Рішення

від 11.08.2014 по справі 920/911/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.08.2014 Справа № 920/911/14

За позовом: Комунального підприємства Сумської обласної ради «Підприємство виробничо-технологічної комплектації», смт. Степанівка Сумського району Сумської області

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення 3 400 грн. 00 коп.

Суддя В.Л.Котельницька

Представники сторін:

від позивача - О.М.Брюхань (директор)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Ю.О.Зері

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 3400 грн. 00 коп. заборгованості за угодою на зберігання № 08 від 11.01.2012; а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його повноважний представник не з'явився, при цьому до суду відділенням поштового зв'язку була повернуті судові ухвали про порушення провадження у даній справі від 28.05.2014 та від 12.06.2014 з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Представником позивача було подане до суду клопотання (вхідний реєстраційний № 9126 від 15.07.2014) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, у тому числі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача, з якого вбачається, що станом на 23.06.2014 місцезнаходженням останнього є: АДРЕСА_1.

Судова ухвала від 15.07.2014 про відкладення розгляд даної справи, яка була направлена відповідачеві за вказаною адресою, також повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

У дане судове засідання представником позивача була подана заява про долучення до матеріалів справи акту від 07.07.2014 щодо розміщення транспортного засобу відповідача на території позивача.

Враховуючи, що відповідач є належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.01.2012 між Комунальним підприємством Сумської обласної ради «Підприємством виробничо-технологічної комплектації» (позивачем у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) була укладена угода на зберігання №08, відповідно до умов якої позивач прийняв, а відповідач передав місце для зберігання майна (п. 1.1 договору); найменування майна - комбайни (2шт.) (п. 1.2 договору); місце зберігання майна - відкрита площадка - 80 кв.м по 5,00 грн. за 1 кв.м (п. 1.3 договору).

За умовами укладеного договору позивач взяв не себе зобов'язання надати відповідачу територію для зберігання майна (п. 2.1.1) а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплачувати послуги по зберіганню у відповідності з умовами угоди (п.2.2.3).

У розділі 3 договору зберігання № 08 сторони узгодили порядок розрахунків. Так, сума оплати за зберігання майна у відповідності до п. 3.1 договору становить 400,00 грн. на місяць. Відповідач повинен здійснити попередню оплату у розмірі 100% на протязі п'яти банківських днів з моменту пред'явлення рахунку шляхом перерахування коштів (готівкою) на рахунок позивача (п. 3.2).

Строк дії угоди визначений у пункті 4.1 і встановлений з 11.01.2012 по 31.12.2012 з можливістю пролонгації.

01.08.2012 сторони уклали додаткову угоду про зміни надання площі до договору № 08 від 11.01.2012 та виклали пункт 1.3 угоди від 11.01.2012 у наступній редакції: «Місце зберігання майна: відкрита земельна ділянка на території бази площею 40 кв.м по ціні 5 грн. за 1 кв.м; на суму 200,00 грн. за місяць з ПДВ».

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Згідно ст. 629, 530 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частин 1-3 ст. 946 названого Кодексу плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь

фактичний час її зберігання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ході судового розгляду було встановлено, що станом на 07.07.2014 майно, передане за цим договором відповідачем на зберігання позивачеві, знаходиться на території, належній позивачу, оплата за зберігання цього майна відповідачем не проводиться.

Також в матеріалах справи наявні акти звіряння взаємних розрахунків, які також підтверджують факт наявності заборгованості відповідача по оплаті за зберігання його майна.

Крім цього, претензія з вимогою про сплату заборгованості у сумі 3400,00 грн. за надання послуг по зберіганню майна, направлена відповідачеві, залишена останнім без реагування.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідачем грубо порушуються як договірні зобов'язання, так і вимоги чинного цивільного законодавства.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 43 названого Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням всіх наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим суд задовольняє позов у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати останнього по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Сумської обласної ради «Підприємство виробничо-технологічної комплектації» (42305, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, вул. Центральна, 49/1; код ЄДРПОУ 33362290) 3400 грн. 00 коп. боргу, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.08.2014.

Суддя В.Л.Котельницька