Рішення

від 11.08.2014 по справі 916/2303/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2014 р.Справа № 916/2303/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: Стеценко Я.В. згідно довіреності від 15.01.2014р. за № 3;

від відповідача: не з'явився;

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (м. Одеса);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіелсі Груп" (м. Одеса);

про стягнення 68900,18грн.

Ухвалою суду від 18 червня 2014р. порушено провадження у справі № 916/2303/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіелсі Груп" про стягнення 68900,18грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Просив закінчувати розгляд справи за наявними матеріалами в справі, оскільки відповідач за місцем реєстрації належним чином повідомлений про місце та час призначення до розгляду справи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, причини неявки в засідання суду не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення ухвал суду.

Таким чином, справа розглядається за наявними матеріалами у справі на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (позивачем, лізингодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіелсі Груп" (відповідачем, лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу №204-ОД-МСБ-Ф-003, згідно якого лізингодавець передає лізингоодержувачу в користування строком на 24 місяці автомобіль Mercedes-Benz Е250CDІ 4М, заводський № WDD2120821А802085, рік випуску - 2013, колір - коричневий, який був куплений у ТОВ "Автомобільний дім Одеса", а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами і закінчується в день, в який достроково розірвано договір або припинено договір (п.1.3 договору).

За умовами п. 4.3 договору розмір, строк та порядок оплати лізиноодержувачем основних лізингових платежів встановлювався в додатку №4 до договору (графік оплати лізингових платежів).

На виконання умов зазначеного договору позивач передав, а відповідач прийняв автомобіль Mercedes-Benz Е250CDІ 4М, заводський № WDD2120821А802085, рік випуску - 2013, колір - коричневий, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту лізинга від 20.12.2013р. (а.с.19).

Згідно графіку сплати лізингових платежів відповідач повинен був сплатити позивачу 16.01.2014 року 23324,46грн.; 16.02.2014р. - 23324,46грн. та 16.03.2014р. - 23324,46грн., а всього 64973,38грн.

Проте, відповідачем за зазначений період лізингові платежі в сумі 64973,38грн. не було сплачено, і тому утворився борг відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів на зазначену суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З врахуванням вимог ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач просить стягнути із відповідача 35% річних в сумі 2863,29грн..

Пунктом 17.2. договору № 204-ОД-МСБ-Ф-003 від 22.11.2013р. сторони погодили, що у разі прострочення лізингових платежів, відповідач сплачує позивачу 35% річних від суми заборгованості за весь термін прострочки заборгованості.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що розрахунки позивача в частині нарахувань 35% річних відповідають вимогам чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині їх стягнення.

Також позивач просить стягнути із відповідача пеню в сумі 1063,51грн.

Згідно п. 17.3 договору за затримку лізингових платежів лізингодавець має право стягнути із лізингоодержувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу зі дня наступного за днем сплати поточного лізингового платежу, вказаного в додатку №4 до договору по день сплати включно.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування пені суд приходить до висновку про задоволення позову і в частині стягнення пені в сумі 1063,51грн.

Згідно ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Відповідач відзив та доказів, що підтверджують сплату боргу до суду не надав.

Таким чином, суд задовольняє позов у повному обсязі, оскільки вимоги підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Судові витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТІЕЛСІ ГРУП" (65085, м. Одеса, вул. Моторна, 6, код ЄДРПОУ 36232601) на користь Товариства з лбмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (65058, м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд.19-Б, приміщення 268, код ЄДРПОУ 31502612):

- 64973,38грн. - боргу по орендних платежах;

- 2863,29грн. - 35% річних,

- 1063,51грн. - пені,

- 1827,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 14 серпня 2014р.

Суддя Брагіна Я.В.