Постанова

від 24.07.2014 по справі 820/10771/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 липня 2014 р. № 820/10771/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Маренич Т.О.

за участю:

представника позивача - Іванова О.А.,

представника відповідача - Юсупової М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.08.2013 року №0000262211 та №000272211.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" вказав, що не вчиняв податкових правопорушень, про які згадується в акті позапланової виїзної перевірки Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 32/20-29-22/32500414 від 22.07.2013 року. Викладені в акті судження інспекції, на думку платника податків, є помилковими, адже не відповідають положенням закону та не узгоджуються з дійсними фактичними обставинами проведених платником податків господарських операцій. Платник податків пояснював, що податковий кредит з ПДВ у спірних правовідносинах обчислював правильно, господарські взаємовідносини з контрагентами, зокрема, з ТОВ "Промавто", відбувались за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами проведені реально, спричинили зміни у стані та структурі активів сторін, первинні документи оформлені у відповідності до закону, господарські зобов'язання за спірними правочинами виконані.

За таких обставин, позивач стверджує, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Посилаючись на викладені вище доводи і міркування, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач - Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, позов не визнав.

У письмових запереченнях на позов (а.с.145-147) відповідач вказав, що висновки ОДПІ про порушення позивачем вимог податкового законодавства є правильними та вірними. Дані висновки обґрунтовуються тим, що в ході перевірки позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Промавто». Витребувані в ході перевірки документи не були надані в повному обсязі, а відтак у позивача відсутні належні та допустимі докази реальності операцій за укладеним договором.

Посилаючись на викладені вище доводи, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судовим розглядом встановлено, не заперечується сторонами у справі, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс", зареєстрований в установленому законом порядку як суб'єкт господарської діяльності, код ЄДРПОУ - 32500414.

Як платник податків підприємство перебуває на обліку в Чугуївській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлень, виданих Чугуївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.07.2013р. №6 та №5, згідно із п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78. ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 1755-VI зі змінами та доповненнями та наказу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.07.2013р. № 11, інспекцією проведена позапланова виїзна документальна перевірка підприємства позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс», з питання взаємовідносин з ТОВ «ПРОМАВТО», код ЄДРПОУ 32924488, за період з 01.05.2012р. по 30.11.2012р.

Результати перевірки оформлені актом від 22.07.2013 року № 32/20-29-22/32500414. (а.с.6-29).

За висновками, викладеними у згаданому вище акті перевірки, ОДПІ встановлені порушення ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено:

- завищення від'ємного значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року у сумі 15674,0 грн.;

- заниження податку на додану вартість у загальній сумі 38114,00 грн., у т.ч. за липень 2012 року в сумі 4536,00грн., за серпень 2012 року в сумі 5700,00 грн., за вересень 2012 року в сумі 11605,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 5905,00 грн. та за січень 2013 року в сумі 10368,00грн.

16.08.2013 року з посиланням на зазначений акт перевірки Чугуївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

- №0000262211, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 15674,00грн., (а.с.31),

- №000272211, яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 57171, 00грн., з яких 38114, 00 грн. - основний платіж, 19057,00грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). ( а.с.32).

За правилами, визначеними ст. 55 та пп. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" відносно прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень розпочало процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

За наслідками розгляду скарги підприємства від 12.09.2013р. №85-13, рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області Міністерства доходів і зборів України від 07.11.2013р. №3341/10/20-40-10-04-17, скарга підприємства залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 16.08.2013 року №0000262211 та №000272211 - без змін (а.с.33-36).

Розглядаючи справу, суд відмічає, що критерії правомірності рішень та діянь суб'єктів владних повноважень, до яких в розумінні ст. 3 КАС України та Податкового кодексу України належить і відповідач, викладені законодавцем в ч.3 ст.2 КАС України.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що між позивачем - ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" (покупець) та ТОВ "Промавто" (постачальник) 19.03.2010р. був укладений договір №19/03-2010 (а.с.102-103), відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в кількості, по ціні та в строки, визначені договором.

Суд відмічає, що за формою складення, змістом прав і обов'язків сторін, предметом домовленостей, суттєвими умовами, порядком виконання зобов'язань тощо, означений договір закону не суперечить, вчинений між реально існуючими суб'єктами права зі статусом юридичних осіб, не має відношення до обігу обмежених в цивільному/господарському обороті товарів (робіт, послуг), на порушення інтересів держави як учасника суспільних публічних правовідносин з справляння податків (зборів) не спрямовані.

При вирішенні спору суд бере до уваги, що в силу п.20.1.30 ст.20 Податкового кодексу України органи доходів і зборів мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Наведена норма Податкового кодексу України повністю кореспондує приписам ст.ст.202-204, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, і зумовлює відсутність у контролюючого органу жодних правових підстав для прийняття рішення про збільшення грошових зобов'язань платника податків, сформованих за певним за правочином, до моменту визнання такого правочину недійсним в судовому порядку чи стягнення у судовому порядку активів, одержаних чи належних платнику податків за таким правочином у зв'язку з встановленою судом нікчемністю правочину.

Однак, як з'ясовано судом в ході розгляду спору, зазначений вище правочин податковою інспекцією у судовому порядку не оспорений.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за правочином платник податків подав до суду виписані контрагентом ТОВ "Промавто" на адресу ТОВ «Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс», податкові накладні: №4 від 17.05.2012р. на загальну суму з ПДВ 13500,00грн., №5 від 17.0.52012 року на загальну суму з ПДВ 22200,00грн., №3 від 28.04.2012 року на загальну суму з ПДВ 22200,00грн., №12 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 12600,00грн., №7 від 14.06.2012 року на загальну суму з ПДВ 12600,00грн., №8 від 14.06.2012 року на загальну суму з ПДВ 15600,00грн., №13 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 15600,00грн., №14 від 06.0.72012 року на загальну суму з ПДВ 3240,00грн., №15 від 25.0.72012 року на загальну суму з ПДВ 25920,00грн., №32 від 18.09.2012 року на загальну суму з ПДВ 5400,00грн., №28 від 29.0.82012 року на загальну суму з ПДВ 5400,00грн., №33 від 18.09.2012 року на загальну суму з ПДВ 28800,00грн., №27 від 29.08.2012 року на загальну суму з ПДВ 28800,00грн., №40 від 04.10.2012 року на загальну суму з ПДВ 22200,00грн., №37 від 25.0.92012 року на загальну сум з ПДВ 22200,00грн., №41 від 04.10.2012 року на загальну сум з ПДВ 13230,00грн., №38 від 27.09.2012 року на загальну сум з ПДВ 13230,00грн., №21.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 62208,00грн., (а.с.39, 44-45, 48-49, 51-52, 58, 61, 66-67, 72-73, 76-77, 81-82, 86), видаткові накладні: №РН-0000003 від 17.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 13500,00грн., №РН-0000004 від 17.0.52012 року на загальну суму з ПДВ 44400,00грн., №СФ-00004 від 13.0.42012 року на загальну суму з ПДВ 44400,00грн., №РН-0000009 від 06.06.2012 року на загальну суму з ПДВ 25200,00грн., №СФ-0000007 від 25.05.2012 року на загальну сум з ПДВ 25200,00грн., №РН-0000010 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДв 31200,00грн., №РН-0000011 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 3240,00грн., №СФ-0000013 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 3240,00грн., №РН-0000012 від 25.07.2012 року на загальну сум з ПДВ 25920,00грн., №РН-0000031 від 18.09.2012 року на загальну суму з ПДВ 10800,00грн., №РН-0000032 від 18.0.92012 року на загальну суму з ПДВ 57600,00грн., №РН-0000035 від 04.10.2012 року на загальну сум з ПДВ 44400,00грн., №РН-0000036 від 04.10.2012 року на суму з ПДВ 26460,00грн., №РН-0000037 від 21.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 62208,00грн. (а.с. 37 42-43, 46-47, 50, 56-57, 59, 64, 70, 74, 80, 84).

Оплата за договором проводилася в безготівковій формі, що підтверджується виписками по рахунках. (а.с.89-101).

Крім того, реальність здійснення господарський операцій підтверджується рахунками-фактурами: №СФ-0000003 від 01.03.2012 року на загальну суму з ПДВ 13500,00грн., №СФ-00004 від 13.04.2012 року на загальну суму з ПДВ 44400,00грн., №СФ-0000007 від 25.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 25200,00грн., №СФ-0000008 від 25.05.2012 року на загальну суму з ПДВ 31200,00грн., №СФ-0000013 від 06.07.2012 року на загальну суму з ПДВ 3240,00грн., №СФ-0000014 від 18.07.2012 року на загальну сум з ПДВ 25920,00грн., №СФ-0000022 від 20.08.2012 року на загальну сум з ПДВ 10800,00грн., №СФ-0000021 від 18.09.2012 року на загальну суму з ПДВ 57600,00грн., №СФ-000036 від 18.0.92012 року на загальну суму з ПДВ 44400,00грн., № СФ-0000038 від 20.09.2012 року 26460,00грн., №СФ-0000045 від 20.11.2012 року на загальну суму з ПДВ 62208,00грн.(а.с.38, 43, 47, 53, 57, 60, 65, 71, 75, 83, 85).

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентом зобов'язань за вказаним вище правочином.

Копії витребуваних, оглянутих судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Обставини понесення позивачем витрат за вказаним договором підтверджені матеріалами справи.

Суд зазначає, що первинні документи містять всі необхідні реквізити та, відповідно, фіксують факт вчинення господарських операцій, здійснених позивачем, підтверджують її реальність.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, а також не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик, просторових та часових факторів, економічних чинників, наявності у сторін правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

Судження відповідача про відсутність реальності господарських операцій за правочином слід відхилити, оскільки зазначений довід спростовується встановленими судом та підтвердженими матеріалами справи фактами фактичної наявності товару та використання його у власній господарській діяльності позивача.

Суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача про нереальність господарських операцій проведених позивачем у перевіреному періоді, які ґрунтуються на висновках Єнакієвської ОДПІ Донецької області, викладених у довідці від 19.04.2013р. № 64/22/32924488 "Про результаті проведення зустрічної звірки ТОВ "Промавто" (код ЄДРПОУ: 32924488) щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "ЮНІТЕК" (код ЄДРПОУ: 32804220), їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.05.12 по 30.11.12рр., та інформації Алчевської ОДПІ Луганської області, ДПІ у м. Сєвєродонецьку, ДПІ Приморського району м. Одеси, з огляду на те, що відповідно до положень ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідач у письмових запереченнях на позов посилається на положення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

З цього приводу суд зазначає, що за приписами ч. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та-фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При цьому, ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Із наданих позивачем та досліджених судом первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ "ХЛГЗ" та його контрагентом ТОВ "Промавто" мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні витрат та податкового кредиту підприємства позивача у звітному податковому періоді.

Стосовно твердження відповідача, щодо порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне:

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами, визначеними п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст.201 Податкового кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, не заперечується відповідачем по справі, що ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" отримало від ТОВ «Промавто» податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту у відповідних періодах, та відповідно, ці накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, суми податку на додану вартість за вказаними у акті перевірки та отриманими ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" податковими накладними правомірно включені до складу податкового кредиту, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ, що також не заперечується відповідачем.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Враховуючи, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки та протиправність прийнятих відповідачем 16.08.2013 року податкових повідомлень-рішень №0000262211 та №000272211.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду відповідачем не було доведено правомірності мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення платнику податків додаткових податкових зобов'язань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс", позов слід задовольнити.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 11, 12, 51, 71, 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.08.2013 року №0000262211 та №000272211.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський лікеро-горілчаний завод - плюс" (місцезнаходження: 63525, м.Харків, Чугуївський район, смт.Малинівка, вул.Олімпійська, 1, код ЄДРПОУ - 32500414). судовий збір у розмірі 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 29 липня 2014 року.

Суддя Панченко О.В.