Постанова

від 12.08.2014 по справі 823/2136/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2014 року справа № 823/2136/14

12 год. 00 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання - Литвинчук В.М.,

за участю представників:

позивача - Кучера О.І.,

відповідача - Барабаш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра" до державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство "Меблева фабрика "Роміра" подало позов, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0000692200 від 30.05.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Райкор" фактично здійснені та оформлені належним чином, при цьому перевіркою не заперечується факт укладення між вказаними особами договору та правильність оформлення первинних документів по спірних господарських операціях. У позивача наявні та були надані до перевірки договір постачання, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні та інші облікові документи, які є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість у жовтні 2012 року.

Крім того, позивач зазначає, що відповідальність за порушення податкового законодавства має індивідуальний характер, стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, а доказів обізнаності позивача щодо обставин здійснення господарської діяльності його контрагента та несплати ним податків податковим органом в акті перевірки не наведено.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

В письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що перевіркою встановлено відсутність реальності наданих послуг та товару ТОВ "Райкор" на адресу позивача, первинні документи за відповідними фінансово-господарськими операціями мають ознаки таких, що не відповідають чинному законодавству, а тому податкові накладні, накладні, акти виконаних послуг, платіжні доручення складені та видані з порушенням податкового законодавства України, не можуть вважатися належними доказами на підтвердження правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки правочини, укладені позивачем з ТОВ "Райкор" мають ознаки безтоварності, взаємовідносини між вказаними особами не спричиняють реального настання правових наслідків.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Приватне підприємство "Меблева фабрика "Роміра", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 31701515, зареєстроване 09.10.2001 та є, зокрема, платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 200036331, виданого 01.04.2012.

На підставі наказу державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 129 від 06.05.2014 посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Райкор" за період з 01.09.2012 по 31.10.2012.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 45/23-25-22-010/31701515 від 16.05.2014, в якому встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 15476 грн. за жовтень 2012 року.

30 травня 2014 року на підставі зазначеного акту державною податковою інспекцією у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000692200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19345 грн., в тому числі за основним платежем - 15476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3869 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 вказаного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зі змісту статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак такими, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, 28 серпня 2012 року між позивачем та ТОВ "Райкор" укладений договір постачання № 12, за умовами якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах та в терміни, передбачені договором, продукцію в асортименті, за ціною та в кількості, вказаних у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов договору ТОВ "Райкор" поставило, а позивач прийняв у власність відповідний товар, а саме: дошку соснову, підтвердженням чого є оформлені належним чином рахунки та накладні, виписані у вересні 2012 року. На кожну поставку товару позивач отримав оформлену належним чином податкову накладну, яка підтверджує право позивача на віднесення сум податку на додану вартість за вказаними операціями до складу податкового кредиту в жовтні 2012 року.

Суд зазначає, що на момент виконання вказаних вище господарських операцій ТОВ "Райкор" з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України не було виключене, а також було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість. Крім того, згідно наданих в судовому засіданні представником позивача пояснень, ТОВ "Райкор" самостійно запропонувало позивачу вищевказаний товар, пропозиція останнього влаштувала, у зв'язку з чим був укладений відповідний договір. Також представник приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра" пояснив, що позивачем були здійснені необхідні дії щодо перевірки статусу свого контрагента, зокрема шляхом отримання реєстраційних документів, свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість, а також здійснено перевірку контрагента в загальнодоступних базах даних, зокрема, на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагента, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Податкового кодексу України визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Як свідчить акт перевірки та доводи відповідача, однією з підстав для висновку про не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "Райкор" є акт № 643/15-314/38277691 від 19.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Райкор" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень-жовтень 2012 року".

З цього приводу суд зазначає, що викладені у вказаному акті обставини не є підставою вважати правочин між позивачем та ТОВ "Райкор" таким, що не відбувся, та не спростовують реальності виконання господарських операцій між останніми, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Фактично ж висновок про не підтвердження господарської операції зроблений без дослідження первинних документів ТОВ "Райкор".

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

З цього приводу суд зазначає, що податковий орган на надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустив контрагент, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ "Райкор".

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та безсторонньо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати повністю.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.05.2014 року № 0000692200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 19345 грн., в тому числі за основним платежем - 15476 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3869 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Меблева фабрика "Роміра" (19604, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Берегова-Промислова, 12, ідентифікаційний код 31701515) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.О. Гаврилюк

Постанова складена в повному обсязі 15.08.2014.