Рішення

від 28.07.2014 по справі 910/9724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/9724/14 28.07.14 За позовомКомунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"            ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Скорбота"                               Простягнення 64506,02 грн.                                          Суддя Блажівська О.Є. Представники сторін: Від позивача – не з'явився Від відповідача – не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"   звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Скорбота"     про стягнення 64 506,02 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 року порушено провадження по справі № 910/9724/14, розгляд справи призначено на 25.06.2014 року. 25.06.2014 року представник позивача у судове засідання з'явився. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом оголошено про перехід розгляду справи по суті. Представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі. Представник позивача надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку розгляду справи. Клопотання про продовження строку розгляду справи судом задоволено. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2014 року в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку із клопотанням позивача строк розгляду справи продовжено на 15 днів та в порядку ст. 77 ГПК України в зв'язку з  неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі розгляд справи відкладено на 28.07.2014 року. 28.07.2014 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надали, про причини неявки належним чином суд не повідомили. Про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, зокрема, повідомленням про вручення поштового відправлення від 01.07.2014 року № 0103030352576. Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи. В судовому засіданні 28.07.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України. Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд – встановив: 01.04.2007 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради в особі директора Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Скорбота” (сторона-2) було укладено договір № 167 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору сторона-1 здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті стороною-2 комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення тощо), в обсягах та за тарифами. Згідно з п. 1.2. договору сторона-2 користується приміщенням загальною площею 86,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. О.Гончара, 77 на підставі свідоцтва про право власності від 07.04.1997 року. Згідно загальних положень статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», який зареєстрований          державним реєстратором          Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 27.06.2012,          Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради. Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає,          що          відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих комунальних послуг за період з січня 17.09.2010 року по 28.02.2014 року, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість, на яку позивачем нараховані 3% та інфляційні втрати. Відповідно до п. 2.1. статуту Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», який зареєстрований          державним реєстратором          Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації 27.06.2012,          підприємство створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконання цих послуг. Згідно з п. 2.2. статуту основними напрямками діяльності підприємства є: 2.2.1. забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених підприємством безпосередньо зі споживачами послуг. 2.2.2. здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих приміщень. 2.2.3. забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг. 2.2.4. надання платних послуг в галузі житлово-комунального господарства населенню та підприємствам, організаціям, установам. Спірні відносини між сторонами виникли у зв'язку з наданням відповідачу в період з вересня 2010 року по лютий 2014 року комунальних послуг, вартість яких відповідачем повністю не сплачена. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно     ст. 32 Господарського процесуального кодексу України     доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до абзацу 2 ч. 1     ст. 193 Господарського кодексу України     до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення     Цивільного кодексу України     з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до     ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Статтею 631 Цивільного кодексу України     визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору. Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що договір діє з моменту укладення по 31.12.2009. Відповідно до п. 5.4. договору у разі закінчення дії договору і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Сторонами доказів в підтвердження виявлення небажання продовжувати договірні правовідносини не подано. Відповідно до п. 2.1.1. договору сторона-1 зобов'язується на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі сторони-2 інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. Згідно з п. 2.1.2. договору сторона-1 зобов'язується в 3-х денний термін з моменту надходження від виробників послуг розрахунків надати власнику або орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг. Рахунки у кількості 17 штук про сплату послуг були надіслані позивачем відповідачу разом з претензією від 10.04.2014 року про сплату заборгованості в розмірі 58520,47 грн. рекомендованою кореспонденцією 11.04.2014. Відповідно до п. 3.1.1. договору сторона-2 зобов'язується в 3-х денний термін після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це сторону-1 в зазначений період. Стаття 610 Цивільного кодексу України     визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. 2     статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Матеріали справи свідчать, що всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за спожиті комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, що становить за обґрунтованими розрахунками позивача 58520,47 грн. Статтею 629 Цивільного кодексу України     встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно п. 3.1.1. договору сторона-2 в 3-денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язується сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це строну-1 в зазначений термін. Згідно ч. 1     ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до     ст. 526 Цивільного кодексу України     зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього     кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Абзацом 1 п. 1     ст. 193 Господарського кодексу України     визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Стаття 610 Цивільного кодексу України     визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Матеріали справи свідчать, що всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за спожиті комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість, що становить за обґрунтованими розрахунками позивача 58520,47 грн. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати наданих комунальних послуг у розмірі 153225,22 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі. В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі     ст. 625 Цивільного кодексу України     просить суд стягнути з відповідача          4231,35          грн. 3% річних та 1754,20 грн. інфляційних втрат. Відповідно до     ст. 625 Цивільного кодексу України     боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції     за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 1     ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник          вважається          таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Як зазначалось вище рахунки, які є підставою для оплати наданих послуг, були надіслані відповідачу 11.04.2014. З урахуванням умов п. 3.1.1. договору суд приходить до висновку, що відповідач мав сплатити рахунки не пізніше 20.04.2014, тобто право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати за прострочення зі здійснення розрахунків за надані комунальні послуги виникає лише з 21.04.2014 року, в той час, як з доданого до позовної заяви розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, вбачається що позивач здійснює їх нарахування за період у якому про строчка була відсутня. З огляду на викладене, позовні в частині стягнення з відповідача 4231,35 грн. 3% річних та 1754,20 грн. інфляційних втрат є необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю. Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України     кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 58520,47 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність. Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорбота” (01054, м. Київ, вул. О. Гончара, 77, ідентифікаційний код 21586487) на користь Комунального підприємства “Центр обслуговування споживачів Шевченківського району” (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 58520 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять) грн. 47 коп. основного боргу, 1657 (одну тисячу шістсот п'ятдесят сім) грн. 47 коп. витрат по сплаті судового збору. 3. В решті позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Повний текст рішення складено: 08.08.2014 р.    Суддя                                                                                                            О.Є. Блажівська