Рішення

від 08.08.2014 по справі 910/11386/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11386/14 08.08.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак»

до Підприємства Об'єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії

архітектури та містобудування» Українського товариства охорони

пам'яток історії та культури

про зобов'язання виконати зобов'язання в натурі

Представники сторін:

від позивача Миронов О.А. - представник за довіреністю № б/н від 24.04.2014

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10.06.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Текнопак" до Науково-дослідного інституту історії архітектури та містобудування про зобов'язання виконати зобов'язання в натурі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2014 порушено провадження у справі № 910/11386/14, розгляд справи призначений на 08.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 справу № 910/11386/14 передано на розгляд судді Головіній К.І., у зв'язку з перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог суду.

08.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, документи на виконання вимог суду та заява про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/11386/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.07.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 справу № 910/11386/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2014 розгляд справи відкладено на 08.08.2014, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник відповідача у судове засідання 08.08.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18837647.

У судове засідання 08.08.2014 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 08.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Текнопак» (замовник, позивач) та Підприємством Об'єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування» Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (виконавець, відповідач) був укладений договір № 7 на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції від 01.07.2010 (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, замовник доручає та сплачує, а виконавець приймає на себе виконання робочої документації архітектурної частини у складі проекту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури 1818 року - будинку по вул. Костянтинівській, 11/13 у Подільському районі м. Києва (далі - проектна продукція) та погодженням її у Головному Управлінні охорони культурної спадщини КМДА з подальшим використанням виробництва робіт.

Як встановлено у п. 1.3. Договору, виконавець зобов'язується своїми силами, а також необхідними матеріалами за завданням замовника надати послуги згідно технічного завдання, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконувані послуги на умовах, викладених у Договорі.

За змістом п. 3.1. Договору, вартість послуг зазначених в п. 1.1. цього Договору визначена на підставі кошторису №1 (додаток №1 до даного договору) становить - 60 710,40 грн., у тому числі 20 % ПДВ - 10 118, 40 грн. Вказана ціна є фіксованою.

Оплата за Договором здійснюється поетапно: 1 етап - аванс 50% загальної вартості, що складає 30 355, 20 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5 059, 20 грн., 2 етап - остаточний розрахунок - після завершення робіт в повному обсязі, згідно з Договором, протягом 10 банківських днів з моменту отримання проектної продукції та актів здачі-приймання виконаних робіт, що складає 30 355, 20 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 5 059,20 грн. (п. 3.2.)

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3., повністю закінчену створену продукцію виконавець передає по накладній для приймання з актом здачі-приймання створеної проектної продукції. Замовник зобов'язаний прийняти створену проектну продукцію та протягом 10 днів підписати акт здачі-приймання створеної продукції, виконаної якісно та у повному обсязі, або надіслати мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника від приймання виконаної продукції за даним Договором, яку він повинен надіслати протягом 10 днів з дня отримання виконаної продукції, складається двосторонній акт з перерахуванням необхідних доробок і термінів їх виконання. Необхідні доробки, що виникли з вини виконавця, проводяться ним за власний рахунок.

На виконання умов Договору, а саме п. 3.2., Товариство з обмеженою відповідальністю «Текнопак» здійснило на користь відповідача оплату 50% кошторисної вартості робіт, що є предметом Договору, у сумі 30 355, 20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 169 від 12.08.2010 р. із призначенням платежу: «плата за виготовлення робочої документації згідно договору № 7 від 01.07.2010 року в т.ч. ПДВ 5 059 грн. 20 коп.».

В свою чергу відповідачем на підтвердження виконання проектної продукції за Договором надано позивачу для підписання Акт № 1 від 25.04.2013 р. здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором № 7 від 01.07.2010 р. загальною вартістю виконаних робіт - 30 355, 20 грн., Акт № 2 від 25.04.2013 р. здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором № 7 від 01.07.2010 р. загальною вартістю виконаних робіт 10 000, 00 грн. та Акт № 3 від 14.05.2014 р. здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором № 7 від 01.07.2010 р. загальною вартістю виконаних робіт - 20 355, 20 грн. із зазначенням, що проектно-вишукувальна продукція виготовлена у відповідності з умовами договору в повному обсязі, належним чином оформлена та передана замовнику.

При цьому, Акти здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором № 7 від 01.07.2010 р. № 1 від 25.04.2013 р. та № 2 від 25.04.2013 р. підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Стосовно Акту здачі-приймання проектно-вишукувальної продукції за договором № 7 від 01.07.2010 р. № 3 від 14.05.2014 р., то з матеріалів справи, а саме із поданих відповідачем письмових заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» проти акту № 3 від 14.05.2014 р., датованих 16.05.2014 р., вбачається, що позивач заперечує проти підписання вказаного акту з тих підстав, що останній складено виходячи із 100% виконання відповідачем зобов'язань за Договором. Оскільки предметом Договору є, окрім виготовлення проектної продукції, також і її погодження в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА, то роботи за Договором не є виконаними в повному обсязі, а підписання згаданого акту є передчасним.

З наявних у матеріалах судової справи № 910/11386/14 документів вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 1 від 20.05.2014 р., у якій останній просить суд виконати в місячний строк зобов'язання з погодження проектної документації з Управлінням охорони культурної спадщини КМДА та надати відповідне письмове підтвердження позивачу.

Однак листом від 02.06.2014 р. на претензію № 1 від 20.05.2014 р. відповідач зазначив, що останній не зобов'язаний здійснювати погодження виготовленої за Договором проектної документації з Управлінням охорони культурної спадщини КМДА, а тому такі вимоги є безпідставними.

Позивач вважає, що ним було виконано зобов'язання з оплати 50% вартості передбачених Договором робіт, однак відповідачем виконано умови Договору лише в частині виготовлення проектної документації - натомість не виконано зобов'язання з погодження такої проектної документації в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА. За таких обставин, позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати свій обов'язок з погодження виготовленої проектної документації за Договором в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА та передати погоджену робочу документацію позивачу.

Відповідач заперечує проти позовних вимог з тих підстав, що окрім спірного Договору, між тими ж сторонами було укладено договір № 5 від 01.07.2010 р., що належним чином виконаний сторонами, а тому наявність у відповідача передбаченого у п. 1.1. Договору № 7 зобов'язання з погодження виготовленої проектної документації в Управлінні охорони культурної спадщини КМДА є результатом технічної помилки - механічного перенесення фрази із тексту договору № 5. За таких обставин, відповідач зазначає, що у позивача відсутнє право вимагати здійснення погодження робочої документації з органами охорони культурної спадщини, а отже враховуючи, що виготовлена за Договором проектна документація відповідає усім вимогам законодавства, позовні вимоги є необґрунтовані, у зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1). При цьому, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2).

Дослідивши зміст укладеного договору № 7 на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції від 01.07.2010 р., суд дійшов висновку, що даний договір має змішану правову природу, зокрема в частині виготовлення проектної продукції є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а в частині здійснення погодження виготовленої проектної документації в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) містить ознаки договору про надання послуг.

За змістом ст. 887 ЦК України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

При цьому, згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів на етапі здійснюваного відповідачем виконання робіт за Договором у розмірі 50% вартості таких робіт позивач виконав належним чином.

При цьому, відповідач виконав свої зобов'язання в межах предмету Договору лише в частині виготовлення робочої документації архітектурної частини у складі проекту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури 1818 року - будинку по вул. Костянтинівській, 11/13 у Подільському районі м. Києва, жодних доказів на здійснення погодження виготовленої робочої документації в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) суду не надано, даний факт не заперечується сторонами.

Водночас оскільки, по-перше, за змістом п. 1.1. укладеного між сторонами Договору у відповідача, окрім виготовлення зазначеної вище проектної документації, виник обов'язок з погодження такої документації в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та, по-друге, таке погодження є юридично значущою дією, спрямованою на подальше використання такої проектної документації у діяльності позивача, а факт невиконання відповідачем цього зобов'язання судом встановлено, тому дане зобов'язання з погодження виготовленої робочої документації архітектурної частини у складі проекту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури 1818 року - будинку по вул. Костянтинівській, 11/13 у Подільському районі м. Києва в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З огляду на те, що у Договорі не встановлено строк чи термін надання погодженої в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виготовленої відповідачем проектної документації, а судом встановлено факт направлення на адресу останнього претензії № 1 від 20.05.2014 р., у якій позивач просить відповідача виконати в місячний строк зобов'язання з погодження проектної документації, то суд приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання з погодження проектної документації, виготовленої на підставі Договору, є таким, що настав.

Щодо викладених у відзиві заперечень відповідача стосовно помилкового механічного перенесення із договору № 5 від 01.07.2010 р. до пункту 1.1. Договору № 7 від 01.07.2010 р. обов'язку з погодження проектної документації в органі охорони культурної спадщини та відповідно відсутності підстав для задоволення позову, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, внаслідок укладення договору № 7 на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції від 01.07.2010 р. (Договір) між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, суд звертає увагу, що змістом п. 3.1. Договору, вартість послуг, зазначених в пункті 1.1. цього Договору (що передбачає як виготовлення проектної документації, так і її погодження у відповідному органі охорони культурної спадщини) становить 60 710,4 грн.

За таких обставин, з огляду на приписи зазначеного вище законодавства та погоджені сторонами умови Договору як підставу їх прав та обов'язків, заперечення відповідача не приймаються судом.

Більше того, відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження припинення існування у нього обов'язку з виконання Договору в частині погодження проектної документації у відповідному органі охорони культурної спадщини, як-от у зв'язку з неможливістю його виконання чи відсутністю обґрунтованої необхідності у такому погодженні, зокрема через відсутність уповноваженого на це органу чи його ліквідацію тощо.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Підприємство Об'єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування» Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи 21, корп. 19, ідентифікаційний код 36425746) виконати п. 1.1. договору № 7 від 01.07.2010 на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції, а саме погодити виготовлену робочу документацію архітектурної частини у складі проекту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури 1818 року - будинку по вул. Костянтинівській 11/13 у Подільському районі м. Києва в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська 12, ідентифікаційний код 33746799).

3. Зобов'язати Підприємство Об'єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування» Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи 21, корп. 19, ідентифікаційний код 36425746) передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Текнопак» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська/Хорива 11/13, літера А, ідентифікаційний код 31514835) погоджену в Управлінні охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (04070, м. Київ, вул. Спаська 12, ідентифікаційний код 33746799) робочу документацію архітектурної частини у складі проекту реставрації та пристосування пам'ятки архітектури 1818 року - будинку по вул. Костянтинівській, 11/13 у Подільському районі м. Києва, виготовлену за договором № 7 від 01.07.2010 р. на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції.

4. Стягнути з Підприємства Об'єднання громадян «Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування» Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (01015, м. Київ, вул. Івана Мазепи 21, корп. 19, ідентифікаційний код 36425746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Текнопак» (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська/Хорива 11/13, літера А, ідентифікаційний код 31514835) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.08.2014

Суддя І.М. Отрош