, в тому числі, ріллі -200га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Великофоснянської сільської ради Овруцького району.

У п.5.1 Договору оренди обумовлено, що в оренду передаються земельні ділянки (паї) для вирощування сільськогосподарських культур , а в п. 6.1, що передача в оренду здійснюється без розроблення проекту їх відведення.

Договір укладено на строк з 01 січня 2014року по 31 грудня 2014року та підписано зі сторони орендодавця сільським головою Кругляном С.М. та зі сторони орендаря директором товариства Ніколайчуком М.П. Договір зареєстрований у книзі реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) сільської ради 31 грудня 2013року без зазначення порядкового номеру реєстраційної дії.

31 грудня 2013року сторони договору підписали акти визначення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) та приймання-передачі об'єкта оренди (земельної ділянки. Інших додатків до договору оренди, як невід'ємних його частин, сторони договору не погоджували.

В ході судового вирішення спору документально не підтверджено факти державної реєстрації земельних ділянок площею 200 га та права оренди на них за ТОВ "Великофоснянське". Окрім того, документально не підтверджено факт використання товариством орендованих земельних ділянок у поточному 2014 році для вирощування сільськогосподарських культур та про наявність останніх на цих земельних ділянках на дату винесення рішення у справі.

22 лютого 2014року Державною інспекцією сільського господарства України в Житомирській області проведено перевірку дотримання ТОВ "Великофоснянське" вимог земельного законодавства, про що складено акт №181, у якому зафіксовано порушення вимог ст. 122 ЗК України, оскільки сільська рада уповноважена розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності , про які йдеться у ст. 83 ЗК України , а не державної власності ( а. с. 20 -23).

На запит Овруцької міжрайонної прокуратури відділ Держземагентства в Овруцькому районі підтвердив, що згідно державної статистичної звітності форми 6-зем та технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Великофоснянської сільської ради , землі запасу є державної форми власності (а. с. 15).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч.5 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ст. 12 ГПК України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, визнається недійсним. Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України рішення органів місцевого самоврядування також судом визнаються недійсними. Згідно ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно п. 10 ст. 16 Цивільного кодексу України правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, визнається незаконним , а згідно ч.1 ст. 21 цього Кодексу визнається незаконним та скасовується.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України ( абз. 2 п.3.3 мотив. частини Рішення КСУ 10 грудня 2009 року у справі N 1-46/2009 (справа про переважне право наймача на придбання військового майна).

За змістом ст. 4 цього Кодексу земельні відносини є цивільними. Тому господарський суд виходить з того, що вимоги про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Отже визначений прокурором предмет позову кореспондує із способами захисту порушених прав, визначених, зокрема, у статті 16 ЦК України.

Окрім того, спірні відносини, що виникли внаслідок прийняття рішення 25 сесії 6 скликання від 27.12.2013року Великофоснянської сільської ради Овруцького району Житомирської області "Про надання в оренду земельної ділянки" є такими, що мають приватноправовий характер, у зв'язку з чим спір належить розглядати в порядку господарського судочинства ( п. п.1.2.2. Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року, п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011року, постанова Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року ( № в реєстрі судових рішень 35669789).

В свою чергу, при вирішенні спору по суті на підставі ст. 21 ЦК України суд встановлює наступне :

чи перевищила свої повноваження Великофоснянська сільська рада приймаючи оскаржуване рішення;

чи суперечить воно актам чинного законодавства;

чи порушує права позивача у справі.

На необхідності встановлення цих обставин наголошується також в частині 1 пункту 2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів".

Згідно ст. 11 ЦК України, акти органів місцевого самоврядування, є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків стосовно об'єктів цивільних прав, якими є, зокрема, земельні ділянки.

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень , визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції сільської ради належить вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Стаття 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл відносить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

У ч. 2 ст. 83 ЗК України визначено, що у комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

З врахуванням викладеного, у комунальній власності села можуть перебувати землі усіх категорій , що визначені у ст. 19 ЦК України, зокрема, землі сільськогосподарського призначення.

Приписами ст. 22 ЗК України врегульовано, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції.

До земель сільськогосподарського призначення належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Спеціального витягу з ЄДР від 13.06.14р. № 18835084, яким підтверджуються види економічної діяльності за КВЕД відповідача -2, ТОВ "Великофоснянське " є сільськогосподарським товариством ( а. с. 25).

Однак Великофоснянська сільська рада не уповноважена законом передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення у користування для виробництва сільськогосподарської продукції відповідачу -2 як сільськогосподарському товариству, оскільки останні знаходяться за межами села Велика Фосня, а відтак є землями сільськогосподарського призначення державної, а не комунальної власності.

Так, згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З врахуванням викладеного, прокурором обгрунтовано подано позов в інтересах позивача Головного управління Держземагентства у Житомирській області.

Стосовно доводів позову про порушення відповідачем -1 при прийнятті оскаржуваного рішення також вимог ст. 123 ЗК України в частині передання земельних ділянок сільськогосподарського призначення в оренду без затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок , то останні в межах правових підстав цього позову не мають правового значення.

Зокрема встановлення обставин дотримання порядку надання земельних ділянок в оренду або в порядку ст. 123 ЗК України (за проектом відведення) , або в порядку ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України ( за результатами проведення земельних торгів) має місце в разі, коли відсутнє порушення в сфері повноважень органу, що розпорядився земельними ділянками.

Оскільки відповідач-1 прийняв оскаржуване рішення в частині пункту 3 без наданих законом повноважень, чим порушив як приписи ч.4 ст. 122 ЗК України, так і ч. 2 ст. 19 Конституції України, суд погоджується з доводами позову про незаконність (протиправність) останнього.

Посилання в оскаржуваному рішенні відповідача -1 на ст. ст. 1283 та 1285 ЦК України, як правову підставу його прийняття , в тому числі, в частині пункту 3, суд вважає також незаконним.

Статті 1283 та 1285 ЦК України регулюють відносини охорони спадкового майна та управління спадщиною до прийняття спадщини.

У земельних відносинах слід розрізняти такі поняття, як нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка та земельна ділянка, право на яку вже реалізовано її власником, однак після смерті якого вчасно не успадкована його спадкоємцями.

У ч.5 ст.1268 ЦК України зазначено , що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Земельна ділянка, земельна частка (пай) до оформлення спадкоємцями прав на неї не може вважатися невитребуваною, тому передача в оренду земельних ділянок, спадкоємці яких не отримали свідоцтв на право на спадщину, не може здійснюватися органами місцевого самоврядування чи органами державної влади третім особам.

Натомість відповідно до ст.13 Закону України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Вище викладена правова норма підлягає застосуванню сукупно з відповідними нормами Земельного кодексу України, зокрема, ст. ст. 12, 83 та 122, за якими сільська рада вправі надавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки виключно із земель комунальної власності в межах села Велика Фосня. За межами останнього нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, як землі державної власності, вправі надати в оренду відповідні органи державної влади залежно від цільового призначення таких земельних ділянок.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є безпідставним, оскільки остання визначає власні та делеговані повноваження виконавчого комітету сільської ради у сфері регулювання земельних відносин, у числі яких, відсутнє повноваження щодо надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

У ч. 5 ст. 84 ГПК України встановлено, що при задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказується , серед іншого, чи визнається він недійсним повністю або частково (в якій саме частині).

У п. 9.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 (із змінами і доповненнями) «Про судове рішення» додатково роз'яснюється, що в разі визнання акта частково недійсним вказується його конкретний пункт, абзац, частина, що визнається недійсною.

Вище зазначене враховується судом в резолютивній частині рішення.

У п.2.26 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року наголошується на необхідності з'ясування питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено договори оренди земельної ділянки у спорах про визнання їх недійсними.

Судом встановлено незаконність (протиправність) пункту 3 рішення 25 сесії 6 скликання від 27.12.2013року Великофоснянської сільської ради Овруцького району Житомирської області "Про надання в оренду земельної ділянки", як підстави укладення спірного договору оренди.

Окрім того, судом враховується, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначається у ст. 92 ЦК України, згідно якої юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Враховуючи встановлені судом обставини, відповідач -1 Великофоснянська сільська рада за законом не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення спірного договору оренди земельної ділянки, а тому останній підлягає визнанню недійсним на підставі ч.2 ст. 203 ЦК України.

У частині 1 статті 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (укладення). За змістом ч.3 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення.

З врахуванням змісту ч. 2 ст. 236 ЦК України і ч.3 ст. 207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє.

Як зазначено у п. 2.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року за №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. Аналогічні приписи містить п.2.29. Постанови Пленуму Вищого господарський суд від 17.05.2011 № 6, згідно яких договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

За вказаного, оспорюваний договір, слід визнати недійсним на майбутнє, про що зазначити в резолютивній частині рішення.

Наслідки у вигляді двосторонньої реституції за спірним договором застосуванню не підлягають, оскільки неможливо повернути одержане за зобов'язанням у натурі, зокрема здійснене користування за договором майнового найму (оренди) ( п.2.7 Постанови № 11).

Також відповідно до приписів ч. 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Натомість повернути майно з оренди можливо та визнається необхідним, тому позовну вимогу повернути спірну земельну ділянку, господарський суд задовольняє, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю ( ч.1 ст. 216 ЦК України), обов'язок орендаря повернути майно орендодавцю виникає в силу закону ( ч.2 цієї статті).

За змістом п. 4 ч.1 та абз. 2 ч. 2 ст. 84 ГПК України резолютивна частина рішення повинна містити найменування майна, що підлягає передачі, місце його знаходження, а також, за необхідності, вказівку на строк виконання дій з передачі майна.

Вимоги до резолютивної частині рішення суду за вимогами про вчинення певних дій викладені також у п. 9.10 Постанові ВГСУ від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", у якому також наголошується на необхідності визначення строку їх виконання та/або про видачу наказу про примусове виконання рішення.

Окрім того, суд погоджується з вимогою прокурора оформити повернення земельних ділянок загальною площею 200га за актом приймання-передачі, оскільки згідно ст. 17 Закону України "Про оренду землі" та ст. 795 ЦК України передача об'єкта в оренду та його повернення з оренди здійснюється за актом приймання-передачі.

У зв'язку з цим, резолютивну частину рішення суду буде викладено з врахуванням вище викладеного.

Стосовно розподілу судового збору.

Прокурором заявлено три позовні вимоги немайнового характеру , кожна з яких оплачується судовим збором за ставкою однієї мінімальної заробітної плати у розмірі 1218 грн., що становить загалом 3654,00 грн. ( п. 2.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України).

Судовий збір з вимоги про визнання протиправним рішення покладається на відповідача -1, з визнання недійсним договору оренди покладається на відповідачів у рівних частинах, з вимоги про повернення земельної ділянки - на відповідача-2.

Керуючись ст.ст. .4-3, 4-7, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати пункт 3 рішення 25 сесії 6 скликання від 27.12.2013року Великофоснянської сільської ради Овруцького району Житомирської області "Про надання в оренду земельної ділянки".

3. Визнати недійсним на майбутнє договір оренди землі №3, укладений 31.12.2013 між Великофоснянською сільської радою (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В. Фосня, вул. Центральна,6, ід. код 04346735) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В.Фосня, ід. код 03744008).

4. Товариству з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В.Фосня, ід. код 03744008) у 15-денний строк з дня набрання рішенням законної сили, повернути земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що надані із земель запасу Великофоснянської сільської ради загальною площею 200 га ріллі, загальною вартістю 3 713 380,00 грн. Великофоснянській сільській раді (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В. Фосня, вул. Центральна,6, ід. код 04346735) шляхом підписання акту прийому-передачі земельних ділянок.

5. Стягнути з Великофоснянської сільської ради (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В. Фосня, вул. Центральна,6, ід. код 04346735, МФО 811039, р/р 33216812700431) в дохід Державного бюджету України - 1827 грн. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Великофоснянське" (11161, Житомирська область, Овруцький район, с. В.Фосня, ід. код 03744008, р/р 2600900111779 у ПАТ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054) в дохід Державного бюджету України - 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.08.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати: 1- у справу

2- позивачу - Овруцьк.міжрай. прок. (простою)

3- позивачу Головне управ. Держземагентства в Житомирській області (простою)

4- прокурору м. Житомира ( в книзі нарочним)

5- третій особі Держсільгоспінспекції у Житом. обл. (м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 2) простою

6-відповідачу-1 Великофоснянська сільська рада ( 11161, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Велика Фосня, , вул. Центральна, 6) простою

7- відповідачу -2 ТОВ "Великофоснянське" (11161, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Велика Фосня, ) простою