Рішення

від 11.08.2014 по справі 922/3114/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 922/3114/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Кубах І.М.

розглянувши справу

за позовом ПСП "Граніт", с. Рясне до ТОВ "Віват-Стафф", м. Харків про стягнення 75 374,77грн. за участю представників сторін:

позивача - Чалий О.В., директор, Савченко Д.С., дов. б/н від 21.07.14р.;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача 71 000,00грн. попередньої оплати, 4 374,77грн. неустойки за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 13/03 від 13.03.14р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань (у тому числі про відкладення розгляду справи) не заявив, про час та місце проведення засідання суду був повідомлений належним чином, доказом чого є залучене до справи повідомлення про вручення поштового відправлення - копії ухвали суду про порушення провадження у справі, що в силу приписів ст.64 Господарського процесуального кодексу України є свідченням належного повідомлення сторін процесу.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представника відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13.03.14р. між Приватним сільськогосподарським підприємством "Граніт" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф" (відповідач) було укладено договір поставки № 13/03 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар у кількості та на умовах, визначених даним договором, а позивач прийняти та оплатити його вартість.

Кількість, ціна, загальна вартість товару, порядок розрахунків та строки поставки сторони погодили у специфікації (додаток № 1 від 13.03.14р.) до договору, яка є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.1 договору, оплата товару здійснюється згідно з додатками до даного договору, а саме шляхом 100% передоплати протягом двох банківських днів з дати підписання даного договору (п.3 специфікації).

Строк поставки товару, згідно п.4 специфікації до договору здійснюється відповідачем протягом двох робочих днів з дати надходження попередньої оплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином та 17.03.14р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 71 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 17.03.14р.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, у визначений сторонами термін оплачений товар позивачу не поставив.

За приписами п.2 ст.693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, при чому доведеної до продавця.

09.07.14р. позивач звернувся на адресу відповідача з вимогою про повернення позивачу сплачених грошових коштів в сумі 71 000,00грн., у зв'язку з втратою інтересу до виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару.

Дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Натомість факт не поставки товару підтверджується гарантійним листом (вих. № 56 від 04.04.14р.), в якому відповідач гарантує позивачу протягом двох тижнів (до 18.04.14р. включно) здійснити поставку товару, чого відповідачем зроблено не було.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що відповідач не поставив позивачу товар, не повернув сплачену позивачем суму попередньої оплати, докази на підтвердження повернення ним суми попередньої оплати в розмірі 71 000,00грн. у справі відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.6.2 договору, сторони погодили, що у разі порушення відповідачем строків поставки товару, відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожний день прострочення.

На підставі зазначеного, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач за період з 20.03.14р. по 22.07.14р. нарахував неустойку в розмірі 4 374,77грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає умовам договору.

За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.509, 610, 611, 612, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віват-Стафф", код ЄДРПОУ 36226142 (61057, м. Харків, вул. Римарська, 16, кв. 11, відомості про рахунки відсутні) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Граніт", код ЄДРПОУ 30916550 (62223, Харківська область, Золочівський район, с. Рясне, відомості про рахунки відсутні) - 71 000,00грн. суми попередньої оплати, 4 374,77 неустойки, 1 827,00грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.08.2014 р.

Суддя Т.А. Лавренюк