Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/13779/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13779/14 06.08.14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект», м.Київ, ЄДРПОУ 37728160

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз», м.Київ, ЄДРПОУ 35211575

про стягнення 388 221,66 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Смоляк О.А. - по дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект», м.Київ звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 319 999,20 грн., пені в сумі 20 862,28 грн., 3% річних в розмірі 8681,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 38 678,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» умов договору підряду №БХ-0206/13 від 04.06.2013р. в частині здійснення оплати поставленого вентиляційного обладнання та робіт з його установки у строки, передбачені договором, що стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 21.07.2014р. та 06.08.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому, за висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду спору, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03186, м.Київ, Солом'янський район, вул.Авіаконструктора Антонова, буд.5Б.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 10.07.2014р. та від 21.07.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

У відповідності до п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Доказом повідомлення відповідача про дату та час розгляду спору є засвідчені копії реєстрів поштових відправлень по м.Києву від 11.07.2014р. та від 25.07.2014р. та витяги з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», за змістом яких судову кореспонденцію було вручено адресату.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз», яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

З приводу клопотання б/н від 06.08.2014р. відповідача про відкладення судового засідання з огляду на неможливість направити представника, господарський суд зазначає, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не доведено неможливості заміни представника відповідача, як з числа своїх працівників, так і з осіб, не пов'язаних з господарським товариством трудовими відносинами.

Судом, враховано, що в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Крім того, судом враховано, що ухвалою господарського суду від 21.07.2014р. явка у судове засідання представників сторін не визнавалась обов'язковою. Одночасно, за висновками суду, з моменту порушення провадження по справі у відповідача було достатньо часу для реалізації всіх прав, що передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, а спір може бути розглянутий за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши всі представлені заявником докази, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу норм ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» (замовник) укладено договір підряду №БХ-0206/13, згідно з п.п.1 якого замовник доручає і оплачує, а підрядник бере на себе зобов'язання відповідно до проектної документації, умов договору, будівельних норм та правил, чинного законодавства України виконати комплекс робіт з монтажу системи вентиляції на об'єкті: «Будівництво виставкового павільйону на проспекті Перемоги, 15-й км у Святошинському районі м.Києва».

Пунктом 69 укладеного між сторонами правочину визначено, що договір набуває чинності з моменту його укладання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є змішаним договором, який містить умови договору поставки та договору підряду і відповідно підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України та ст.ст.173-174 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №БХ-0206/13 від 04.07.2013р. як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.13 договору №БХ-0206/13 від 04.07.2013р. підрядник здійснював забезпечення робіт матеріалами та устаткуванням.

Приймання-передача виконаних робіт здійснюється відповідно до вимог законодавства України та оформлюється відповідними актами (п.п.39, 40 договору №БХ-0206/13 від 04.07.2013р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2013р. з метою подальшого монтажу позивачем було поставлено, а представником відповідача за довіреністю №2482 від 18.09.2013р. прийнято товар, а саме припливно-витяжну установку Wolf L, фільтровальну камеру, вузол регулювання витрат води для системи підігріву припливного повітря (система ПВ-1-О) та вузол регулювання витрат води для системи підігріву припливного повітря (система ПВ-2-О) загальною вартістю 527 788,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №57 від 23.09.2013р.

23.09.2013р. між контрагентами було підписано акт №8 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013р., відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» було прийнято виконанні Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» роботи з встановлення поставленого вентиляційного обладнання вартістю 2210,83 грн.

У судовому засіданні 23.07.2014р. судом було оглянуто оригінали наведених документів та встановлено, що останні підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками господарських товариств.

Ухвалами від 10.07.2014р. та від 23.07.2014р. господарського суду відповідача було зобов'язано надати заперечення (у разі наявності) стосовно отримання від позивача товару на суму 527 788,37 грн. та робіт за договором №БХ-0206/13 від 04.07.2013р. Проте, жодних заперечень з цього приводу відповідачем представлено не було.

Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи ненадання відповідачем заперечень з приводу належного виконання заявником своїх обов'язків за спірним правочином та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем документи є належними доказами передачі вентиляційного обладнання вартістю 527 788,37 грн. та виконання робіт з його монтажу на суму 2210,83 грн. в межах договору підряду №БХ-0206/13 від 04.07.2013р.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9 договору №БХ-0206/13 від 04.07.2013р передбачено, що вартість робіт та матеріалів визначається сторонами в розмірі 529 999,20 грн.

Платежі за вказаним правочином здійснюються замовником шляхом переказу коштів у гривнях в безготівковій формі на поточний рахунок підрядника. Оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів виконаних робіт. Замовник здійснює остаточний розрахунок в розмірі 7% від вартості договірної ціни, що складає 37 100 грн., за виконані роботи після отримання замовником будівництва зареєстрованої декларації про готовність об'єкта до експлуатації (п.п.32, 34, 35 договору №БХ-0206/13 від 04.07.2013р.).

За приписами п.п.2, 11 Постанови №461 від 13.04.2011р. «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами декларації про готовність об'єкта до експлуатацію, датою прийняття в експлуатацію є дата реєстрації декларації.

Наразі, з метою повного та всебічного розгляду всіх обставин справи судом ухвалою від 23.07.2014р. у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві було витребувано відомості щодо введення в експлуатацію об'єкту нерухомості, а саме виставкового павільйону, який розташований у Святошинському районі м.Києва на проспекті Перемоги, 15 й км.

Листом №7/26-1/31107/05 від 31.07.2014р. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві суд було повідомлено, що вказаний вище об'єкт нерухомості було прийнято в експлуатацію та зареєстровано декларацію №КВ143132620722 від 19.09.2013р.

Таким чином, враховуючи поставку позивачем обладнання та виконання робіт з монтажу вентиляційної системи загальною вартістю 529 999,20 грн., що підтверджується належними доказами, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справі відомості про введення об'єкту нерухомості в експлуатацію, з огляду на встановлений спірним правочином строк та порядок розрахунків між сторонами, господарський суд дійшов висновку, що строк оплати робіт та обладнання за договором №БХ-0206/13 від 04.07.2013р. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача не заперечені, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» лише частково розрахувалось з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» за спірним правочином.

Наразі, позивачем представлено до матеріалів справи банківські виписки з рахунку підрядника, відповідно до яких замовником за вказаним правочином переховано на рахунок заявника грошові кошти на загальну суму 210 000 грн., зокрема, 06.11.2013р. сплачено 50 000 грн., 12.11.2013р. перераховано 40 000 грн., 18.12.2013р. сплачено 40 000 грн., 23.12.2013р. переховано 50 000 грн. та 12.02.2014р. - 30 000 грн.

Отже, за даними позивача, станом на день вирішення спору заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» за спірним правочином складає 319 999,20 грн.

Ухвалами від 10.07.2014р. та від 23.07.2014р. відповідача було зобов'язано надати докази повного або часткового виконання грошових зобов'язань за договором.

Однак, як суд зазначав, вимоги вказаних ухвал відповідачем виконано не було. Належних та допустимих у розмінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати вартості поставленого вентиляційного обладнання та робіт з його монтажу за вказаним вище договором до матеріалів справи не представлено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Наразі, у клопотанні б/н від 06.08.2014р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» про відкладення розгляду справи позивачем не було зазначено про бажання надати нові докази чи заперечення з приводу предмету спору в наступному судовому засіданні.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 319 999,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 20 862,28 грн., 3% річних в розмірі 8681,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 38 678,28 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п.58 договору №БХ-0206/13 від 04.07.2013р. контрагенти визначили, що замовник несе відповідальність за порушення своїх грошових зобов'язань та сплачує неустойку в розмірі відсоткової ставки Національного банку України від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи порушення підрядником строків розрахунків за спірним правочином заявником було нараховано пеню за період з 25.09.2013р. по 05.11.2013р. на суму 3964,10 грн., з 06.11.2013р. по 11.11.2013р. в розмірі 512,88 грн., з 12.11.2013р. по 17.12.2013р. на суму 2820,82 грн., з 18.12.2013р. по 22.12.2013р. в розмірі 356,16 грн., з 23.12.2013р. по 11.02.2014р. на суму 3178,76 грн., з 12.02.2014р. по 14.04.2014р. в розмірі 3533,14 грн. та з 15.04.2014р. по 01.07.2014р. в сумі 6496,42 грн., що загалом складає 20 862,28 грн.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За змістом укладеного між сторонами правочину іншого строку нарахування штрафних санкцій не передбачено.

Таким чином, нарахування позивачем пені за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Після проведення судом власного розрахунку суми пені, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 13 226,14 грн. Зокрема, за період з 25.09.2013р. по 05.11.2013р. на суму 3964,10 грн., з 06.11.2013р. по 11.11.2013р. в розмірі 512,88 грн., з 12.11.2013р. по 17.12.2013р. на суму 2820,82 грн., з 18.12.2013р. по 22.12.2013р. в розмірі 356,16 грн., з 23.12.2013р. по 11.02.2014р. на суму 3178,76 грн., з 12.02.2014р. по 25.03.2014р. в розмірі 2393,42 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, заявником нараховано 3% річних на загальну суму 8681,90 грн., а саме за період з 25.09.2013р. по 05.11.2013р. на суму 1829,59 грн., з 06.11.2013р. по 11.11.2013р. в розмірі 236,71 грн., з 12.11.2013р. по 17.12.2013р. на суму 1301,92 грн., з 18.12.2013р. по 22.12.2013р. в розмірі 164,38 грн., з 23.12.2013р. по 11.02.2014р. на суму 1467,12, з 12.02.2014р. по 01.07.2014р. в сумі 3682,18 грн. та інфляційні втрати в розмірі 38678,28 грн.

За висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» було проведено вірний розрахунок суми трьох відсотків річних та індексу інфляції, тому господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» 3% річних у розмірі 8681,90 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 38 678,28 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №БХ 0206/13 від 04.07.2013р. виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був належними доказами спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати вентиляційного обладнання та його монтажу в повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» про стягнення основного боргу в розмірі 319 999,20 грн., пені в сумі 20 862,28 грн., 3% річних в розмірі 8681,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 38 678,28 грн. підлягають задоволенню частково.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз», м.Київ про стягнення основного боргу в розмірі 319 999,20 грн., пені в сумі 20 862,28 грн., 3% річних в розмірі 8681,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 38 678,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Хауз» (03186, м.Київ, Солом'янський район, вул.Авіаконструктора Антонова, буд.5-Б, ЄДРПОУ 35211575) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Клімат Проект» (04107, м.Київ, Шевченківскьий район, вул.Лук'янівська, буд.1, ЄДРПОУ 37728160) основний борг в розмірі 319 999,20 грн., пеню в сумі 13 226,14 грн., 3% річних в розмірі 8681,90 грн. та інфляційні втрати в сумі 38 678,28 грн., а також 7611,71 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 06.08.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 11.08.2014р.

Суддя М.О.Любченко