Рішення

від 11.08.2014 по справі 922/2294/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2014 р.Справа № 922/2294/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "NeVi" , м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "NeVi" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 25483,14 грн., з яких 18933,86 - прострочення заборгованості за лізинговим договором, 404,47- пеня, 457,38-30% річних, 191,43 - інфляційних втрат, 5496, 00 грн. - штрафу та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем виконання зобов'язань за договором № 130809-7/ФЛ-Ю-А.

Ухвалою суду від 13.06.2014 р. прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.08.2014 р. частково задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено її розгляд на 11.08.2014р., зобов'язано позивача надати суду інформацію про рух коштів по рахунку за спірною господарською операцією станом на час розгляду справи (виписку банку), обігово-сальдову відомість по розрахункам із відповідачем за спірною господарською операцією станом на час розгляду справи; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвал суду від 13.06.2014 року, від 02.07.2014 року та 15.07.2014 року, докази в підтвердження врегулювання відносин за спірним договором.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення телефонограми № 564 від 06.08.2014 р., яку прийняв юрист ТОВ "NeVi" ОСОБА_1 Через канцелярію суду позивач надав заяву (вх. № 27714 від 11.08.2014 р.), в якій зазначив, що відповідачем 20.06.2014 р. було сплачено суму заборгованості у розмірі 8000,00 грн. та 21.07.2014 р. сплачено 12000,00 грн. у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача залишок заборгованості по штрафу у розмірі 5483,14 грн.

Суд, дослідивши надану заяву, дійшов висновку про прийняття її до розгляду та продовження розгляду справи з її урахуванням.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 11.08.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "NeVi" (відповідач) було укладено договір фінансового лізингу № 130809-7/ФЛ-Ю-А від 09.08.2013р. Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору лізингу, а відповідач зобов'язався прийняти майно (предмет лізингу), своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені договором лізингу.

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору лізингу та графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню компенсації) частини вартості предмета лізингу та винагороду (комісію) позивачу за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного в п.2.7 -2.10, 3.4 Загальних умов договору лізингу.

Пунктом 2.4 Загальних умов договору лізингу визначено, що всі чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п.2.1.12. Загальних умов договору. Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню. Загальні умови договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.12 Загальних умов договору.

Відповідно до п.2.1.12 Загальних умов договору лізингу у випадку, коли дата підписання Акту припадає на період з 1-го по 9-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту.

Відповідно до п.2.1.13. Загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Відповідно до п.3.3. Загальних умов договору лізингу акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування відповідачу предмет лізингу на підставі підписаного 06.09.2013р. сторонами акту прийому-передачі майна (а.с. 29).

Таким чином, відповідно до п.2.1.12. Загальних умов договору лізингу відповідач зобов'язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 20 числа кожного місяця в розмірі, визначеному в графіку сплати лізингових платежів.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч прийнятих обов'язків, відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, внаслідок чого за період з березня 2014р. по травень 2014 р. за ним виникла заборгованість в розмірі 18933,86 грн. (рахунки фактури № СФ-51149 від 20.03.2014р., № СФ -02023 від 18.04.2014 р., № СФ-23309 від 20.05.2014 р.)(а.с 31-33).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання, а у разі не передання продавцем приналежностей товару або зазначених документів у встановлений строк, покупець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи несплату відповідачем боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми основного боргу в сумі 18933,86 грн.

Позивачем нараховані 191,43 грн. інфляційних витрат за період з 21.03.2014 року по 03.06.2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що сума інфляційних витрат, яка підлягає задоволенню становить 191,43 за період з 21.03.2014 року по 03.06.2014 року.

Позивачем також заявлено до стягнення 30% річних за період з 21.03.3014 р. по 03.06.2014 р. у розмірі 457,38 грн.

Відповідно до п.2.8 Загальних умов Договору, у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України сторони погодили, що лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

За таких обставин заявлена позивачем до стягнення сума 30 % річних у розмірі 457,38 грн. також підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 404,47 грн. пені, суд зазначає наступне.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Відповідно до п. 7.1.1 Загальних умов Договору Позивачем нарахована до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статті 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, статтею 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

За приписами статей 1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", якими передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, положеннями статті 343 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлено обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачено лише обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього за період з 21.03.2014 року по 03.06.2014 року 404,47 грн. пені заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи та вірно нараховані.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача 5496,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 Загальних умов договору лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою Додатком "Довідка" до договору. Проте до матеріалів справи не додано доказів надсилання відповідних звітів в установленій формі відповідачем.

Пунктом 7.1.3 Загальних умов договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов пунктів 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов - лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5 Загальних умов договору визначено, що остаточна загальної вартості предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в Акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем. Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 06.09.2013р. становить - 137400,00 грн.

Позивач надав обґрунтований розрахунок розміру штрафу за неподання звітності за 4 квартали, що становить суму 5496,00 грн.

11.08.2014 р. до канцелярії суду від позивача надійшла заява, в який останній зазначив, що відповідачем було сплачено 20000,00 грн. В підтвердження здійснених оплат позивачем додано до заяви платіжне доручення № 788 від 20.06.2014 р. в підтвердження здійснення оплати у розмірі 8000,00 грн. та платіжне доручення № 27 від 21.07.2014 р. в підтвердження здійснення оплати у розмірі 12000,00 грн. В наданій заяві позивач зазначив, що вказані оплати були направлені на погашення 18933,86 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 404,47 грн. пені, 457,38 грн. 30% річних, 191, 43 грн. інфляційних витрат та частково на погашення сплати суми штрафу у розмірі 12,86 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині заявлених до стягнення сум 18933,86 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 404,47 грн. пені, 457,38 грн. 30% річних, 191, 43 грн. інфляційних витрат та 12,86 грн. штрафу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5483,14 грн. штрафу за неподання звіту про стан та місцезнаходження майна за 4 квартали.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із доведенням спору до суду з вини відповідача судові витрати у розмірі 1827,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "NeVi" (код ЄДРПОУ 32948977, юридична адреса: 61072, м. Харків, пр. Леніна, б. 48, кв. 49, фактична адреса: 61017, м. Харків, вул. Котлова, б. 168) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (код ЄДРПОУ 33880354, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т) 5483,14 грн. суму штрафу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 18933,86 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 404,47 грн. пені, 457,38 грн. 30% річних, 191, 43 грн. інфляційних витрат та 12,86 грн. штрафу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 14.08.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова