Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/13749/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13749/14 13.08.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Школи І-ІІІ ступенів № 321 Деснянського району м. Києва

про стягнення 292 807,41 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Левченко В.І. - представник за довіреністю № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013 р.;

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 13.08.2014, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Школи І-ІІІ ступенів № 321 Деснянського району м. Києва про стягнення 292 807,41 грн., в тому числі 267 688,18 грн. - основного боргу, 13 270,37 грн. - інфляційних витрат, 11 848,86 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.02.2004 між сторонами було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640155, на підставі якого позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води, а відповідач зобов'язується оплатити вартість спожитої теплової енергії в порядку і в строки передбачені договором. За доводами позивача, відповідачем належним чином не виконувались умови договору щодо повноти та вчасності сплати вартості спожитої енергії, внаслідок чого у останнього в період з 01.09.2012 по 01.01.2013 утворилась заборгованість у розмірі 292 807 ,41 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.07.2014 порушено провадження у справі № 910/13749/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 30.07.2014.

У судове засідання, призначене на 30.07.2014, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 30.07.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судових засідань був повідомлений належним чином.

Керуючись ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 13.08.14 у зв'язку з неявкою представника відповідача, неподання ним витребуваних судом доказів.

В судове засідання 13.08.14 представник позивача з'явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 13.08.2014р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (02222 м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 40-Б), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 30.07.2014 р., та 13.08.2014р. від останнього до суду не надходило, вимог ухвал суду відповідачем не виконано, зокрема відзив не подано.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом досліджені надані позивачем докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив .

01.02.2004р. між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" яка у квітні 2011 року у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-УІ від 17 вересня 2008 року перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - Позивач) та Школою 1-3 ступенів № 321 Деснянського району м. Києва (далі - відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640155.

28.12.2012 року сторонами було переуклали вказаний договір № 1640155.

Відповідно до пункту 1.1. договору в редакції від 28.12.12 предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору в редакції від 28.12.12 останній набуває чинності з дня його підписання та діє до моменту його розірвання за письмовою згодою сторін, рішенням суду або в іншому випадку, визначеному чинним законодавством. Пунктом 8.2 договору передбачено, що, керуючись ст.. 631 ЦК України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.09.12.

У відповідності до положень п. 2.1. договору, сторони зобов'язались при виконанні умов цього договору, а також при вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, керуватися тарифами, затвердженими органами виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 договору, постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії..

Згідно з п.9.9 договору сторони домовились про те, що інші умови договору (перелік об'єктів теплопостачання, порядок розрахунків, схеми балансової належності мереж та інші) регулюються Додатками № 3,4,5,6,7,8,9,11 до договору № 1640155 від 01.02.04 та є невід'ємною частиною цього договору.

Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору, відповідно до умов п. 2 якого передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-6 оформлену постачальником платіжну рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 3 додатку № 2 до договору сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої енергії, у зв'язку з чим у останнього, за період з 01.09.2012 року по 01.01.2013 року виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка становить 267 688,18 грн., що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картами (табуляграмами) та довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640155 від 28.12.2012 року в період з 01.09.2012 року по 01.01.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 267 688,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем-1 не спростований, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 11 848,86 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 13 270,37 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційних нарахувань є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 11 848,86 грн., сума інфляційних витрат згідно розрахунку позивача становить 13 270,37 грн.

Перевіривши дані розрахунки позивача, суд зазначає, що вони є обґрунтованими, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов, а також заперечень щодо заявлених позивачем доводів суду не надав.

За таких обставин, позов ПАТ "Київенерго" про стягнення зі Школи І-ІІІ ступенів № 321 Деснянського району м. Києва основного боргу за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1640155 від 28.12.2012 року, а також інфляційних нарахувань та 3 % річних, судом задовольняється в повному обсязі.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути зі Школи І-ІІІ ступенів № 321 Деснянського району м. Києва (02222 м. Київ, вул. Теодора Драйзера, будинок 40-Б; ідентифікаційний код 22886338) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 00131305) 267 688 (двісті шістдесят сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 18 коп. основної заборгованості, 11 848 (одинадцять тисяч вісімсот сорок вісім) грн. 86 коп. - 3% річних, 13 270 (тринадцять тисяч двісті сімдесят) грн. 37 коп. інфляційної складової боргу та 5856 (п'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість) грн. 15 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.08.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г