Рішення

від 30.07.2014 по справі 910/14333/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14333/14 30.07.14

За позовомДержавного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" простягнення 4 319,72 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Шпортило Я.І. - юрисконсульт від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (надалі - ДП "МА "Бориспіль") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (надалі - ТОВ "Трейдінг Восток") про стягнення 4 319,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.06.2012 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (надалі - РВ ФДМУ по Київській області) та відповідачем було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1302, на виконання умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежитлові приміщення, натомість відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 3 019,86 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 197,90 грн., 3% річних у розмірі 80,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 387,62 грн. та штрафу у розмірі 634,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 р.

В судове засідання 30.07.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 15.07.2014 р. виконав, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання від 30.07.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 15.07.2014 р., яка надіслана за адресою, вказаною в позовній заяві, та повідомленням про вручення поштового відправлення №0407023199192 (0103029108394).

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 30.07.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2012 р. між РВ ФДМУ по Київській області (орендодавець) та ТОВ "Трейдінг Восток" (орендар) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №1302 (надалі - "Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №75 на другому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 15,6 кв.м. (далі - майно).

Згідно з пунктом 1.2 Договору майно знаходиться на балансі ДП "МА "Бориспіль" (балансоутримувач) та розміщено за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль.

У відповідності до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта-приймання-передачі майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 2.4 Договору обов'язок щодо складання акта приймання-передачі покладається на орендодавця.

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) без врахування ПДВ становить 6 219,87 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 Договору).

Згідно із п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі не меншому, ніж потроєний розмір орендної плати за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні три місяці оренди (п. 3.10 Договору).

Відповідно до пункту 3.11 Договору у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з п. 5.2 Договору орендар зобов'язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача акт приймання-передачі виконаних послуг та рахунок. Підписаний акт приймання-передачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом п'яти днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом п'яти днів акт приймання-передачі виконаних послуг не буду повернуто балансоутримувачу та не надана. в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаний сторонами.

Протягом місяця після підписання Договору орендар зобов'язаний внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету і балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього Договору. Після закінчення основного строку Договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останні місяці з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету і балансоутримувачу збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення Договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені Договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума оренди (п. 5.6 Договору).

Орендар зобов'язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату, компенсувати експлуатаційні витрати та витрати на утримання майна, в тому числі податку на землю, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (п. 5.7 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 26 червня 2012 р. до 25 червня 2013 р. включно.

Згідно із п. 10.3 Договору зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін за умови погодження з балансоутримувачем. Зміни, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною цього договору.

Чинність цього договору припиняється зокрема достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду (п. 10.5 Договору).

Пунктом 5.14 Договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

На виконання умов Договору сторонами 26.06.2012 р. було підписано акт приймання-передачі державного майна №1, відповідно до якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало, а ТОВ "Трейдінг Восток" прийняло в орендне користування нежитлове приміщення №75 на другому поверсі бізнес-центру вантажного терміналу, загальною площею 15,6 кв.м., що знаходиться за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль.

Як вбачається з матеріалів справи 31.07.2013 р. відповідачем на виконання умов Договору було сплачено завдаток у розмірі 6 219,87 грн.

В подальшому позивачем за період з липня по вересень 2013 р. для здійснення орендних платежів було виставлено відповідачу рахунки-фактури №76/693 від 31.07.2013 р., №76/708 від 31.08.2013 р. та №76/751 від 30.09.2013 р. на загальну суму 22 175,28 грн. (в тому числі сума, яка підлягає сплаті позивачу у відповідності до п. 3.6 Договору у розмірі 9 939,70 грн.).

30.09.2013 р. між РВ ФДМУ по Київській області та ТОВ "Трейдінг Восток" було укладено Додаткову угоду №2 до Договору згідно п. 1 якої сторони домовились припинити строкове платне користування майном з 01.10.2013 р.

30.09.2013 р. відповідачем було повернуто майно з орендного користування, що підтверджується актом приймання-передачі державного майна №2 від 30.09.2013 р.

Проте, як вказує позивач відповідач в порушення умов Договору взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати орендних платежів належним чином не виконав внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3 019,86 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних та комунальних платежів.

Договір №1302 від 26.06.2012 р. є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актами приймання-передачі державного майна №1 від 26.06.2012 р. та №2 від 30.09.2013 р.) підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування ним відповідачем у період з липня по вересень 2013 р. та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості у розмірі 3 019,86 грн. за визначений період.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 3.6 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Проте відповідач свого обов'язку у встановлений Договором строк не виконав у зв'язку із чим 21.01.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №35-28/5-3 з вимогою погасити існуючу заборгованість. Претензія отримана відповідачем 31.01.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0407021890823.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, свого грошового зобов'язання згідно Договору на момент винесення рішення у справі не виконав, доказів погашення заборгованості у розмірі 3 019,86 грн. відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у розмірі 3 019,86 грн. та настання строку виконання такого зобов'язання. В той же час, відповідачем не надано доказів на спростування наявності заборгованості чи доказів її погашення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Трейдінг Восток" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога ДП "МА "Бориспіль" про стягнення з ТОВ "Трейдінг Восток" заборгованості по сплаті орендних у розмірі 3 019,86 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 197,90 грн., 3% річних у розмірі 80,17 грн., інфляційних втрат у розмірі 387,62 грн. та штраф у розмірі 634,17 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.7 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному договором співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 197,90 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 634,17 грн. суд відзначає наступне.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Враховуючи, що судом встановлено факт наявності у відповідача на дату сплати орендної плати заборгованості за нею не менше ніж три місяці, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 634,17 грн. є правомірним.

Щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені суд відзначає.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 80,17 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 387,62 грн. підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ДП "МА "Бориспіль" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Восток" (04070, м. Київ, вул. Ігорівська, 12-А; код ЄДРПОУ 36058165) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль"; код ЄДРПОУ 20572069) основний борг у розмірі 3 019 (три тисячі дев'ятнадцять) грн. 86 коп., пеню у розмірі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 90 коп., штраф у розмірі 634 (шістсот тридцять чотири) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 17 коп., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 04.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко