Рішення

від 31.07.2014 по справі 911/2035/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"31" липня 2014 р. Справа № 911/2035/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармсервіс-Плюс Крим», м. Сімферополь про стягнення 637753,57 грн. за участю представників:

позивача:Суховерко О.В. - дов. від 20.06.2014р. № 20/03-14 відповідача:не з'явились суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармсервіс-Плюс Крим» (далі - відповідач) про стягнення 637753,57 грн., з яких 531461,31 грн. основний борг, 106292,26 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки від 01.01.2011р. № 47922 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові. Також, представник позивача, надав суду докази відправки кур'єрською службою доставки на адресу відповідача копію ухвали господарського суду Київської області від 02.06.2014р. про порушення провадження у справі.

Відповідач, повідомлений можливими засобами зв'язку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 01.01.2011р. № 47922 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - постачальник зобов'язався поставити і передати у власність відповідачу - покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент , кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною. Предметом поставки є лікарські засоби та вироби медичного призначення (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок оплати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

Згідно п. 6.2 договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється.

Цей договір вступає в силу з 01.01.2011р. та діє на протязі 2 календарних років, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору (п. 12.8 договору).

Додатковою угодою від 20.09.2012р. до договору поставки № 47922 від 01.01.2011р. сторони домовились продовжити строк дії договору поставки № 47922 від 01.01.2011р. на два календарних років від дати підписання даної угоди.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 531461,31 грн., що підтверджується видатковими накладними згідно переліку зазначеному в додатку № 1 до позовної заяви, а відповідач вказаний товар отримав. Завірені копії перелічених документів залучені до матеріалів справи.

Проте відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 531461,31 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 531461,31 грн. Доказів сплати зазначеної суми заборгованості відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 531461,31 грн. заборгованості.

Позивач на підставі п. 10.4 договору та ч. 3 ст. 692 просить суд стягнути з відповідача за прострочку строків оплати товару, проценти за користування чужими коштами в розмірі 20% від простроченої суми оплати.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 5 ст. 694 ЦК України встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно частини 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За розрахунком позивача проценти за користування чужими грошовими коштами складають 106292,26 грн.

Здійснений позивачем розрахунок процентів відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 531461,31 грн. заборгованості та 106292,26 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармсервіс-Плюс Крим» (95048, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Сочинська, 4, ідентифікаційний код 35409465) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-А, ідентифікаційний код 21642228) 531461 (п'ятсот тридцять одну тисячу чотириста шістдесят одну) грн. 31 коп. основного боргу, 106292 (сто шість тисяч двісті дев'яносто дві) грн. 26 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 12755 (дванадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 07 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 12.08.2014р.