Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/13756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13756/14 13.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Школи І-ІІІ ступенів № 282 Деснянського району м. Києва

про стягнення 529 689,51 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Левченко В.І. - представник за довіреністю № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 р.;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 13.08.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

озгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Школи І-ІІІ ступенів № 282 Деснянського району м. Києва про стягнення 529 689,51 грн., в тому числі 488 601,26 грн. - основного боргу, 21049,599 грн. - інфляційних витрат, 18 982,29 грн. - 3% річних, 1056,37 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.05.2003 між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630207, на підставі якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язується оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і в строки передбачені договором. За доводами позивача, відповідачем належним чином не виконувались умови договору щодо повноти та вчасності сплати вартості спожитої енергії, внаслідок чого у останнього в період з 01.11.2013 по 01.01.2014 утворилась заборгованість у розмірі 488 601,26 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13756/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.07.2014.

У судове засідання, призначене на 30.07.2014, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 30.07.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 13.08.14 у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподання ним витребуваних судом доказів.

В судове засідання 13.08.14 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2014р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02232 м. Київ, вул. Закревського, буд. 65-А), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 30.07.2014 р., та 13.08.2014р. від останнього до суду не надходило, вимог ухвал суду відповідачем не виконано, зокрема відзив не подано.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані позивачем докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив .

01.05.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-УІ від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - Позивач) та Школою 1-3 ступенів № 282 Деснянського району м. Києва (далі - відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630207.

В зв'язку із вступом у дію Закону України "Про здійснення державних закупівель" із відповідачем було укладено договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 05.04.2013 № 1630207 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується надати відповідачу товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Замовник - прийняти і оплатити товар в порядку і строки згідно з цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору, найменування товару - пара і гаряча вода, постачання пари і гарячої води (код згідно ДК 016-2010:35.30.1) (далі - товар). Товар за цим Договором постачається Замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п. 3.1. ціна цього Договору становить 767 666,67 грн. без ПДВ, крім того, ПДВ сумою 153 533,33 грн., разом 921200,00 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 строку дії Договору.

Як встановлено у п.п. 4.1. - 4.3 Договору, розрахунки проводяться виключно у грошовій формі. Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред'явлення рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання Сторонами акта приймання - передавання товарної продукції за звітній період згідно з Додатком 4. До рахунка додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання - передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Відповідно до п.10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Як встановлено у п. 11.1 Договору, цей Договір укладається на виконання вимог Закону України "Про здійснення державних закупівель" та у зв'язку з безперервним технічним процесом постачання теплової енергії Сторони дійшли згоди вважати цей Договір новою редакцією Договору від 01.05.2003р. № 1630207 і у зв'язку з цим додатки до Договору № 1630207 передбачені п. 12.1. вважати додатками до даного Договору.

На підставі п. 2 Додатку 4 до договору від 01.05.2003р. Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ), та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до Договору від 01.05.2003 Відповідач сплачує за документами, що зазначені у п.2, не пізніше 25 числа поточного місяця.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 15.02.2012 №690491 за своєю природою є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

З наявних у матеріалах справи документів, в тому числі з облікових карток стосовно кількості спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2013 по 01.01.2014 р. вбачається, що загальна вартість спожитої відповідачем за спірний період теплової енергії відповідно до умов Договору становить 488 601,26 грн.

Проте, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, відповідач станом на час подання позову до суду, так само, як і станом на час розгляду справи, суму грошових коштів за надані позивачем послуги не сплатив. Доказів іншого суду надано не було.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 05.04.2013 № 1630207 в період з 01.10.2013 року по 01.01.2014 року у відповідача перед позивачем в сумі 488 601,26 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем визнаний, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 1056,37 грн., 3 % річних в розмірі 18 982,29 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 21 049,59 грн.

Позивач на підставі п 3.5 додатку № 4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, просить стягнути з відповідача пеню, розмір якої за розрахунками позивача становить 1056,37 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Пунктом 3.5 додатку № 4 до Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати за поставлену теплову енергію в розмірі 1056,37 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України. Враховуючи викладене, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком пені, наданим позивачем в додатку до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 1056,37 грн. є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 18 982,29 грн., сума інфляційних витрат згідно розрахунку позивача становить 21 049,59 грн.

Перевіривши дані розрахунки позивача, суд зазначає, що вони є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, а також заперечень щодо заявлених позивачем доводів суду не надав.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення зі Школи І-ІІІ ступенів № 282 Деснянського району м. Києва основного боргу за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) за державні кошти від 05.04.2013 № 630207, а також пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Школи І-ІІІ ступенів № 282 Деснянського району м. Києва (02232 м. Київ, вул. Закревського, будинок 65-А; ідентифікаційний код 01488067) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305) 488 601 (чотириста вісімдесят вісім тисяч шістсот одну) грн. 26 коп. основної заборгованості, 1056 (одну тисячу п'ятдесят шість) грн. 37 коп. пені, 18 982 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 29 коп. - 3% річних, 21 049 (двадцять одну тисячу сорок дев'ять) грн. 59 коп. інфляційної складової боргу та 10593 (десять тисяч п'ятсот дев'яноста три) грн. 79 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г