Постанова

від 08.08.2014 по справі 821/2340/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2340/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кисильової О.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний оздоровчий комплекс" про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач , ДПІ) звернулась до суду з позовом, в якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний оздоровчий комплекс" (далі - відповідач, ТОВ), що знаходяться у банках.

17.07.2014 р. представником позивача подана заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача виникла податкова заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 187663,42 грн., яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена. З метою погашення податкового боргу, ДПІ надіслала відповідачу податкову вимогу та звернулась до суду про стягнення заборгованості. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 р. у справі № 821/2156/14 стягнуто із ТОВ податковий борг у сумі 187663,42 грн. Позивач просить на підставі пп. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ "Готельний оздоровчий комплекс", що знаходяться у банках вказаного боржника.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав. Представник відповідача двічі не прибув у судове засідання 22.07.2014 р. та 08.08.2014 р. Разом з тим, на адресу ТОВ "Готельний оздоровчий комплекс": вул. Патона, 4, м. Херсон, судом направлено копію ухвали про відкриття та закінчення підготовчого провадження у справі т а судову повістку. Поштові відправлення повернулось із відміткою, що адресат за вказаною адресою не значиться, що підтверджується підписом працівника зв'язку. Відповідно до змісту ухвали відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи

Згідно із ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Відповідно до спеціального витягу з ЄДРПОУ від 08.08.2014 р. № 19126380 адресою ТОВ "Готельний оздоровчий комплекс" - код 35468672 є: вул. Патона, 4, м. Херсон.

Згідно із ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, передбачено пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України (далі - ПК України).

Поняття податкового боргу, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, включає в себе грошове зобов'язання, яке самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в порядку оскарження, але не сплачене у встановлений ПК України строк.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Готельний оздоровчий комплекс" зареєстроване 12.10.2007 р. виконавчим комітетом Херсонської міської ради, взято на податковий облік до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області 17.10.2007 р..

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності боржник станом на 20.06.2014 р. має податковий борг по податку на додану вартість в сумі 187663,42 грн.

03.04.2013 року податковим органом проведено перевірку ТОВ "Готельний оздоровчий комплекс" з питання підтвердження правових відносин з ТОВ "Спартехнотрейд" та з контрагентами покупцями за серпень 2012 року", який оформлений актом № 2078/22-4/35468672. За наслідками перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 15.04.2013 р. № 0002842200 в сумі 187709,00 грн. (основний платіж 150167 грн. штрафні санкції 37542 грн. )

Відповідно наявної переплати в сумі 45,58 грн., залишок несплачених грошових зобов'язань становить 187663,42 грн.

Станом на 23.06.2014 р. боржником податковий борг в сумі 187663,42 грн. не сплачено.

Для стягнення вказаної суми заборгованості ДПІ зверталась Херсонського окружного адміністративного суду з поданням.

Постановою від 25.06.2014 р. у справі № 821/2156/14 подання Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до ТОВ "Готельний оздоровчий комплекс" про стягнення податкового боргу задоволено. Вказана постанова набрала законної сили, але заборгованість у сумі 187663,42 грн. відповідачем не сплачена.

Суд зазначає, що підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Зазначене випливає із системного тлумачення правових норм, які містяться у статті 94 ПК України. Ці норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, причому зміст правового регулювання викладається в єдиному контексті.

Додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу, визначені п.п. 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 ПК України (сформульованого як вичерпний), не може розглядатися як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що позивачем з метою встановлення наявності активів у відповідача направленні запити до державних органів реєстрації, в результаті чого отримано довідки, а саме: Держсільгоспінспекції від 15.05.2014 р. № 05-11/11/2744/2625 про відсутність зареєстрованої техніки у відповідача; Управління Державтоінспекції УМВС України в Херсонській області від 17.04.2014 р. № 1073 про відсутність зареєстрованих транспортних засобів за ТОВ а також згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 26.05.2014 р. відомості відсутні.

Згідно ст. 89 ПК України податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 16.04.2014 р. № 251, на підставі якого складено акт опису майна від 63/21-03-25-01-11 від 02.06.2014 р., яким підтверджено відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що у відповідача відсутнє майно та інші майнові активи для погашення податкового боргу в сумі 187663,42 грн.

Крім цього, суд зазначає, що постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 р. затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція).

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та є обов'язкові для виконання ними (пункти 1.1. та 1.3 Інструкції).

Главою 10 Інструкції визначено порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунках клієнтів.

Пункт 10.2 Інструкції передбачає, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду (далі - документ про арешт коштів) накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку, відповідно до нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють порядок відкриття та використання рахунків.

Арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах. (пункт 10.3 Інструкції).

До арешту суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, банк продовжує арештовувати кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта.

Банк після списання за платіжною вимогою/інкасовим дорученням (розпорядженням) суми в розмірі, який визначений документом про арешт коштів, списує цей документ з відповідного позабалансового рахунку та, якщо немає на обліку за позабалансовим рахунком інших документів про арешт коштів, проводить операції за рахунком клієнта.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що у разі визначення конкретного розміру заборгованості у документі, яким накладено арешт, банк без порушення прав платника та одночасно клієнта банка в частині обмеження користування належними такому платнику коштами або цінностями, у разі повного виконання рішення про арешт та списання визначеної суми у визначеному розмірі, продовжує безперешкодно виконувати завдання по списанню або перерахуванню коштів платника за його бажанням.

Згідно статті 59 ПК України боржнику вручено податкову вимогу від 16.04.2014 р. № 5154-25 на суму 187663,42 грн., яка направлена по пошті 24.04.2014 р.

Відтак, вимога щодо накладення арешту на кошти та цінності, які знаходяться в банку та належать платнику податків в сумі 187663,42 грн., який має несплачений податковий борг в сумі 187663,42 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Доказів сплати податкового боргу в сумі 187663,42 грн. відповідачем не надано. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Керуючись статтями 128, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

постановив :

Позовні вимоги Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний оздоровчий комплекс" про накладання арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника задовольнити у повному обсязі.

Накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках боржника: товариства з обмеженою відповідальністю "Готельний оздоровчий комплекс", код ЄДР 35468672 з метою погашення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 187663 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят три гривні) 42 коп. у банку АТ "Дельта Банк", МФО 380236, номер рахунку 26003002003466.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кисильова О.Й.

кат. 8.2.2