Постанова

від 30.07.2014 по справі 911/1215/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 911/1215/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Власова Ю.Л.

Шаптали Є.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача Поліщук Р.В. - представник за довіреністю;

від відповідача (апелянта) не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс"

на рішення господарського суду Київської області від 10.06.2014

у справі № 911/1215/14 (суддя Черногуз А.Ф.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс"

про стягнення 5 724,52 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 10.06.2014 у справі № 911/1215/14, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс" - задоволено, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТ ТЕЛЕСЕТЬ" 4 964,52 грн. боргу (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) та розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач безпідставно ухилився від підписання акту № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн., оскільки на момент складання вказаного акту договір між сторонами був чинний і не припинив свою дію. А оскільки відповідачем не надавалось заперечень щодо якості послуг тощо, суд визнач вказаний акт таким, що погоджений сторонами, і відповідно, у відповідача виник обов'язок оплатити вартість наданих послуг.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 10.06.2014 у справі № 911/1215/14 - скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову - відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що за період фактичного отримання послуг з 01.11.201 по 04.11.2013 заборгованість у відповідача відсутня, оскільки ним було перераховано в якості оплати послуг за цей період 760,00 грн. Починаючи з 05.11.2013 відповідач не отримував від позивача послуг за договором, і обов'язок по їх оплаті згідно акту № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн. у нього відсутній, оскільки відповідач листом від 04.11.2013 № 01/11 заявив про припинення надання послуг за договором, внаслідок чого договір є розірваним в односторонньому порядку. Також, відповідач наголошував на тому, що акт № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн. ним не отримувався і позивачем не подано доказів його отриманян відповідачем, а також на тому, що позивач взагалі не мав права надавати телекомунікаційні послуги на території Київської області, оскільки у позивача відсутні ліцензія на їх надання.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс" по справі № 911/1215/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Корсакова Г.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвентекс" на рішення господарського Київської області від 10.06.2014 по справі №911/1215/14 прийнято до провадження та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи №911/1215/14 призначено на 30.07.2014 об 11 год. 40 хв.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу №911/1215/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 справу № № 911/1215/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Шаптала Є.Ю., розгляд справи № 911/1215/14 вирішено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні - 30.07.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 30.07.2014 проти доводів апеляційної скарги - заперечував, вказував на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування - відсутні.

Так, позивач у поданому через канцелярію суду письмовому відзиві на позов вказував на те, що позивач мав право надавати телекомунікаційні послуги на території Київської області, оскільки такий вид діяльності як надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунікаційних мереж відповідача, мереж ефірного теле- та радіомовлення, проводового радіомовлення, телемереж, не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації». Також, відповідач користувався послугами згідно умов укладеного договору в період з 05.12.2013 по 31.12.2013, у зв'язку з чим позивач виставив відповідний акт № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн., і у відсутності заперечень на який, у відповідача виник обов'язок по його оплаті.

Відповідач в судове засідання представників не направив, через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження.

Суд апеляційної інстанції враховує і те, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 N 1556/5 (з подальшими змінами).

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представника відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та, що підтверджується матеріалами справи, 20.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІТ Телесеть" (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Адвентекс" (клієнт) було укладено договір на надання послуг передачі даних № 37 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого оператор надає клієнту канали зв'язку для доступу до комп'ютерних мереж загального користування (МЗК), об'єднання локальних комп'ютерних мереж у різних приміщеннях в єдину віртуальну мережу (ВМ), інші послуги згідно умов зазначених у цьому договорі і додатках до цього договору, які сторони оформляють і підписують окремо щодо кожного каналу зв'язку або декількох каналів зв'язку, що пов'язані між собою з точки зору технологічних або фінансових критеріїв, а клієнт зобов'язується прийняти послуги, вчасно та в повному обсязі сплачувати їх вартість оператору.

Відповідно до п. 3.1. договору перелік, тарифи та форма оплати щомісячних послуг (авансова або кредитна) визначаються у додатку для КЗ. Платежі здійснюються клієнтом шляхом перерахування коштів на поточний рахунок оператора.

Відповідно до додатку № 1 від 20.09.2012 до договору № 37 від 20.09.2012 сторони погодили, що послуги будуть надаватися за адресою м. Бровари, бул. Незалежності, 16. Одноразовий платіж складає 2850,00 грн., щомісячний платіж складає 5700,00 грн.

В розділі 5 договору сторони погодили, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами та діє 1 рік, а щодо фінансових зобов'язань діє до виконання їх сторонами у повному обсязі. Якщо жодна із сторін не заявить письмово документом, підписаним уповноваженим представником сторони про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну його дії, то договір автоматично пролонговується на наступний рік.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 Цивільного кодексу України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно актів надання послуг № 635 від 30.11.2013 та № 772 від 31.12.2013 позивачем було надано відповідачу послуги вартістю 760,00 грн та 4964,52 грн відповідно, що загалом складає 5724,52 грн та було виставлено рахунки на оплату № 688 від 26.11.2013 та № 753 від 05.12.2013.

Як встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апелдційної інстанції, відповідачем вказані акти підписано не було.

Відповідно до п. 2.2.10 договору оператор зобов'язаний надавати клієнту акт наданих послуг, якщо це зазначено у додатку для КЗ. Акт може надаватися оператором клієнту у письмовій або електронній формі (форма акту визначається сторонами у додатку до КЗ). У випадку, якщо у додатку до КЗ зазначено, що оператор надає акти клієнту, то оператор після закінчення кожного місяця протягом дії цього договору, надає клієнту акт за минулий місяць. Акт надається клієнту не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем в якому були надані оператором послуги. Якщо клієнт не виконав умов зазначених у п. 2.3.8. цього договору щодо повернення акту і не надіслав до 15 числа місяця наступного за місяцем, я кому були надані оператором послуги на поштову адресу оператора листа з поясненням причин відмови підписання ним акту, то вважається, що клієнт погодився з актом, який було надіслано оператором клієнту, і оператор має право закрити акт в односторонньому порядку.

Як встановлено місцевим господарським судом, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем не надсилалось позивачу листів із зауваженнями до актів або якості, строків тощо надання послуг.

Крім того, відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції було сплачено 760,00 грн, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Відтак, неоплаченим відповідачем залишився лише акт № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що звертався до позивача з листом № 01/11 від 04.11.2013 про тимчасове призупинення надання послуг з доступу до мережі Інтернет, а також з листом № 05/11 від 05.11.2013, якому просив взагалі припинити надання послуг саме з 05.11.2013.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на листі № 05/11 від 05.11.2013 (в якому відповідач наголошує на повному припиненні надання послуг за договором) наявна відмітка наборного штампу з позначкою ТОВ «ІТ Телесеть», а також напис від руки «пришло 23.12.13». Відомостей про посадову особу, яка здійснила вказану відмітку - наведений лист не містить.

Так, розділом 5 договору, встановлено, що у випадку, коли клієнт бажає розірвати договір в односторонньому порядку, він звертається до оператора з письмовим повідомленням не пізніше ніж за місяць до дати розірвання договору.

Позивач звернувся до відповідача з листом № 3 від 09.01.2014, в якому наголосив на тому, що оскільки лист відповідача № 05/11 від 05.11.2013 отримано електронною поштою лише 23.12.2013, то датою закінчення договору вважатиметься 23.01.2014.

З огляду на викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскільки відповідачем не надано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України звернення до позивача з письмовим повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку з грудня місяця 2013 року,

Наданий відповідачем лист № 05/11 від 05.11.2013, в якому він просив взагалі припинити надання послуг за договором - не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу звернення до позивача з письмовим повідомленням про розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки вказаний лист не містить відомостей, які достовірно надають можливість встановити його отримання позивачем (в особі його уповноваженої особи).

Проте, враховуючи те, що позивач не заперечував ту обставину, що лист відповідача № 05/11 від 05.11.2013 отримано електронною поштою лише 23.12.2013, внаслідок чого договір припинив свою дію 23.01.2014, а тому у відповідача наявний обов'язок оплатити послуги за договором , надані позивачем у грудні 2013 року і оформлені актом № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн., щодо обсягу наданих послуг за яким відповідач жодних зауважень не висував, і який у відповідності до пункту 2.2.10 договору є таким, що узгоджений з відповідачем.

З огляду на вищенаведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно ухилився від підписання акту № 772 від 31.12.2013 на суму 4964,52 грн., оскільки у вказаний період договір був чинним і послуги за ним надавались, а оскільки відповідачем не надавалось заперечень щодо якості послуг, а тому наведений акт є таким, що погоджений сторонами, а тому у відповідача виник обов'язок оплатити вартість наданих послуг на суму 4 964,52 грн. .

Довод апелянта в обгрунтування підстав скасування судового рішення про те, що позивачем порушено вимоги Закону України "Про телекомунікації", а саме що у позивача відсутня ліцензія для надання своїх послуг на території Київської області, а також на порушення позивачем умов договору в частині проведення тестування каналу зв'язку та підписання відповідного акту, та в частині ведення достовірного обліку телекомунікаційних послуг - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставний та необґрунтований з огляду на нижченаведене.

Згідно умов укладеного між сторонами договору, позивач вступає у якості оператора надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Статтею 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що оператор телекомунікацій - це суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж;

Частиною 1 статті 42 Закону України «Про телекомунікації» встановлено, що діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Частиною 7 статті 42 Закону України «Про телекомунікації» визначено, що ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку: місцевого; міжміського; міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, вимогами наведеного Закону встановлено позивач мав право надавати телекомунікаційні послуги на території Київської області, оскільки такий вид діяльності як надання послуг доступу до Інтернету та/або з технічного обслуговування та експлуатації власних телекомунікаційних мереж, що не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації»

До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що з правовідносин, що склались між сторонами (що підтверджується актами надання послуг за попередні періоди, що були підписані та оплачені відповідачем) можна дійти висновку, що послуги надавались відповідачу і приймались останнім, про що не було жодних заперечень з боку відповідача.

З врахуванням ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд вважає вимогу позивача про стягнення в відповідача 4964,52 грн боргу обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в сумі 4964,52грн. за надані позивачем та отримані відповідачем послуги за договором у грудні 2013 року.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги, у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу на рішення господарського суду Київської області від 10.06.2014 у справі № 911/1215/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 10.06.2014 у справі № 911/1215/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1215/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Ю.Л. Власов

Є.Ю. Шаптала