Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/5717/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5717/14 13.08.14

за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербудсервіс" 2) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфортний дім» простягнення 96 689,43 грн.

Судді Пукшин Л.Г. - головуючий

Грєхова О.А.

Стасюк С.В.

Представники :

від позивача Кирищук В.П. - представник за довіреністю № 91/2014/02/14-1 від 14.02.14; від відповідача-1 Луценко В.А. - представник за довіреністю № 23-006 від 16.04.14; Сацюк В.А. - керівник; від відповідача-2не з'явились

В судовому засіданні 13.08.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербудсервіс" про стягнення 96 689,43 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.11.2012 між позивачем та відповідачем-1 було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530652, на підставі якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії. За доводами позивача, відповідачем належним чином не виконуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати вартості спожитої енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість з 01.11.2012 по 01.02.2014 у розмірі 95 185,97 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді 3 % річних - 1 299,16 грн. та інфляційне відшкодування - 204,30 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.04.2014 порушено провадження у справі № 910/5717/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 23.04.2014.

18.04.14 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача - ОСББ «Комфортний дім», яке обґрунтоване наступним. Між ТОВ «Мастербудсервіс» та ОСББ «Комфортний дім» 10.10.13 був укладений договір № 10/10/2, відповідно до умов якого борг ТОВ «Мастербудсервіс» перед ПАТ «Київенерго» у розмірі 29 705,01 грн. зобов'язується оплатити ОСББ «Комфортний дім». Крім того, відповідач зазначив, що після створення мешканцями будинку ОСББ «Комфортний дім», тобто з 03.07.13 оплату за послуги постачання теплової енергії основна частина мешканців будинку перераховує на р/р ОСББ «Комфортний дім» на підставі виставлених ОСББ рахунків на оплату під виглядом рахунків для добровільних внесків. Відповідач зазначив, що неодноразово звертався до ОСББ «Комфортний дім» з пропозицією укласти відповідний договір , яким передбачити оплату послуг ТОВ «Мастербуд», що ним надаються мешканцям будинку.

В судове засідання 23.04.14 представники сторін з'явились, представник від повідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, представник позивача проти вказаного клопотання заперечував.

Відповідно до ч.1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача .

Згідно з п.5 листа Вищого господарського суду від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" питання про достатність підстав для вчинення відповідної процесуальної дії вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів певної справи і з огляду на те, чи сприятиме залучення іншого відповідача з'ясуванню усього кола обставин, що входять до предмета доказування у справі, встановленню наявності або відсутності правопорушення, прийняттю законного та обґрунтованого рішення. Необхідно також мати на увазі, що інший відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги, - на відміну від третьої особи на стороні відповідача, за рахунок якої такі вимоги ніколи не задовольняються.

Клопотання відповідача було судом задоволено та ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.04.2014 залучено до участі у справі іншого відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Комфортний дім", розгляд справи відкладено на 04.06.2014.

Ухвалою суду від 04.06.2014 витребувано у відповідача-2 додаткові докази по справі, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 18.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 18.06.2014 справу № 910/5717/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Пукшин Л.Г. (головуючий), Ващенко Т.М., Грєхова О.А.

Ухвалою суду від 18.06.2014 прийнято справу до провадження колегії суддів, призначено розгляд справи на 16.07.2014 та витребувано у ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" інформацію про здійснення оплати мешканцями будинку на р/р ОСББ "Комфортний дім", що знаходиться по вул. Ямській 35/34 у м. Києві за надані послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 03.07.2013 року по 01.02.2014 року, а саме платіжні доручення з призначенням платежу та/або виписку банку по вказаних платежах з обов'язковим зазначенням призначення таких платежів, платників та отримувача.

15.07.2014 до господарського суду надійшов лист ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" з копіями платіжних доручень по оплаті теплової енергії на розрахунковий рахунок ОСББ "Комфортний дім" за період з 03.07.2013 по 01.02.2014.

У судове засідання, призначене на 16.07.2014, з'явились представники сторін та від відповідача-2 з'явився громадянин ОСОБА_9, який надав неналежно оформлену довіреність, а саме без зазначення повної дати видачі даної довіреності.

У судовому засіданні представник відповідача-1 надав додаткові документи, що були долучені судом до матеріалів справи.

Керуючись ст.. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 13.08.14 у зв'язку з необхідністю отримання належним чином оформленої довіреності представника відповідача-2 та додаткових доказів по справі.

04.08.14 через канцелярію суду від відповідача-1 надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої відповідач-1 просить суд накласти арешт на все майно, а також рахунки, що належать відповідачу-2 у зв'язку з тим, що на думку відповідача-1 ОСББ «Комфортний дім» здійснює нецільове використання коштів, що в подальшому може призвести до неможливості стягнення суми заборгованості з останнього.

13.08.14 через канцелярію суду відповідач-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю надати витребуваний судом витяг з ЄДРПОУ.

В судове засідання 13.08.14 з'явились представники позивача та відповідача-1, представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розглянувши клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовила в його задоволенні, виходячи з наступного.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судові засідання у даній справі неодноразово відкладались у зв'язку з неявкою представника відповідача-2 та невиконанням ним вимог ухвал суду.

Крім того, суд зазначає, що клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи не містить жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин (стосовно звернення відповідача-2 до державного реєстратора) та, вказана обставина не позбавляє відповідача-2 обов'язку направити в судове засідання представника, надавши йому належним чином оформлену довіреність.

Таким чином, подане відповідачем-2 клопотання про відкладення розгляду справи вважається судом необґрунтованим та формальним, а отже таким, що порушує інтереси та процесуальні права інших сторін у спорі, у зв'язку з чим підлягає відхиленню.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача-2 та відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримав заяву про забезпечення позову, представник позивача проти вказаної заяви заперечував. Розглянувши заяву відповідача-1 про забезпечення позову, колегія суддів відмовила в її задоволенні, виходячи з наступного.

Статтею 66 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За вимогами ст. 66 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових коштів); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюється на підставі доказів - фактичних даних, які встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

При цьому, докази у відповідності зі ст. 34 ГПК України, повинні відповідати, вимогам належності та допустимості.

В силу ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином завіреній копії.

Між тим, як вбачається із заяви відповідача-1 про забезпечення позову, остання не містить взагалі обґрунтованих доводів чи припущень щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Таким чином заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх письмовими та належними доказами, а отже, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів встановила:

16 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербудсервіс" (споживач, відповідач-1) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 6530652 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими органами виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 2 до договору, відповідно до умов п. 9 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-5 оформлену постачальником платіжну рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на р/р постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії яка використається орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-1 в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.11.2012 року по 01.02.2014 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2014 року становила 95 185,97 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530652 від 16.11.2012 року в період з 01.11.2012 року по 01.02.2014 року у відповідача-1 перед позивачем в сумі 95 185,97 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно тверджень відповідача-1 про те, що боржником за зобов'язаннями перед позивачем є відповідач-2, який виставляє рахунки за послуги постачання теплової енергії у гарячій воді мешканцям будинку, хоч надання таких послуг забезпечується відповідачем-1, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлено судом, договір на постачання теплової енергії у гарячій воді з позивачем було укладено саме відповідачем-1, отже саме у ТОВ "Мастербудсервіс" виникли зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку № 2 до договору № 530652 від 16.11.2012р.

З матеріалів справи (листи позивача № 10.10.13 № 029/53/8942, відповідача-1 б/н від 13.09.13, від 24.10.13 № 15/10, відповідача-2 б/н за вересень 2013) вбачається, що станом на момент вирішення спору між позивачем та відповідачем-2 не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, вказаний договір укладено не було, отже чинним є договір № 530652 від 16.11.2012р, укладений між позивачем та відповідачем-1.

Крім того, листом від 20.07.12 № 524-969 Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації саме ТОВ «Мастербудсервіс» визначено балансоутримувачем житлового будинку по вул.. Ямська, 35/34 в м. Києві.

Таким чином, обов'язок сплати заборгованості за спожиту теплову енергію лежить на відповідачеві-1, в той же час колегія суддів зазначає, що питання компенсації понесених відповідачем-1 збитків з вини відповідача-2 не входить до предмету спору в межах даної справи. Враховуючи викладене, оскільки, доказів порушення прав позивача відповідачем-2 не подано, в позові до відповідача-2 слід відмовити.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача-1 3 % річних в розмірі 1299,16 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 2 04,30 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач-1 прострочив виконання грошового зобов'язання за договором № 530652 від 16.11.2012р, що є порушенням умов договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору, умовами статті 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача-1 перед позивачем за договором № 530652 від 16.11.2012р на постачання теплової енергії, суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 1299,16 грн. та інфляційної складової боргу в сумі 204,30 грн.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У позові Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комфортний дім» відмовити.

2. Позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербудсервіс» задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастербудсервіс» (03038 м. Київ, вул. Боженка, буд. 44, ідентифікаційний код 36957498) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 95 185 (дев'яносто п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 97 коп., три відсотки річних в розмірі 1 299 (одну тисячу двісті дев'яносто дев'ять) грн. 16 коп., інфляційну складову боргу в розмірі 204 (двісті чотири) грн. 30 коп., 1 933 (одну тисячу дев'ятсот тридцять три) грн. 79 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.08.2014 р.

Судді Л.Г. Пукшин - головуючий

О.А.Грєхова

С.В. Стасюк