Рішення

від 14.08.2014 по справі 917/1532/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 р. Справа №917/1532/14

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, Полтавська область,36008

до Машівської районної партійної організації Партії Регіонів, вул.Леніна,118, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400

про стягнення заборгованості в сумі 2255,47 грн.

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Міняйло Г.Ю. дор. №19-14/8 від 02.01.2013 року

від відповідача: відсутні

В судовому засіданні 14.08.2014 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3731 від 01.01.2014 року, в сумі 2255,47 грн. з яких: 1299,23 грн. - основний борг, 858,23 грн. - пеня, 7,02 грн. - 3% річних, 90,99 - інфляційні.

Відповідач в судове засідання призначене на 14.08.2014 року не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі, яка направлялася відповідачу за адресою: вул.Леніна,118, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400, повернулася до суду з відміткою поштового відділення "Партія регіонів в Машівці не існує".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2014 року місцем знаходження відповідача є: вул.Леніна,118, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400, тобто адреса, зазначена у позовній заяві, на яку і здійснювалося направлення ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача виклав зміст позовних вимог та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

01.01.2014 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Машівською районною партійною організацією Партією Регіонів, (відповідач, споживач) був укладений договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №3731 (далі - договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень "споживача" до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Леніна,111 в смт. Машівка Полтавської області - (нежитлове приміщення) (п.1. договору) (арк. с. 12-14).

Пунктом 17 договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії, на підставі виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Тариф на теплову енергію - 743,47 грн./ Гкал (без ПДВ), для потреб інших споживачів (крім населення). Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.

У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено пунктом 12 договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. п. 20-21 договору).

Відповідно до п. 18 договору встановлюється наступний порядок розрахунків.

Оплата вартості теплової енергії, визначеної розрахунковим способом в п.3 додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії", проводиться споживачем плановим платежем до 30 числа поточного місяця.

Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться споживачем до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати відпущеної теплової енергії не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року на суму 1299,23 грн.

Також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем розрахунків за теплову енергію згідно договору на підставі Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. 230 ГК України, п.22 договору, ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу:

858,23 грн. - пені за період з 16.04.2014 року по 22.06.2014 року;

7,02 грн. - 3% річних за період з 16.04.2014 року по 22.06.2014 року;

90,99 грн. - інфляційних за період з квітня 2014 року по травень 2014 року включно.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України від 02.06.2005р. № 2633-IV "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

На виконання умов договору за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1299,23 грн.

На підтвердження поставки відповідачу теплової енергії за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року в сумі 1299,23 грн. позивачем було надано суду акти приймання-передачі теплової енергії № АВ-9476 від 31.03.2014р., № АВ-12407 від 30.04.2014р., (арк. с.39-40) рахунки на оплату наданих послуг які виставлялися відповідачу № АВ-5091 від 31.03.2014р., № АВ-6656 від 28.04.2014р. (арк. с. 37-38) та реєстрами доставки рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії відповідачу за березень - травень 2014р. (арк. с. 35-36).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 1299,23 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної cyми боргу.

Відповідно до п. 22 договору у випадку несплати у вказані строки нараховується пеня в розмірі 1,0 % за кожен день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне винесення плати за спожиті комунальні послуги" № 686-ХІ від 20.05.1999р., а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

На підставі викладеного позивачем заявлено до стягнення 858,23 гривень пені за період з 16.04.2014 року по 22.06.2014 року.

Враховуючи факт прострочення оплати, позивачем правомірно заявлено до стягнення 858,23 грн. пені (правильність розрахунку пені перевірено судом).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного позивачем за період з 16.04.2014 року по 22.06.2014 року нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 7,02 грн. та за період з квітня 2014 року по травень 2014 року включно нараховано відповідачу інфляційних в розмірі 90,99 грн.

Судом перевірено нараховані позивачем 3% річних та інфляційних. Дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку та обґрунтовано заявлені позивачем до стягнення.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Отже, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Машівської районної партійної організації Партії Регіонів (вул.Леніна,118, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область,39400, р/р 26006060474482 в ПАТ "Приватбанк", МФО 331401, ідентифікаційний код 26090696 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, ідентифікаційний код 03338030) 1299,23 грн. основного боргу, 858,23 грн. пені, 90,99 грн. інфляційних, 7,02 грн. 3% річних.

Видати наказ при набранні рішенням законної сили.

повне рішення складено 15.08.2014 року

Суддя Тимощенко О.М.