Рішення

від 04.08.2014 по справі 910/11513/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11513/14 04.08.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" Приватного підприємства "Компанія "Еліта" простягнення 23041 грн 19 коп. Представники сторін: від позивача:Качан В. В. - представник за довіреністю б/н від 15.05.2014; від відповідача 1: не з'явились; від відповідача 2:не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" та Приватного підприємства "Компанія "Еліта" про солідарне стягнення 24297 грн 70 коп. заборгованості до договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013, в тому числі: 19529 грн 02 коп. основного боргу, 837 грн 04 коп. пені, 1931 грн 64 коп. 30% річних, а саме з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" - 19429 грн 02 коп. основного боргу, 837 грн 04 коп. пені, 1931 грн 64 коп. 30% річних, з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" - 100 грн 00 коп. основного боргу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" договору дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару 19529 грн 02 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 837 грн. 04 коп. та 30 % річних у розмірі 1931 грн 64 коп., та виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" за договором дистрибуції було забезпечено порукою за договором поруки № 07/14 від 03.02.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" та Приватним підприємства "Компанія "Еліта".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11513/14, розгляд справи призначений на 08.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 справу № 910/11513/14 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду та заява про уточнення суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/11513/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 справу № 910/11513/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2014 розгляд справи відкладено на 04.08.2014, у зв'язку з неявкою представників відповідачів у судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Представники відповідачів у судове засідання 04.08.2014 не з'явились, клопотання про відкладення розгляду справи не подали, вимоги суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресами, зазначеними у Спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18837622 та № 18837621.

У судове засідання 04.08.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача - 1 18438 грн 32 коп. заборгованості, 1239 грн 27 коп. пені, 3263 грн 13 коп. 30 % річних, а також з відповідача - 2 - 100 грн 00 коп. заборгованості.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 04.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Домінінанта Фуд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" (покупець) укладено договір дистрибуції товару № 15/05-13, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується покупцеві у власність продукти харчування торгової марки, згідно специфікації, визначені останнім у замовленні (далі - товар), а покупець зобов'язується приймати обумовлений товар та оплачувати його в порядку і в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2013. В разі неповідомлення сторін за 30 календарних днів до закінчення строку його дії, даний договір вважається пролонгованим за кожен наступний календарний рік і на тих же умовах (пункт 7.4. договору).

Згідно з пунктом 3.1. договору постачальник постачає товар на умовах DDР згідно правил „Інкотермс" в редакції 2000 року.

У відповідності до пункту 3.2. договору датою поставки і датою переходу права власності на партію товару є дата фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

Передача товару здійснюється за всіма документами на нього, передбаченими чинним законодавством (накладною, податковою накладною, копіями сертифікатів та іншими документами, що засвідчують якість товару), які передаються разом з кожною партією товару. В разі відсутності у покупця вказаних документів з будь-яких причин він (покупець) має невідкладно повідомити постачальника про необхідність їх повторного надання (пункту 3.4. договору).

Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 21 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару є дата зазначена у накладних.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Нормами частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору дистрибуції № 15/05-13 від 20.05.2013 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № 20457 від 06.11.2013 на суму 2475 грн 60 коп., № 20524 від 06.11.2013 на суму 978 грн 84 коп., № 20982 від 15.11.2013 на суму 3991 грн 68 коп., № 21049 від 15.11.2013 на суму 4561 грн 92 коп., № 22225 від 28.11.2013 на суму 5097 грн 78 коп., № 25447 від 15.01.2004 на суму 2886 грн 96 коп., товарно-транспортними та податковими накладними, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого товару, а саме відповідачем здійснено лише часткову оплату товару у розмірі 1000 грн 00 коп. (500 грн 00 коп. - 07.03.2014, 500 грн 00 коп. - 02.03.2014), що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача, у зв'язку з чим в останнього, станом на день подання позову, виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 19029 грн 02 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 19029 грн 02 коп.

Судом встановлено, що відповідачем після порушення провадження у справі, а саме 03.07.2014, проведено часткову оплату товару у розмірі 490 грн 68 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні 18.07.2014 представник позивача підтримав подану до відділу діловодства Господарського суду міста Києва 08.07.2014 заяву про уточнення суми позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача-1 - 18438 грн 32 коп. заборгованості, 1239 грн 27 коп. пені, 3263 грн 13 коп. 30 % річних, а також з відповідача - 2 - 100 грн 00 коп. заборгованості.

Згідно з пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 Господарським процесуальним кодексом, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи- об'єднання позовних вимог, чи- зміну предмета або підстав позову.

Подана позивачем заява про уточнення позовних вимог розцінюється судом як заява про зменшення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 18538 грн 34 коп. та про збільшення позовних вимог в частині стягнення пені у 1239 грн 72 коп. та 30 % річних у розмірі 3263 грн 13 коп., а саме суд розглядає вимоги про стягнення з відповідача-1 - 18438 грн 32 коп. заборгованості, 1239 грн 27 коп. пені, 3263 грн 13 коп. 30 % річних, та з відповідача - 2 - 100 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином суд приймає відповідні зменшення (в частині стягнення основного боргу) та збільшення позовних вимог (в частині стягнення пені та 3 % річних) та розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 - 18438 грн 32 коп. заборгованості, 1239 грн 27 коп. пені, 3263 грн 13 коп. 30 % річних, та з відповідача - 2 - 100 грн 00 коп. заборгованості.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем-1 обов'язку з оплати отриманого товару за договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013 та факту наявності заборгованості у розмірі 18538 грн 34 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 18538 грн 34 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором дистрибуції № 15/05-13 від 20.05.2013, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 1239 грн 72 коп. за загальний період прострочення щодо кожного з платежів з 28.11.2013 по 08.07.2014, та 30 % річних у розмірі 3263 грн 13 коп. за загальний період прострочення щодо кожного з платежів з 28.11.2013 по 08.07.2014, відповідно до розрахунку доданого до заяви про уточнення позовних вимог, поданої через відділ діловодства Господарського суду 08.07.2014.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно пунктом 5.2.1. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочки розрахунку за весь час просточення .

У відповідності до частини 5 статті 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом наведених норм встановлені проценти є платою, яку згідно умов договору отримує покупець від продавця як за правомірне, так і за неправомірне користування останнім утриманими грошовими коштами.

Згідно з пунктом 2.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), зокрема процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 Цивільного кодексу України), оскільки стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.

Положеннями пункту 5.6. договору визначено, що кожна із сторін має сплатити іншій стороні в разі порушення грошового зобов'язання 30% річних з заборгованої суми за неправомірне користування грошовими коштами.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 5.2.1 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 536 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором, позивачем були правомірно нараховано пеню та 30 % річних. Перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок пені у розмірі 1239 грн 72 коп. та 30 % річних у розмірі 3263 грн 13 коп., нарахованих за загальний період прострочення з 28.11.2013 по 08.07.2014 з урахуванням періодів нарахування пені за всіма платежами, відповідно до розрахунку, доданому до уточнення до позовної заяви, суд вважає його обґрунтованим та таким, що відповідає приписам законодавства про порядок та строки нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1239 грн 72 коп. та 30 % річних у розмірі 3263 грн 13 коп., підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

03.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» (кредитор за договором) та Приватним підприємством «Компанія «Еліта» (поручитель за договором) укладено договір поруки № 07/14, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником (Товариство з обмеженою відповідальністю «ТФ Кремартіс») грошових зобов'язань перед кредитором, що виникли за договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФ Кремартіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд».

Згідно з пунктом 6.1 договору поруки визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язані за цим договором із урахуванням положень розділу 4 цього договору.

Положеннями розділу 4 договору поруки визначено, що порука припиняється: з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у випадку зміни цього зобов'язанню що спричинює збільшення відповідальності чи інші несприятливі наслідки для поручителя, без згоди останнього; з переведенням на іншу особу боргу по забезпеченому порукою зобов'язанню, якщо поручитель не дав кредитору згоди відповідати за нового боржника; коли кредитор протягом дванадцяти місяців із дня незадоволення вимоги кредитор до боржника за договором поставки не висунув вимоги до поручителя; якщо кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване поручителем.

Згідно з пунктом 1.2 договору покури поручитель відповідає за боржника у обсязі, визначеному цим договором, за умови невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за договором поставки.

Зобов'язання боржника за договором поставки, виконання яких забезпечується цим договором, полягають у наступному: здійснення боржником оплати за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора з відстрочкою платежу 21 календарний день з дня отримання товару по договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013 (пункт 1.4. договору поруки).

У відповідності до положень розділу 2 договору поруки відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми в розмірі 100 грн. 00 коп. Поручитель не відповідає за відшкодування боржником збитків та за сплату ним штрафу, передбачених договорами поставки.

Положеннями пункту 3.1 договору поруки визначено, що кредитор вправі звернутися до поручителя наступного дня після настання строку виконання боржником грошового зобов'язання за договорами поставки.

Відповідно до пункту 3.2. договору поруки у випадку невиконання грошового зобов'язання за договором поставки, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, при цьому кредитор вправі вимагати від поручителя виконання його зобов'язань за цим договором у разі незадоволення вимоги кредитора до боржника за договорами поставки.

Згідно з пунктом 3.3. договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником грошового зобов'язання за договором дистрибуції самостійно сплатити а користь кредитора 100 грн. 00 коп. не пізніше як протягом двох банківських днів з моменту отримання від кредитора письмової вимоги про це шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на поточний рахунок Кредитора (п/р 26003038298 в ПАТ «Полікомбанк» в м. Чернігові, МФО 353100).

Згідно з нормами статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 1 та 2 статті 543 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Згідно з частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Судом встановлено, що 29.03.2014 позивач направив на адресу Приватного підприємства «Компанія «Еліта» вимогу про сплату боргу № 68/14 від 28.03.2014 за договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013, яка була отримана останнім 03.04.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0785000135361.

З огляду на вищенаведене та доведення факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» заборгованості за договором дистрибуції товару № 15/05-13 від 20.05.2013, позовні вимоги позивача в частині стягнення з Приватного підприємства «Компанія «Еліта» заборгованості у розмірі 100 грн 00 коп. підлягають задоволення в повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено клопотання про відшкодування витрат, сплачених за послуги адвокатів, у розмірі 2000 грн 00 коп.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг лише адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката по даній справі на суму 2000 грн 00 коп., позивач надав договір про надання юридичних послуг від 05.11.2011, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Домінанта Фуд» та адвокатом ОСОБА_2, копію свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 22.10.2008, додаток заявку № 52 від 10.03.2014 до договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011, акт виконаних робіт від 14.04.2014 по заявці № 52 від 10.03.2014 до договору про надання юридичних послуг від 05.12.2011 та квитанцію до прибуткового касового ордера № 78 від 14.04.2014 на 2000 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Нормами частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, витрати позивача, понесені у зв'язку з оплатою послуг адвоката та судовий збір покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кремартіс" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Петровського, буд. 128, ідентифікаційний код 37812770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" (01133, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 3, ідентифікаційний код 37264943) заборгованість у розмірі 18438 (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн 34 коп., пені у розмірі 1239 (одна тисяча двісті тридцять дев'ять) грн 72 коп., 30 % річних у розмірі 3263 (три тисячі двісті шістдесят три) грн 13 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) грн 07 коп. та витрати за послуги адвоката у розмірі 1991 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто одна) грн 32 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Компанія "Еліта" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, ідентифікаційний код 33062357) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Домінанта Фуд" (01133, м. Київ, бул. Марії Приймаченко, буд. 3, ідентифікаційний код 37264943) заборгованість у розмірі 100 (сто) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 (сім) грн 93 коп. та витрати за послуги адвоката у розмірі 8 (вісім) грн 68 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 11.08.2014

Суддя І.М. Отрош