Постанова

від 04.08.2014 по справі 823/2134/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2014 року м. Черкаси справа № 823/2134/14

12 годин 55 хвилин

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участю секретаря - Роя О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу № 823/2134/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Ново - Майданецьке» (надалі - ПАТ «Ново - Майданецьке») [представники позивача: Мегей О.В. - керівник, Гречка В.П. - за довіреністю]

до відділу державної виконавчої служби Тальнівського районного управління юстиції (надалі - ВДВС Тальнівського РУЮ) [представник відповідача - не з'явився]

про визнання дій протиправними та скасування постанови від 23.06.2014 ВП №41251435, прийняв постанову.

ПАТ «Ново - Майданецьке», звернувшись до суду з адміністративним позовом до ВДВС Тальнівського РУЮ, просить: визнати дії відповідача щодо видання постанови «Про арешт коштів боржника» від 23.06.2014 протиправними і скасувати постанову від 23.06.2014 ВП №41251435.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.06.2014 прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП №41251435, а строк пред'явлення до виконання виконавчого листа у адміністративній справі 2а-5/10/2370 було визначено до 19.06.2014. Позивач вважає, що зазначені дії суперечать вимогам ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої строк пред'явлення виконавчого документу до виконання - протягом року після набрання рішенням суду законної сили.

04.08.2014 позивач подав до суду пояснення та уточнення позовних вимог, де зазначив, що постанова від 23.06.2014 про арешт коштів боржника ВП №41251435 є продовженням дії постанови про відкриття виконавчого провадження згідно постанови від 09.12.2013 ВП №41251435, постанови спрямовані на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.02.2010 у справі №2а-5/10/2370 і у постановах зазначається виконавчий лист №2а-5/10/2370. Позивач вважає, що обидві постанови прийняті з порушенням строків визначених у ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», тому просив скасувати постанову від 09.12.2013 ВП №41251435 про відкриття виконавчого провадження та постанову від 23.06.2014 ВП №41251435 про арешт коштів боржника.

Відповідач позов не визнав, направив до суду заперечення, зазначивши, що 19.02.2013 боржнику було направлено лист з повідомленням щодо постанови про відкриття виконавчого провадження. 24.01.2014 боржнику було направлено лист з повідомленням щодо постанови про відкладення виконавчих дій. 05.06.2014 боржнику було направлено лист з повідомленням щодо постанови про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідач просив здійснити розгляд справи за відсутності представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію позивача та представника позивача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на таке.

Стосовно уточнення позовних вимог позивача від 04.08.2014 суд зазначає про таке.

Відповідно ч.1 ст.51 КАС України позивач має право у будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Позов в адміністративному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, який проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що об'єктивуються у поданих доказах. Під підставами позову, що може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини. Ця норма спрямована на усунення зловживання процесуальним правом на зміну підстав або предмету позову. Враховуючи, що уточнення позовних вимог від 04.08.2014 фактично змінювало предмет позову, а розгляд справи по суті почався, то суд відмовив позивачеві у задоволенні заяви від 04.08.2014 у зміні предмету позову.

Частиною 1 ст.181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Примусове виконання рішень покладено на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Згідно із ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон №606) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (п.1 ч.1 ст.19 Закону №606). Частиною 1, 2 ст.8 Закону №606 передбачено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Згідно ст.18 Закону №606 у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Статтею 22 Закону №606 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Згідно ст.25 Закону №606 державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа приймає постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.2 ст.30 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Згідно ст.35 Закону №606 за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам. Постанова державного виконавця про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена у триденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 57 Закону №606 передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, серед іншого, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи (ч.1 ст.65 Закону №606).

Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і у повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що 25.11.2013 Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у адміністративній справі № 2а-5/10/2370 за постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26.02.2010. Зазначена постанова набрала законної сили 18.06.2013.

09.12.2013 старшим державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконавчого листа № 2а-5/10/2370 та встановлено строк для добровільного виконання до 16.12.2013.

Зазначена постанова отримана боржником 27.12.2013. У зв'язку з цим ПАТ «Новомайданецьке» направлено лист від 30.12.2013 №86 на ім'я начальника відділу державної виконавчої служби Тальнівського РУЮ про поважність причин не виконання постанови. 23.01.2014 старшим державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ прийнято постанову про відкладення провадження виконавчих дій у зв'язку із невчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження. Зазначену постанову отримано уповноваженою особою боржника 30.01.2014 (а.с.31). 30.05.2014 старшим державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження із СВАТ «Новомайданецьке» на ПАТ «Новомайданецьке». Зазначену постанову отримано уповноваженою особою боржника 07.06.2014 (а.с.29).

23.06.2014 старшим державним виконавцем відділу ДВС Тальнівського РУЮ у зв'язку з добровільним не виконанням рішення суду прийнято постанову про накладення арешту на кошти, що містяться на рахунках боржника. Зазначену постанову отримано уповноваженою особою боржника 01.07.2014. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження прийнято 09.12.2013, тобто у межах строку, визначеного у виконавчому листі у адміністративній справі № 2а-5/10/2370 для пред'явлення виконавчого документа до виконання (до 19.06.2014).

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2006 у справі № 29/156-03 визначено, що порушення державним виконавцем шестимісячного строку, встановленого для проведення виконавчих дій, не є підставою для завершення виконавчого провадження. Таким чином, постанову про накладення арешту на кошти боржника від 23.06.2014 прийнято у відповідності до ст. 22 Закону №606 з метою забезпечення реального виконання рішення від 26.02.2010 у справі № 2а-5/10/2370.

У рішеннях ЄСПЛ зазначав, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 ЄКПЛ права на справедливий суд (Іммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, Войтенко проти України, заява №18966/02).

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі Інструкція №512/5) під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 1.5.1 Інструкції №512/5 визначено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: а) вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу ДВС, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; б) мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких державний виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на закон чи інший нормативно-правовий акт (статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт, на підставі якого видано постанову); в) резолютивну частину із зазначенням: прийнятого рішення державного виконавця; прізвища, імені, по батькові фізичних осіб, повного найменування юридичних осіб, яким надсилається копія постанови; строку і порядку оскарження постанови; г) до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами; ґ) постанова складається і підписується державним виконавцем у необхідній кількості примірників (копій), один з яких (оригінал) залишається у виконавчому провадженні, а інші (копії) направляються за належністю і у випадках, встановлених Законом або цією Інструкцією, затверджуються начальником відділу або його заступником та скріплюються печаткою.

Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Статтею 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним з основних принципів визначено принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Наявна неточність у постанові про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2013 ВП №41251435 та постанові від 23.06.2014 ВП №41251435 про арешт коштів боржника щодо зазначення дати видачі виконавчого листа 26.02.2010 є опискою, оскільки судом у ході розгляду справи встановлено, що виконавчі дії проводились з виконання виконавчого листа виданого 25.11.2013 Черкаським окружним адміністративним судом за постановою від 26.02.2010 (а.с.8). Таким чином, дії відповідача відповідають вимогам Закону №606 та Інструкції №512/5, а зазначена неточність не впливає на ідентифікацію стягувача та боржника і не перешкоджає здійсненню виконавчого провадження.

Згідно ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

ЄСПЛ у справі Ріс проти Сполученого Королівства (Rees v. the United Kingdom) зазначив, що при визначенні того, чи існують у певному конкретному випадку позитивні зобов'язання держави, «необхідно зважати на справедливий баланс, що повинен бути встановлений між загальними інтересами суспільства та інтересами особи» , додавши, що «пошук такого балансу властивий Конвенції у цілому».

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи встановлено, що посадова особа відповідача при прийнятті оскаржуваної постанови від 23.06.2014 ВП №41251435 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, не порушуючи прав, свобод та інтересів позивача, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Оскільки судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір згідно ст.94 КАС України з бюджету не повертається.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 94, 160, 162, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з державного бюджету України на користь позовом публічного акціонерного товариства «Ново - Майданецьке» (20442, Черкаська область, Тальнівський район, с. Новомайданецьке, вул. Майданецька, 1, ідентифікаційний код 01528772) надмірно сплачений судовий збір у сумі 6 (шість) грн. 92 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 серпня 2014 року.

Суддя Л.В.Трофімова