Постанова

від 04.08.2014 по справі 910/6347/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2014 р. Справа№ 910/6347/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Волуйко Т.В

Представники сторін:

позивача:ОСОБА_2 за довіреністю;

ОСОБА_3;

відповідача:Тхоряк О.Ф.- директор;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014

у справі № 910/6347/14 (суддя: Лиськов М.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп"

про стягнення 26 828,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 20000 грн. 00 коп. - основного боргу, 120 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 108 грн. 00 коп. - 3 % річних, 6600 грн. 00 коп. - пені; 2500 грн. - кошти, витрачені позивачем на правову допомогу; 1827 грн. 00 коп. - суму судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у відповідності до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 № 910/6347/14 у справі № 910/6347/14 сформовано для розгляду апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Зеленін В.О., судді: Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 прийнято до розгляду справу № 910/6347/14. Розгляд апеляційної скарги призначений на 04.08.2014 об 11:00.

04.08.2014 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу і просив суд її задовольнити.

04.08.2014 представники позивача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили суд рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2014 між позивачем (Експедитор) та відповідачем (Замовник), був укладений Договір №09/01 про надання транспортно-експедиторських послуг (надалі - договір), за умовами якого Експедитор зобов'язується здійснювати перевезення вантажів власним або залученим транспортним засобом, а Замовник надавати до перевезення вантажі в обсягах згідно з заявкою і оплачувати вартість кожного перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ч. 1 ст. 307 ГК України.

На підставі Заявки Замовника № 09/01 від 09.01.2014 позивачем були надані транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується належним чином оформленим Актом здачі-приймання робіт № 76 від 24.01.2014.

24.01.2014 позивачем було виставлено рахунок, який дійсний до сплати до 31.01.2014 на суму 20000 грн. за надані послуги.

Проте, відповідач вартість отриманих послуг не оплатив, в зв'язку з чим 14.03.2014 позивач направив на його адресу претензію від 13.03.2014 вих.№ 01-1303/П (а.с. 25).

В свою чергу відповідач отримав зазначену претензію 20.03.2014, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Однак, зазначена претензія залишилась без відповіді та виконання, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як вбачається із договору та заявки строк оплати не встановлений.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки відповідач отримав претензію 20.03.2014, то строк оплати настав 28.03.2014.

Оскільки наявні в матеріалах справи документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги, а оплата скаржником за отримані послуги, хоча і після винесення оскаржуваного рішення, свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за кожний календарний день прострочення платежу Замовник оплачує Експедитору пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства, пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

З оскаржуваного рішення вбачається, що місцевий господарський суд помилково визначив початок строку оплати з 31.01.2014 не взявши до уваги, що відповідач отримав претензію 20.03.2014, а тому враховуючи положення ст. 530 ЦК України строк оплати настав 28.03.2014.

Таким чином, строк за який необхідно обчислювати стягнення пені, 3% річних інфляційних втрат 28.03.2014-07.04.2014.

Одже, розмір стягуваної пені за зазначений період становитиме 1100,00 грн., а 3% річних 18,08 грн.

Стосовно інфляційних втрат, то за підрахунками суду за зазначений період становить 440,00 грн., проте позивачем до стягнення заявлено 120,00 грн.

Оскільки, суд не має права виходити за межі заявлених позовних вимог, то до стягнення підлягає сума інфляційних втрат заявлена позивачем, а саме в розмірі 120,00 грн.

З огляду на зазначене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача пені та 3% річних підлягає частковому задоволенню, так-як строк оплати настав 28.03.2014, а позовну заяву було подано 08.04.2014.

До того ж, позивач просив стягнути кошти витрачені останнім за надання правової допомоги в сумі 2500 грн., що підтверджується копією квитанції № 01/0104 від 01.04.2014.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

В зв'язку з зазначеним вище, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 підлягає зміні в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 змінити в частині суми стягнення пені та 3% річних.

2. Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 910/6347/14 викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп" (01013, м. Київ, Вулиця Деревообробна, будинок 12, корпус 1, офіс 2 К01; ідентифікаційний код: 35911887) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (23000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. - основного боргу, 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. - інфляційні втрати, 18 (вісімнадцять) грн. 08 коп. - 3 % річних, 1100 (одна тисяча сто) грн. 00 коп. - пені; 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. - кошти, витрачені позивачем на правову допомогу; 1616 (одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 53 коп. - суму судового збору."

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (23000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АФТ Груп" (01013, м. Київ, Вулиця Деревообробна, будинок 12, корпус 1, офіс 2 К01; ідентифікаційний код: 35911887) 105 (сто п'ять) грн. 05 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/6347/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді О.Ф. Синиця

Е.О. Шевченко